УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-22480/11 Головуючий в 1 інстанції – Бондар Я.М.
Категорія 26 ( 1 ) Доповідач – Митрофанова Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
«29» березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Митрофанової Л.В.
суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі - Бондарі Ю.А.
за участю: представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2
представника відповідача – Коломоєць Ольги Георгіївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 листопада 2010 року по за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – ВАТ «Кривбасзалізорудком») про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що з 1987 по 1989 роки та з 1992 по 2009 рік працював на ш. Октябрська ВАТ «Кривбасзалізорудком» у шкідливих умовах праці, в результаті чого отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 2009р. йому первинно встановлено втрату професійної працездатності 50% та встановлена 3 група інвалідності.
Посилаючись на ці обставини просив суд стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 173000 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 листопада 2010 року позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізорудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн. та на користь держави судовий збір у сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15 грн.
В апеляційній скарзі ВАТ «Кривбасзалізорудком» просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не обґрунтовано дійшов висновку про спричинення позивачу моральної шкоди ушкодженням здоров’я без призначення відповідної медичної експертизи, позивачем не надано доказів протиправності дій відповідача в спричиненні йому моральної шкоди. При укладанні трудового договору відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу. Суд не вірно застосував матеріальний закон не взяв до уваги рішення Конституційного Суду України 1-рп/2004 від 27.01.2004 року та безпідставно стягнув моральну шкоду посилаючись на ст. 237-1 КЗпП України та ч. 1 ст. 23, п.1 ст. 1167 ЦК України, і розглянув позов поданий з порушенням трьохмісячного строку.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу, як необґрунтовану, залишити без задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Кривбасзалізорудком» не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 1987р. по 1989 рік, з 1992р по 2009 року працював підземним горно робочим, крепільщиком на ш. Октябрська ВАТ «Кривбасзалізорудком» у шкідливих умовах праці.
Висновком МСЕК від 23.09.2009р. позивачу вперше та безстроково була встановлена втрата працездатності 50% та 3 група інвалідності (а.с. 14, 15).
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві професійного захворювання моральної шкоди відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту №29 розслідування професійного захворювання від 09.06.2009 року, затвердженого головним Державним санітарним лікарем Жовтневого району м. Кривого Рогу встановлена причина професійного захворювання – робота впродовж 14 років 6 місяців в умовах важкої праці, вимушеною робочою позою та несприятливого мікроклімату, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з викладеного, доводи відповідача про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, передбачено, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я припинено з 01 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового випадку.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Як зазначалося вище, вперше стійку втрату професійної працездатності по професійному захворюванню та 3 групу інвалідності позивачу було встановлено 23.09.2009 року, що підтверджується висновком МСЕК (а.с. 14, 15), отже саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Також спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач постійно проходить курси стаціонарного лікування, відчуває біль та оніміння у суглобах, для зменшення болю вимушений приймати медикаменти, він переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Колегія погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Інші доводи ВАТ «Кривбасзалізорудком», викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Суд при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв’язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: