Справа № 2-1173/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

09 лютого 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська  в складі:

головуючої - судді  Нізік О.В.

при секретарі - Толоконніковій О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

25 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною заявою В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що з 08 жовтня 1993  року знаходяться в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від спільного шлюбу мають доньку ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1. На сьогоднішній день їх спільне життя не склалося, шлюбні відносини фактично припинені з липня 1999 року, спільне господарство між ними не ведеться. Просила розірвати шлюб між нею та відповідачем.

У судове засідання позивачка не з’явилася, надала до суду письмову заяву в якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав до суду письмову заяву в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнав.   

Дослідивши матеріали справи, ознайомившись з заявами сторін, суд вважає що позов, у силу ст. ст. 104-107 Сімейного Кодексу України, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрували шлюб 08 жовтня 1993 року у Красногвардійському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації шлюбів 08 жовтня 1993 року зроблено запис за № 652.  

Від даного шлюбу сторони мають дитину –ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 28 березня 1995 року Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації народжень зроблено відповідний запис за № 198.

На сьогоднішній день їх спільне життя не склалося, у зв’язку з чим за їх спільною згодою вони бажають припинити шлюб шляхом розірвання шлюбу.

Стаття 112 Сімейного кодексу України, передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них. Фактично взаємини сторін як подружжя відсутні, отже при таких обставинах, суд вважає, що причини які, спонукали позивачку наполягати на позові, обґрунтуванні, подальше життя сторін, як подружжя, і збереження родини стали неможливими, тому їх шлюб необхідно розірвати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 104-107, 110, 112 Сімейного Кодексу України в редакції від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ (зі змінами та доповненнями), Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику  застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»(зі змінами та доповненнями), суд, –

В И Р І Ш И В:

Вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 –задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований               08 жовтня 1993 року у Красногвардійському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис за № 652,  в якому є неповнолітня дитина –розірвати.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя                                                                                                       О.В. Нізік