У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
13.04.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого-судді Машкаринця М.М.,
суддів Мишинчук Н.С., Вотьканича Ф.А.,
з участю прокурора – Машкаринця І.І.,
захисника – ОСОБА_1,
обвинуваченого – ОСОБА_2 та
його законного представника – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду матеріали справи за апеляцією прокурора, який брав участь у їх розгляді судом першої інстанції, на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 11 березня 2011 року, якою відмовлено в обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше судимого: 20 листопада 2010 року Ужгородським міськрайонним судом за ч.1 ст.185 КК України до позбавлення волі на 1 рік, на підставі ст. 104 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України
встановив:
ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 10 лютого 2011 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, знаходячись в приміщенні будинку за місцем свого проживання, АДРЕСА_1 таємно викрав гроші в сумі 540 грн., які належали його дідусеві ОСОБА_4.
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 11 березня 2011 року у задоволенні подання органу досудового слідства про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту відмовлено.
Постанова судді вмотивована тим, що органом досудового слідства не наведено достатніх підстав для обрання щодо ОСОБА_2 найсуворішого запобіжного заходу у виді взяття під варту: останній є неповнолітнім, має постійне місце проживання, навчається у Середнянській ОСОБА_5 ступенів.
У апеляції прокурор порушує питання про скасування постанови та направлення матеріалів на новий судовий розгляд. Посилається на те, що при розгляді подання суддею не враховано, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк до п’яти років, вчинив злочин повторно, характеризується негативно, раніше ухилявся від суду та був оголошений у розшук.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення захисника ОСОБА_1, законного представника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2 про законність прийнятого суддею рішення, дослідивши матеріали справи, доводи апеляції, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно вимог ст.155 КПК України, роз’яснення, даного в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші /менш суворі / запобіжні заходи, передбачені ст.149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК і його належної поведінки.
Ні в судовому засіданні суду першої інстанції, ні в судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор не навів переконливого обґрунтування причин чому менш суворий запобіжний захід ніж взяття під варту під час провадження у справі досудового слідства не зможе забезпечити виконання неповнолітнім обвинуваченим процесуальних обов’язків, передбачених ст.148 КПК України.
Твердження у апеляції про те, що ОСОБА_2 раніше ухилявся від суду, внаслідок чого його було оголошено у розшук, прокурором не обґрунтовано відповідними доказами.
З урахуванням наведеного, питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу суд першої інстанції вирішив з врахуванням вимог ст.ст.148,150 КПК України, а обставини, на які посилається прокурор в апеляції, зокрема, на те, що ОСОБА_2 можливо за певних умов або у якійсь конкретній ситуації може порушити процесуальні обов’язки чи проявити неправильну процесуальну поведінку, скоїв злочин середньої тяжкості, не можуть бути підставою для визнання ухваленої постанови незаконною чи необґрунтованою.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді матеріалів справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайнного суду від 11 березня 2011 року, якою відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2 – без змін.
Судді: