Справа №  1-232/11

Провадження №11/0390/242/11 Головуючий у 1 інстанції:Калькова О.А.

Категорія: ст. 185 ч.1 КК УкраїниДоповідач: Хомицький А. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Луцьк                                                                            22 квітня 2011 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області у складі:

головуючого судді – Хомицького А.М.,

суддів –Польового М.І., Оксентюка В.Н.,

за участю прокурора –Старчука В.М.,

потерпілих –ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засудженої –ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_3 та помічника прокурора м.Луцька на вирок Луцького міськрайонного суду від 17 лютого 2011 року, яким

          ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.Рудня Рожищенського району Волинської області, жителька АДРЕСА_2, громадянка України, з середньою освітою, не працює, згідно ст. 89 КК України судимості немає, -

засуджена за ст.185 ч.1 КК України на 4 (чотири) місяці арешту.

Постановлено застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді взяття під варту, взято її під варту в залі судового засідання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 визначено обчислювати з 17.02.2011 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 2022 грн. у відшкодування матеріальної та 1000 грн. - моральної шкоди.

          Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області , -

В С Т А Н О В И Л А :

За вироком суду ОСОБА_3 визнана винною у тому, що 15 січня 2011 року близько 15 години, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, таємно викрала зі столу грошові кошти в сумі 2022 грн., належні ОСОБА_1

          У своїй апеляції засуджена ОСОБА_3, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації своїх дій, просить пом’якшити обране їй покарання, обравши покарання, не пов’язане із позбавленням волі. При цьому просить врахувати, що вона щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, має на утриманні троє дітей, двоє із яких є неповнолітніми.

          У поданій на вирок апеляції помічник прокурора просить вирок щодо ОСОБА_3 скасувати у зв’язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання у виді двох років позбавлення волі. Посилається на те, що засуджена раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, проте на шлях виправлення не стала та знову вчинила корисливий злочин, залишивши потерпілу без засобів для існування.

          В доповненні до апеляції помічник прокурора також зазначає, що судом, всупереч вимогам ст. 342 КПК України, безпідставно обрано до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді взяття під варту.

          Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, пояснення засудженої ОСОБА_3, яка підтримувала свою апеляцію, пояснення потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримували апеляцію прокурора, міркування прокурора про скасування вироку, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що апеляція засудженої до задоволення не підлягає, а апеляція помічника прокурора підлягає до задоволення частково.

          Висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який вона засуджена, підтверджуються зібраними по справі доказами і ніким не оскаржуються.

          Діям ОСОБА_3 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.

          Призначаючи покарання засудженій ОСОБА_3, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про її особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.

          Засуджена ОСОБА_3 повністю визнала свою вину і щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла органам слідства у розкритті злочину, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей. Обставин, які б обтяжували її покарання, у справі немає, про що обґрунтовано зазначено у вироку суду.

          Разом з тим, вона раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, злочин вчинила  щодо особи пенсійного віку, завдані збитки не відшкодувала.

          Із врахуванням наведеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у межах санкції     ст. 185 ч.1 КК України у виді арешту.  

          Врахувавши практично всі обставини, на які посилаються в апеляціях засуджена та помічник прокурора, суд призначив     ОСОБА_3 покарання, яке є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

          Підстав для зміни чи скасування вироку в частині обраного покарання ОСОБА_3, про що ставиться питання в апеляціях останньої та помічника прокурора, колегія суддів не вбачає.

          Разом з тим, колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції безпідставно обрано запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, оскільки її покарання не зв’язане із позбавленням волі.        А тому, згідно вимог ст. 342 КПК України, вона підлягає негайному звільненню з-під варти в залі судового засідання.

          Керуючись ст.ст. 365-367 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

     Апеляцію засудженої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а апеляцію помічника прокурора м.Луцька задовольнити частково.

          Вирок Луцького міськрайонного суду від 17 лютого 2011 року щодо ОСОБА_3 в частині кваліфікації дій та обраного їй покарання залишити без зміни.

          Цей же вирок змінити в частині обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу. Замість тримання під вартою обрати їй підписку про невиїзд, звільнивши її негайно з-під варти в залі судового засідання.

          Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_3 термін перебування її під вартою з 17 лютого по 22 квітня 2011 року включно.

          В решті цей вирок залишити без зміни.

          Головуючий                               

          Судді