Справа № 22-а-1038/2011
Категорія 57
Головуючий у 1 інстанції Островський Л.В.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.
суддів : Матківського Р.Й., Ясеновенко Л.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в місті Івано-Франківську про перерахунок пенсії державного службовця за апеляційною скаргою начальника управління Пенсійного Фонду України в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду від 16 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 пред’явила до Управління Пенсійного Фонду України в місті Івано-Франківську позов про визнання недійсним розпорядження Управління від 15.09. 2009 року, яке суперечить ст.ст. 33. 37 Закону України «Про державну службу» та ст. 66 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», про зобов’язання відповідача перерахувати їй пенсію з 02.09.2009 року, включивши до суми заробітної плати, з якої нараховується пенсія 40 відсоткову надбавку за вислугу років, про повернення заборгованості в частині недорахованої пенсії з 02.09.2009 року, і про зобов’язання при подальших перерахунках враховувати 40 відсоткову надбавку до посадового окладу за вислугу років.
Заявлені вимоги позивачка обґрунтувала тим, що з 02.09.2009 року їй призначена пенсія державного службовця, враховуючи її загальний трудовий стаж 37 років 10 місяців та стаж на державній службі - 14 років. Позивачка вказувала, що змінюючи перерахунок пенсії відповідно до постанов КМУ №283 від 03.05.1994 року та № 1049 від 20.12.1993 року відповідач згідно представленої нею довідки включив до заробітної плати 20% отриманої суми за вислугу років замість 40%, яку фактично вона отримувала, працюючи на посаді завідувача сектору в Державній податковій адміністрації Івано-Франківської області. Оскільки на її звернення відповідач добровільно провести перерахунок не бажає, то вона змушена була звернутись за вирішенням спору в суд.
Постановою Івано-Франківського міського суду від 16 квітня 2010 року позов задоволено.
На дану постанову начальник управління Пенсійного Фонду України в місті Івано-Франківську подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт в скарзі зазначає, що суд першої інстанції постановив рішення, неповно з’ясувавши обставини справи, та порушивши норми матеріального і процесуального права. Апелянт вказує, що "Порядок обчислення стажу державної служби" затверджено постановою КМУ від 3.05.1994 року № 283. В ньому передбачено зарахування до стажу державної служби роботу на посадах керівних працівників та спеціалістів органів державної податкової служби, але не передбачено зарахування роботи на посадах бухгалтерів та економістів на підприємствах, установах, організаціях. Скаржник зазначав, що зарахування роботи на посадах бухгалтерів та економістів на підприємствах, установах та організаціях за умови наявності спеціальної освіти та безпосереднього переходу з цієї посади на посаду державного службовця, дає право на винагороду за вислугу років посадовим особам державної служби, які мають спеціальне податкове звання, затверджене постановою КМУ від 12.09.2007 року № 1013. Вказував також, що відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну службу" винагорода за вислугу років не передбачена як складова заробітної плати, тому не може бути врахована для призначення пенсії державного службовця. Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивачка має 14 років стажу державної служби, тому вважає, що не будо підстав для обчислення заробітної плати в розмірі 40% від посадового окладу за вислугу років.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідач не заперечував, що позивачка має право на пенсію як державний службовець, однак вважає, що при перерахунку пенсії вона має право на включення до заробітку, з якого перераховується пенсія тільки 20 відсотків надбавки за вислугу років, тобто за стаж безпосередньої державної служби.
Згідно копії трудової книжки позивачка з 11.04.1995 року зарахована на посаду провідного спеціаліста Державної податкової інспекції по Івано-Франківській області. До переведення на цю посаду вона, маючи освіту і спеціальність економіста, працювала економістом та заступником головного бухгалтера Івано-Франківської державної меблевої фабрики.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997р. № 1013 до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи на підприємствах, в установах, та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів тощо, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду.
Пунктом 2 вищенаведеної постанови передбачено, що винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби при стажі роботи від 25 і більше років в сумі 40% посадового окладу та надбавки за спеціальне звання.
Згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи, що стаж роботи позивачки на різних посадах в органах податкової служби становить 14 років, загальний трудовий стаж, з урахуванням стажу роботи на посадах економіста та заступника головного бухгалтера більше 37 років, та беручи до уваги, що згідно документальних відомостей Державної податкової адміністрації у Івано-Франківській області позивачка під час роботи отримувала винагороду за вислугу років в розмірі 40%, з яких сплачувалися страхові внески, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності перерахунку розміру пенсії ОСОБА_2 виходячи з отримуваної винагороди саме у розмірі 40 відсотків. При цьому суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на постанову КМУ від 03.05.1994 року №283, оскільки вона суперечить положенням вище названих нормативних актів.
У зв’язку із наведеним вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженої постанови немає.
Керуючись ст.ст.200;205; 206 КАС України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу начальника управління Пенсійного Фонду України в місті Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду від 16 квітня 2010 року в даній справі - без змін.
Ухвала набирає чинності через п’ять днів після надіслання її копії особам, які приймають в ній участь, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Девляшевський В.А.
Судді: Матківський Р.Й.
Ясеновенко Л.В.