Справа № 22-ц-2137/11 Головуючий у І інстанції Сердинський В.С.
Категорія 26 Доповідач у 2 інстанції Лащенко
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
29 березня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів: Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.,
при секретарі Білан К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2010 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про визнання частково недійсним кредитного договору ,
встановила:
У травні 2010 року ПАТ «ОТП Банк»звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 21 березня 2006 року між відповідачем ОСОБА_1, як позичальником, та акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого в свою чергу є ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № СL-008/169/2006. За умовами кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 19 677 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 11 % річних.
Оскільки, станом на 23 квітня 2010 року у позичальника утворилась заборгованість перед банком в сумі 10 476,94 доларів США, що еквівалентно 83 038,13 гривень та 10 474,21 гривень пені за прострочення виконання зобов’язання, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму боргу.
У вересні 2010 року відповідач подав зустрічну позовну заяву про визнання частково недійсним кредитного договору з тих підстав, що у ч.1 п.2 вказаного кредитного договору розмір та валюта кредиту зазначені в сумі 19 667 доларів США, але не вказано грошовий еквівалент в національній валюті. Разом з тим, у ЗАТ «ОТП Банк»відсутня індивідуальна ліцензія на видачу кредитних коштів в іноземній валюті.
Крім того, на день укладання кредитного договору курс долара США становив 1 = 5,05 гривень., а на час звернення до суду складає 1 = 7,92 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати, з зв'язку із чим значно погіршився його фінансовий стан.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати частково недійсним кредитний договір № СL-008/169/2006 від 21 березня 2006р., укладений між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», у частині надання кредиту в іноземній валюті, а саме доларах США; зобов'язати публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»змінити редакцію пункту 2 частини 1 кредитного договору № СL-008/169/2006 від 21 березня 2006р., розмір кредиту та валюта кредиту з 19677 доларів США на 99368,85; зобов'язати публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»проводити розрахунки за кредитним договором №СL-008/169/2006 від 21 березня 2006 року у національній валюті України, гривні; зобов'язати публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»перерахувати суми платежів сплачених за кредитним договором №СL-008/169/2006 від 21 березня 2006 року, ОСОБА_1 за курсом долара США по відношенню до гривні, який діяв на момент кожної сплати; зобов'язати публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»прийняти у ОСОБА_1 суму заборгованості у національній валюті України з урахуванням виплачених ним коштів за період з 21 березня 2006 року по 09 вересня 2010 року, відповідно до виписки по особовому рахунку з розстрочкою платежів на 12 місяців.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2010 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено в повному обсязі.
Визнано частково недійсним кредитний договір № СL-008/169/2006 від 21 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», у частині надання кредиту в іноземній валюті, а саме доларах США.
Зобов'язано публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»змінити редакцію пункту 2 частини 1 кредитного договору № СL-008/169/2006 від 21 березня 2006 року , розмір кредиту та валюта кредиту з 19677 доларів США на 99368,85 грн.
Зобов'язано публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»проводити розрахунки за кредитним договором № СL-008/169/2006 від 21 березня 2006 року у національній валюті України, гривні.
Зобов'язано публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»перерахувати суми платежів сплачених за кредитним договором № СL-008/169/2006 від 21 березня 2006 року, ОСОБА_1 за курсом долара США по відношенню до гривні, який діяв на момент кожної сплати.
Зобов'язано публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»прийняти у ОСОБА_1 суму заборгованості у національній валюті України з урахуванням виплачених ним коштів за період з 21 березня 2006 року по 09 вересня 2010 року, відповідно до виписки по особовому рахунку з розстрочкою платежів на 12 місяців.
В апеляційній скарзі ПАТ «ОТП Банк»просить скасувати рішення суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ «ОТП Банк» та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 21 березня 2006 року між відповідачем ОСОБА_1, як позичальником, та акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого в свою чергу є АТ «ОТП Банк», був укладений кредитний договір № СL-008/ 169/2006 (а.с. 6-9).
Згідно із умовами кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 19 677 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 11,00 % річних.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 лютого 2010 року серії ВН № 17757185 згідно виконавчого напису № 988С виданого 24 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 звернено стягнення на рухоме майно: транспортний засіб, а саме автомобіль марки МІТSUBISHI LАNСЕR реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2006, що належить на праві власності ОСОБА_1
Відповідно до виконавчого напису № 9880, виданого 24 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 звернено стягнення на рухоме майно: транспортний засіб, а саме автомобіль марки МІТSUBISHI LАNСЕR, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2006, що належить на праві власності ОСОБА_1 За рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «ОТП Банк»у розмірі: залишок заборгованості за кредитом - 9993,43 доларів США; сума відсотків за користування кредитом за період з 24 березня 2009 року по 21 жовтня 2009 року - 660,56 доларів США; сума пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 22 грудня 2008 року по 28 квітня 2009 року - 10545,71 грн.; штрафні санкції - 75,00 грн.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції прийшов до висновку, що єдиним законним засобом платежу який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Крім того, банком не надано індивідуальної ліцензії на право видачі кредитів в іноземній валюті.
Однак з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти –це гроші у національній або іноземній валюті.
Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.
Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Згідно з ліцензією №191 від 08 листопада 2006 року (а.с.79), виданою ЗАТ «ОТП Банк»Національним банком України та дозволом №191-1 від 02 березня 1998 року (а.с.80) ПАТ «ОТП банк»має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.
Отже, суд дійшов помилкового висновку про незаконність надання відповідачем позивачу кредиту в іноземній валюті через неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду у цій частині не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.
З матеріалів справи вбачається, що 19 лютого 2010 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису приватного нотаріусу щодо звернення стягнення на транспортний засіб відповідача. Відповідно до виконавчого напису від 24 жовтня 2009 року за рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна, задовольнити вимоги ПАТ «ОТП БАНК»у розмірі 10 653 –99 долара США та 10 545-71 грн. До суду позивач звернувся з вимогами про стягнення такої ж суми заборгованості за кредитним договором, на відшкодування яких вже звернуто стягнення на майно боржника. Оскільки стягнення в подвійному розмірі не допускається, позивачу у задоволенні його позовних вимог відмовлено обґрунтовано.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2010 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про визнання частково недійсним кредитного договору.
В цій частині ухвалити нове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді