Справа № 22-ц-2214/11 Головуючий у І інстанції Кулініченко Г.В.
Категорія 44 Доповідач у 2 інстанції Савченко
УХВАЛА
Іменем України
14 березня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Даценко Л.М.
суддів Іванової І.В., Савченка С.І.
при секретарі Мироненко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 20.12.2010 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Золоті ворота»до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, управління земельних ресурсів в Обухівському районі, Київської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах»про визнання недійсними рішень сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку, -
в с т а н о в и л а:
У вересні 2008 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 19.05.1994 р. йому надано у користування земельну ділянку площею 10,3 га на території сільської ради із цільовим призначенням «для будівництва будинків котеджного типу». 02.06.1994 р. позивач отримав державний акт на право постійного користування цією ділянкою, до якого в послідуючому вносилися зміни у зв’язку з вилученням ділянок та передачею їх у власність власникам котеджів, в тому числі дві земельні ділянки загальною площею 0,3800 га були вилучені з користування позивача і передані у власність відповідачу ОСОБА_1
Вказував, що в квітні 2008 р. між сторонами виник спір з приводу захоплення відповідачем частини ділянки котеджного містечка площею 0,0567 га, в ході якого позивач дізнався про передачу цієї ділянки у власність відповідача згідно рішень Підгірцівської сільської ради від 13.03.2007 р., від 14.03.2008 р. і державного акту на право власності на ділянку площею ЯЖ № 407911. Посилався, що дане рішення і державний акт є незаконними та такими, що порушують права позивача, поскільки спірна земельна ділянка площею 0,0567 га знаходиться у користуванні позивача на підставі держаного акту і позивач не давав згоди на її вилучення у встановленому законом порядку, ділянка не межує із ділянкою, власником якої є відповідач. Крім того, цільовим призначенням ділянки є будівництво котеджів, а не ведення особистого селянського господарства, як вказано у державному акті на ім»я відповідача.
Просив визнати недійсними оспорювані рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району від 13.03.2007 р. та від 14.03.2008 р., а також визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЖ № 407911 площею 0,0567 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1, виданий сільською радою на ім»я відповідача.
- 2 -
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20.12.2010 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення Підгірцівської сільської ради від 13.03.2007 р. в частині надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення ділянки по АДРЕСА_1, визнано недійсним рішення Підгірцівської сільської ради від 14.03.2008 р. в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0567 га по вул. вул.Київська 41 (містечко «Золоті ворота») в АДРЕСА_1 виданий сільською радою на ім'я ОСОБА_1
Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «Золоті ворота», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Визнаючи незаконними рішення Підгірцівської сільської ради від 13.03.2007 р., від 14.03.2008 р. та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0567 га по АДРЕСА_1, виданий на ім’я ОСОБА_1, суд обгрунтовував свої висновки тим, що спірна ділянка площею 0,0567 га перебуває у законному користуванні позивача на підставі державного акту, а відтак передача у власність відповідачу ОСОБА_1 даної ділянки без згоди позивача та без її вилучення у позивача у встановленому законом порядку, порушує його права як постійного землекористувача.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Згідно ст.22 ЗК України 1990 р. (діяв на час отримання позивачем у користування земельної ділянки у 1994 році) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після встановлення меж ділянки в натурі та одержання документа, що посвідчує право власності чи право користування.
Згідно ст.23 ЗК України 1990 р. право власності чи право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються сільськими, селищними, міськими, районними радами.
Згідно ст.141 ЗК України 2001 р. (діє на момент виникнення спірних правовідносин у 2007-2008 роках) припинення права користування земельною ділянкою можливе лише за добровільною згодою користувача або шляхом примусового вилучення у нього земельної ділянки. Згідно ст.149 ЗК України 2001 р. примусове вилучення земельної ділянки без згоди землекористувача можливе лише в судовому порядку за позовом відповідного органу влади чи місцевого самоврядування.
Згідно ст.152 ЗК України 2001 р. власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.1). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. (ч.3).
Згідно ст. 155 ЗК України 2001 р. у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо користування ділянкою, такий акт визнається недійсним.
- 3 -
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 19.05.1994 р. позивачу надано у постійне користування земельну ділянку площею 10,3 га, розташовану на території сільської ради, з цільовим призначенням «для будівництва будинків котеджного типу». 02.06.1994 року позивач отримав державний акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою, до якого в послідуючому вносилися зміни у зв’язку із збільшенням ділянки, а також вилученням частин ділянки та передачею їх у власність власникам котеджів.
Відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,3800 га по АДРЕСА_1 на підставі держаного акта на право власності на землю, виданого на ім’я відповідача 15.01.2003 р. Дана ділянка вилучена з земельної ділянки позивача.
Рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 13.03.2007 р. відповідачу ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки площею 0,0567 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Рішенням сільської ради від 14.03.2008 р. проект землеустрою затверджено і ділянка передана відповідачу у власність, у зв’язку з чим відповідачем отримано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку ЯЖ № 407911.
Також судом встановлено, що передана відповідачу ОСОБА_1 у власність спірна ділянка площею 0,0567 га входить до складу земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні позивача на підставі державного акту, добровільної згоди на вилучення цієї ділянки позивач не давав, у примусовому порядку із користування позивача вона не вилучалася, що у свою чергу свідчить про порушення права позивача як користувача ділянки.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
За таких обставин суд обгрунтовано задоволив вимоги позивача та визнав незаконними оспорювані рішення селищної ради і державний акт, поновивши права позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що виділена позивачу ділянка забудована і до осіб, які придбали котеджі, перейшло право користування всією ділянкою котеджного містечка, а позивач у свою чергу втратив таке право, не грунтуються на законі. Особи, які придбали котеджі та приватизували їх присадибні ділянки, набули права лише на приватизовані ділянки, а не на всю ділянку котеджного містечка «Золоті ворота», яка перебуває у користуванні позивача на підставі державного акта і до якої в тому числі входять місця загального користування - дороги, проїзди, озеро, корти, тощо. Як вище вказувалося припинення права користування позивача можливе лише з передбачених законом підстав, які відсутні.
Судом встановлено, що виділена відповідачу спірна ділянка площею 0,0567 га розташована на землях загального користування котеджного містечка «Золоті ворота», в тому числі частково на території загального проїзду, які перебувають у користуванні позивача і іншим особам не передавалися, що стверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи (а.с.38-41).
Створений власниками котеджів котеджного містечка обслуговуючий кооператив «Золоті ворота «Підгірці»також не набув права користування чи права власності на спірну ділянку.
Суд не примає до уваги посилання апелянта на те, що згідно рішення сільської ради спірна ділянка надана йому із земель запасу (сіножаті) Підгірцевської сільської ради з наведених вище підстав, поскільки незаперечно встановлено, що ділянка перебуває у правомірному користуванні позивача і виділена відповідачу помилково з порушенням прав позивача, що визнала сільська рада в наданих суду письмових поясненнях.
- 4 -
Твердження апелянта про те, що при виготовленні ним проекту відводу спірної ділянки не було зауважень і не було відомостей, що дана ділянка перебуває у власності позивача і очевидно державний акт або втратив чинність, або був анульований, або виданий з порушенням закону необгрунтовані та суперечать встановленим по справі обставинам.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про задоволення позову не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 20.12.2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ________________