Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-1779/11                                             Головуючий у 1 інстанції: Макаров В.О.

                                                                                         Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.

ДОДАТКОВЕ    РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ   

04 травня  2011 року                                                                                      м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

         головуючого:        Онищенка Е.А.

         суддів:                   Дзярука М.П.,

                                        Маловічко С.В.

         при секретарі        Волчановій І.М.,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення та уточненої заяви ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізького обласного центру інвалідного спорту „Інваспорт”, третя особа: Управління у справах сім”ї, молоді та спорту Запорізької обласної державної адміністрації, про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И Л А:

          У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ЗОЦІС «Інваспорт», третя особа: Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Запорізької ОДА, про поновлення на роботі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2011 року по цій справі скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до Запорізького обласного центру інвалідного спорту „Інваспорт”, третя особа: Управління у справах сім”ї, молоді та спорту Запорізької обласної державної адміністрації, про поновлення на роботі задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_3 на роботу заступником начальника Запорізького обласного центру інвалідного спорту „Інваспорт”.

Стягнуто з Запорізького обласного центру інвалідного спорту „Інваспорт” на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 40 278 грн. 48 коп., у відшкодування моральної шкоди 1 000 грн., а всього 41 278 грн. 48 коп..

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі.

Стягнуто з Запорізького обласного центру інвалідного спорту „Інваспорт” на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 402 грн. 78 коп., витрати на ІТЗ в сумі 120 грн., а всього 522 грн. 78 коп..

В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено.

19 квітня 2011 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення суду посилаючись на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників та Постанову Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” просила ухвалити додаткове рішення по даній справі, а саме: поновити ОСОБА_3 на роботі заступником начальника Запорізького обласного центру інвалідного спорту „Інваспорт” з 13 лютого 2010 року, зобов”язати Запорізький обласний центр інвалідного спорту „Інваспорт” внести зміни  до трудовій книжки ОСОБА_3 у частині скасування запису №20 від 12.02.2010 року про звільнення з посади за одноразове грубе порушення трудових обов”язків за ст.41 п.1 КЗпП України як незаконного, допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_3 виплати заробітної плати за один місяць.

27 квітня 2011 року ОСОБА_3 ОСОБА_5 звернулась до суду з уточненою заявою про ухвалення додаткового рішення суду посилаючись на те, що судом не розглянуті позовні вимоги щодо скасування наказу від 12.02.2010 року №9-ос начальнику УЗОДА ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_3 на підставі п.1 ст.41, ст.147-1 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, в результаті чого відсутня можливість внесення змін до трудової книжки позивача відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, тому просила суд ухвалити додаткове рішення суду поданій справі, а саме: скасувати наказ від 12.02.2010 року №9-ос начальника УЗОДА ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_3 на підставі п.1 ст.41, ст.147-1 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов’язків.

                  Розглянувши доводи заяв та вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що заяви ОСОБА_3 підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

          Згідно п.1 п.3 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи  ухвалити додаткове рішення , якщо стосовно якої-небудь позовної  вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, а також суд не допустив негайного виконання рішення у випадках , встановлений статтею 367 цього Кодексу.

          Згідно п.2 ч.1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень про присудження працівникові виплати заробітної плати , але не більше ніж за один місяць.

          В ході апеляційного розгляду позивачка та її представники не наголошували про негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць.

          Суд допустивши негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі не вирішив питання про допущення негайного виконання в частині виплати заробітної плати за один місяць, і тому в цій частині заява ОСОБА_3 підлягає задоволенню на підставі вищенаведених норм процесуального Закону.

          Вимоги заявниці про ухвалення додаткового рішення про поновлення її на роботі з певної дати з 13.02.2010 року та про скасування наказу про звільнення від 12.02.2010 року не підлягають задоволенню, оскільки таких вимог заявлено не було.  Суд у відповідності зі ст. 220 ЦПК України постановляє додаткове рішення лише з приводу заявлених вимог.

          Заявниця помилково вважає свої вимоги про внесення змін до її трудової книжки в частині скасування запису про звільнення з посади як незаконне, які судом вирішені,  вимогами про скасування  самого наказу як незаконним, які як наголошувалось вище заявлені не були, як і вимоги про визнання такого наказу незаконним , про що свідчить позов та позовна заява про уточнення вимог  ( а.с. 2, 177 ).   

Керуючись ст. 220 ,304, 307  ЦПК України, колегія суддів, -

                           ВИРІШИЛА :

           Заяву ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 та в особі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

          Ухвалити додаткове рішення до рішення Апеляційного суду від 12 квітня 2011 року по цій справі.

          Допустити негайне виконання рішення Апеляційного  суду Запорізької області від 12 квітня 2011 року по цій справі в частині стягнення з Запорізького обласного центру інвалідного спорту «Інваспорт» на користь ОСОБА_3 заробітної плати за один місяць.

          В задоволенні інших вимог заявниці ОСОБА_3 відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:

          Судді: