У Х В А Л А  

          про відмову в задоволенні  заяви про забезпечення позову

        10 травня 2011 року                                                                                м. Джанкой

 Суддя Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим Федоренко Е.Р., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Райффайзен банк Аваль»звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Одночасно позивач подав до суду заяву про забезпечення позову у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон та затримання або вилучення закордонного паспорта відповідача, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач ухиляється від погашення заборгованості, її сума є значною та щоденно збільшується внаслідок нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

           Вважаю за необхідне у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною 2 статті 152 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з частиною 3 цієї статті види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»роз’яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами  виник спір з приводу неналежного виконання зобов’язань за кредитним договором та існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки відповідач не реагує на вимоги Банку, при цьому заборгованість відповідача за кредитними зобов’язаннями, яка визначена Банком у сумі  53378,10 грн., є значною.

Проте застосування такого виду забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон та затримання або вилучення закордонного паспорта відповідача, не є співмірним із заявленими позивачем вимогами та жодним чином не стосується предмету позову.

За таких обставин у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151-153, 208-210  ЦПК України, суд

 УХВАЛИВ:

           У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»про забезпечення позову – відмовити.

         Копію ухвали суду направити заявникові.

         Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд АР Крим шляхом подання протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

СуддяЕ. Р. Федоренко