Справа № 22-ц-704/2011
Категорія 44
Головуючий у 1 інстанції Попович С.С.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Девляшевського В.А., Проскурніцького П.І.
секретаря Вінтоняк О.І.
з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_5, третьої особи на стороні відповідачки орган опіки і піклування виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за апеляційною скаргою управління житлово-комунального господарства виконкому Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 листопада 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
у грудні 2008 року управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради /далі УЖКГ/ звернулось до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську (гуртожиток) є комунальною власністю і перебуває на балансі ЖЕО № 5 УЖКГ Івано-Франківського міськвиконкому. Під час перевірки працівниками ЖЕО-5 було встановлено, що мешканка кімнати № 24 цього будинку відповідачка ОСОБА_6 за місцем реєстрації тривалий час не проживає, що стверджується актами будинкового комітету. Місце фактичного перебування відповідачки невідоме. Оскільки відповідачка відсутня за місцем проживання більше шести місяців без поважних причин, тому на підставі ст. 71 ЖК України просило визнати її такою, що втратила право на користування зазначеним житловим приміщенням.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 листопада 2010 року у задоволенні позову УЖКГ Івано-Франківського міськвиконкому до ОСОБА_5 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі начальник УЖКГ Івано-Франківського міськвиконкому, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги акти будинкового комітету про відсутність відповідачки за місцем проживання в період з 22 січня по 31 жовтня 2008 року. Члени комісії та сусіди ствердили, що у вказаний період відповідачка в гуртожитку не проживала. Борг по оплаті за проживання в гуртожитку був погашений представником відповідачки тільки під час розгляду справи в суді. Відповідачка не надала достовірних доказів свого проживання у спірному житлі. Неповнолітня дочка відповідачки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 не зареєстрована за даною адресою. Суд належним чином не дослідив надані позивачем докази, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення. Тому просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов УЖКГ задовольнити.
В засіданні апеляційного суду представник УЖКГ апеляційну скаргу підтримав, представники відповідачки доводи апеляційної скарги заперечили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Встановлено, що предметом спору є право сторін на користування АДРЕСА_1, яку надано ОСОБА_6. на підставі ордеру № 845 від 23.02.2006 року і в якій вона зареєстрована з 12.05.2006 року. У відповідачки є неповнолітня дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними доказами факту непроживання відповідачки у спірному житлі без поважних причин в період з грудня 2008 року по грудень 2008 року.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а у окремих випадках, передбачених цією нормою, понад цей строк.
У разі поважності причин відсутності осіб понад встановлені законом строки (перебування у відрядженні, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) цей строк може бути продовжено судом (ч. 2 ст. 71, ст. 72 ЖК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України"). Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв’язку з чим зазначене питання вирішується судом у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених правових норм наймач та члени його сім'ї можуть бути визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо вони були відсутні протягом цього строку підряд без поважних причин, і саме ці факти повинні бути встановлені судом при вирішенні спору згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України.
Як видно із змісту позовної заяви, УЖКГ Івано-Франківського міськвиконкому обмежилось загальним твердженням про те, що відповідачка у спірній кімнаті не проживає протягом тривалого часу, що підтверджується актами будинкового комітету від 22.01.2008 р., 08.04.2008 р., 19.06.2008 р., 28.07.2008 р., 30.09.2008 р., 31.10.2008 р. При цьому позивач не конкретизував початок терміну відсутності відповідачки у займаному житлі.
Відповідачка на обґрунтування своїх заперечень посилалася на те, що акти про її не проживання було складено в період її відсутності в гуртожитку у зв’язку з роботою. Згідно довідки ДП «Спецзалізобетон» ВАТ «Івано-Франківськцемент» ОСОБА_6 22.01.2008 р., 08.04.2008 р., 19.06.2008 р. знаходилась на роботі з 08 год. до 20 год.; 30.09.2008 р., 31.10.2008 р. – вихідні дні (а. с. 74). Суд першої інстанції дав належну оцінку доказам сторін в частині складення актів про відсутність відповідачки за місцем проживання у час її знаходження по місцю роботи.
Допитані судом свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили факт проживання відповідачки у займаній кімнаті протягом 2008 року. Із показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 не вбачається достовірних даних про підтвердження ними факту непроживання відповідачки у спірному житлі протягом вказаного позивачем періоду часу.
Згідно ордеру № 845 від 23.02.2006 року ОСОБА_5. надано АДРЕСА_1. Паспортом відповідачки стверджується факт її прописки з 12.05.2006 року. Вона внесена у Державний реєстр виборців за вказаною адресою (а. с. 64), проводить оплату за проживання у спірній кімнаті (а. с. 75-76, 122-123). Дочка відповідачки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н. згідно даних дитячого садка-ясел № 36 «Віночок» м. Івано-Франківська проживає за місцем прописки матері (а. с. 58-61). Згідно довідки Івано-Франківського ОБТІ за ОСОБА_5. право власності на інше житло не зареєстровано (а. с. 109).
Судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна оцінка. При цьому, суд дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи суд аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і взаємному зв'язку у їх сукупності, і ця оцінка має спрямовуватися на встановлення достовірності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Із копії заяви органу реєстрації фізичних осіб видно, що заява відповідачки про реєстрацію неповнолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н. за місцем проживання матері була прийнята, однак реєстрація дитини не була проведена (а. с. 156).
У відповідності до ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім'ї наймача мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з наймачем. Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 8 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно і всебічно встановивши обставини справи та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми і ухвалив законне й справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу управління житлово-комунального господарства виконкому Івано-Франківської міської ради відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 11 листопада 2010 року у справі за позовом управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_5, третьої особи на стороні відповідачки орган опіки і піклування виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання такою, що втратила право на користування житловим приміщенням залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Девляшевський В.А.
Проскурніцький П.І.