Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-3431/11 Головуючий у 1 й інстанції - Сторожук С.М.
Доповідач - Перцова В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді: Перцової В.А.
Суддів : Калиновського А.Б., Лисичної Н.М.
При секретарі: Керімовій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за законом, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і уточнивши позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину садиби за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що її батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді садиби за вказаною адресою. На час смерті батька вона мешкала у спадковому будинку. До нотаріальної контори не зверталась. Крім неї, спадкоємцем був ще брат –ОСОБА_6, який також помер і після смерті якого спадкоємцями є його діти –відповідачі по справі.
В даний час вона не може отримати свідоцтво про право на спадкове майно, так як у неї немає правовстановлюючих документів.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені; вирішено питання щодо судових витрат.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулась до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просять скасувати рішення суду, посилаючись на те, що суд не врахував всі обставини справи та їх права на спадщину.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка після смерті батька фактично прийняла спадщину, так як допомагала батькам, доглядала їх садибу.
Однак, з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки, вони не відповідають вимогам норм матеріального права та наданим доказам по справі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право власності від 17 липня 1989 року, належав будинок по АДРЕСА_1 (а. с. 61-64).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а. с. 10).
На момент смерті у спадковому будинку були прописані і проживали дружина –ОСОБА_7 та син –ОСОБА_6 із сім'єю, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Богуславської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 29 жовтня 2010 року № 171 (а. с. 81).
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 7). На момент її смерті в будинку проживав і був прописаний її син –ОСОБА_6 з дружиною, про що зазначено в довідці виконкому Богуславської сільської ради від 24 березня 2010 року № 39 (а. с. 82).
Все своє майно ОСОБА_7 заповідала ОСОБА_6 (а. с. 9).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 11). Відповідачі є його дітьми.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 548 ЦК України (в ред. 1963 року), що діяв на момент смерті ОСОБА_5, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 року), вважається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
ОСОБА_2 на момент смерті батька –ОСОБА_5 в спадковому будинку не проживала і прописана не була. До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після його смерті вона не зверталась. Доказів того, що вона фактично прийняла спадщину згідно вищезазначених вимог закону суду не надала.
Саме по собі те, що позивачка допомагала батькам та доглядала за ними, про що пояснили свідки, не є підтвердженням прийняття нею спадщини після смерті батька в порядку установленому законом.
За таких обставин у районного суду не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги відповідачів задовольнити, рішення міськрайонного суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2010 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину садиби у порядку спадкування за законом після смерті батька відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді: