Справа № 11-234/11 14.04.2011 14.04.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-234/ 2011 року Головуючий у 1 інстанції
Категорія: ст. 190 ч. 2 Чернякова Н.В
КК України Доповідач Куценко О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Куценко О.В.,
суддів Кателіна В.П., Семенчука О.О.
за участю прокурора Іванова А.О.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора Єланецького району Миколаївської області і засудженого ОСОБА_2 на вирок Єланецького районного суду Миколаївської області від 18 січня 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:
18 лютого 2010 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
6 серпня 2010 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання строком 5 років позбавлення волі, згідно ст. ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,
- засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення покарання за даним вироком, покаранням, призначеним за вироком Єланецького районного суду від 6 серпня 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України, призначено покарання строком 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного за вироком Єланецького районного суду від 18 лютого 2010 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 3 місяці.
За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 2 серпня 2010 року о 16 – 00 годині, перебуваючи в кафе «Експрес» в смт. Єланець Миколаївської області, розташованому на вулиці 50 років Жовтня, під час вживання спиртних напоїв, маючи намір привласнити мобільний телефон, попросив у потерпілого ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Самсунг – GTE 1080» щоб нібито зателефонувати, після чого вийшов з приміщення кафе і заволодів вказаним мобільним телефоном, чим спричинив потерпілому матеріальний збиток в розмірі 280 грн.
В апеляції прокурор Єланецького району Миколаївської області, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить вирок суду змінити, виключити посилання суду на призначення ОСОБА_2 остаточного покарання за правилами ст. ст. 70 ч. 4 та 71 КК України і вважати його засудженим за ст. 190 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі, вказавши, що вирок Єланецького районного суду Миколаївської області від 6 серпня 2010 року стосовно ОСОБА_2 необхідно виконувати самостійно.
Вважає вирок суду незаконним, в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону.
Так, на думку апелянта, призначаючи засудженому остаточне покарання, суд помилково застосував ст. 71 КК України і вдруге (після вироку від 6 серпня 2010 року) призначив покарання за сукупністю вироків.
Також судом не дотримано рекомендацій п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої вирок від 6 серпня 2010 року підлягав самостійному виконанню.
Крім того, суд припустився помилки при розрахунку розміру покарання, призначивши покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.
В апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи обставин та кваліфікацію вчиненого ним злочину, просить пом’якшити призначене йому судом покарання, посилається на те, що на момент скоєння злочину він був неповнолітнім.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, на підтримку апеляції, засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію прокурора і сваю апеляцію, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню, а апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок зміні з наступних підстав.
Оцінивши перевірені докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 в заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою, вчиненому повторно. Його дії судом вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 190 КК України.
Покарання судом засудженому ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступені тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості та особи засудженого, який посередньо характеризується за місцем проживання.
Як пом’якшуючі покарання обставини, судом враховано неповнолітній вік засудженого, визнання вини та щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому. Як обтяжуючу покарання обставину судом обґрунтовано враховано вчинення засудженим злочину в стані алкогольного сп’яніння.
З урахуванням особи засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, і таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Тому підстав для пом’якшення йому покарання немає.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 18 лютого 2010 року був засуджений Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки і вчинив новий злочин ( за який він засуджений за даним вироком) в період іспитового строку, а тому суд обґрунтовано призначив йому покарання за сукупністю вироків, застосувавши ст. 71 КК України. В зв’язку з чим апеляція прокурора в цій частині не підлягає задоволенню.
Проте, призначаючи покарання за сукупністю злочинів, з застосуванням ч.4 ст. 70 КК України, суд помилково застосував принцип поглинення покарань, тоді як відповідно до вимог п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку новий злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України, за який він засуджений за даним вироком до 2 років позбавлення волі реально, вчинив до постановлення Єланецьким районним судом Миколаївської області вироку від 6 серпня 2010 року, тому вказаний вирок підлягає самостійному виконанню. В зв’язку з викладеним вирок суду підлягає зміні в частині призначення покарань за сукупністю злочинів.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення. Апеляцію прокурора Єланецького району Миколаївської області задовольнити частково.
Вирок Єланецького районного суду Миколаївської області від 18 січня 2011 року стосовно ОСОБА_2 змінити.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, вирок Єланецького районного суду Миколаївської області від 6 серпня 2010 року, яким ОСОБА_2 засуджений за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік виконувати самостійно.
Вважати ОСОБА_2 засудженим, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків Єланецького районного суду Миколаївської області від 18 січня 2011 року за ч.2 ст. 190 КК України та Єланецького районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2010 року за ч.2, ч.3 ст. 185 КК України - до 5 років 3 місяців позбавлення волі.
В іншій частині вказаний вирок залишити без зміни.
Головуючий
Судді