Справа № 11-240/11  19.04.2011 19.04.2011  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  11-240/ 2011  року                            Головуючий у 1 інстанції

Категорія: ст. 190 ч. 1                                        Кішковська З.А.

КК України                                                        Доповідач Куценко О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

         19 квітня 2011 року                                            м. Миколаїв

           Колегія суддів судової палати у кримінальних справах   

                апеляційного суду Миколаївської області в складі:

                  головуючого                                   Куценко О.В.,

              суддів                                             Олещук Т.Л., Кателіна В.П.

                  за участю прокурора                   Якименка О.П.

                   засудженого                                ОСОБА_2

                  потерпілого                                 ОСОБА_3      

                 представника потерпілого       ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4  на вирок Снігурівського  районного суду Миколаївської області   від 17 лютого 2011 року, яким  

          ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,

          - засуджений за ч. 1 ст. 190 КК України  до покарання у виді громадських робіт строком на вісімдесят годин.

          Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди  878 грн. та в рахунок моральної шкоди – 500 грн.

          За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 14 червня 2010 року близько півночі, в м. Снігурівка Миколаївської області, діючи з метою заволодіння  чужим майном, отримав від потерпілого ОСОБА_3, зловживаючи його довірою, пенсійну пластикову картку ПАТ КБ «Приватбанк», за допомогою якої зняв в банкоматі, розташованому за адресою:  АДРЕСА_2, грошові кошти з рахунку потерпілого  у сумі 270 грн., які привласнив та  розпорядився ними на свій розсуд.

          В апеляції  та доповненнях до апеляції потерпілий ОСОБА_3  та його представник  ОСОБА_4 просять вирок суду скасувати, як незаконний, а  справу направити на додаткове розслідування..

          Посилаються на те, що злочин проти ОСОБА_3 вчинили дві особи  ОСОБА_2 та ОСОБА_5, проте органами досудового слідства та судом ОСОБА_5 не притягнутий до кримінальної відповідальності. Також вважають, що не правильно встановлено суму викраденого майна, оскільки з картки ОСОБА_3 було викрадено 770 грн., а не 270 грн. як це вказано у вироку. Крім того, вказують на те, що  вони не були ознайомлені судом з обвинувальним висновком,  замість захисника ОСОБА_6 в судовому засіданні брав участь ОСОБА_7, клопотання про усунення якого були проігноровані суддею.

           Заслухавши доповідь судді, потерпілого ОСОБА_3  та його представника ОСОБА_8 на підтримку апеляції, засудженого ОСОБА_2, який заперечував проти апеляції, думку прокурора про  законність та обґрунтованість вироку,  вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оцінивши перевірені докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 в заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою потерпілого ( шахрайстві).

Вина засудженого ОСОБА_2 підтверджується дослідженим доказами.

В тому числі поясненнями самого засудженого, який як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні підтвердив, що  12 червня 2010 року  ОСОБА_3 передав йому пластикову картку пенсійного рахунку і повідомив пін код для зняття коштів і придбання спиртного. В цей же день він зняв з картки 500 грн. на які купив спиртне, сигарети, а решту коштів повернув потерпілому. Пластикову картку він залишив у себе. 14  червня 2010 року він без відома ОСОБА_3 зняв з рахунку 270 грн., які привласнив, банківську картку викинув в річку.

Свідок ОСОБА_2 показала, що в  червні 2010 року вона разом з ОСОБА_3 вживала спиртні напої у будинку потерпілого. 12 червня 2010 року в вечері в її присутності потерпілий передав її синові - ОСОБА_2 свою пенсійну картку та повідомив пін код,  і попросив зняти  з рахунку кошти та придбати спиртне і цигарки. ОСОБА_2 придбав  цигарки та пиво, а решту коштів повернув потерпілому. Через декілька днів син передав їй більше 200 гр. для покриття боргу в магазині та придбання продуктів харчування і повідомив, що ці гроші він зняв з рахунку ОСОБА_3

Аналогічні покази дав свідок ОСОБА_5

Згідно довідки про рух коштів з рахунку ОСОБА_3 вбачається, що на рахунок потерпілого 8 червня 2010 року надійшло 760 грн. 12 червня та 14 червня з рахунку  через банкомат, розташований на АДРЕСА_2,  були зняті кошти 500 та 270 грн. відповідно. ( а.с. 37)

Суд повно та об’єктивно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та дії засудженого вірно кваліфікував за ч.1 ст. 190 КК України.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступені тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості та особи засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав вину та щиро кається в скоєному.

Враховуючи фактичні обставини вчиненого злочину, особу засудженого, пом’якшуючі покарання обставини, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_2 покарання у виді громадських робіт. Дане покарання  передбачено санкцією ч.1 ст. 190 КК України і є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Доводи потерпілого про те, що органами досудового слідства та судом не вірно встановлено суму викрадених коштів та не притягнуті всі винні особи є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Так засуджений ОСОБА_2 як в ході досудового слідства так і в суді стверджував, що він без дозволу потерпілого зняв з його рахунку лише 270 грн. 14 червня 2010 року. 12 червня 2010 року  кошти в сумі 500 грн. він зняв на прохання ОСОБА_3, на ці кошти він купив йому пиво та цигарки,  а решту повернув потерпілому. Гроші він знімав сам  і витратив їх на потреби своєї сім’ї. ОСОБА_5 він гроші не давав.

Ці обставини також підтвердили свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Органами досудового слідства належним чином перевірена заява потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 про викрадення у потерпілого 12 червня 2010 року коштів в сумі 500 грн. та про причетність до вчинення злочину інших осіб.

В зв’язку з тим, що дані факти не підтвердились органами досудового слідства відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за фактом викрадення пенсійної картки та зняття коштів з рахунку потерпілого 12 червня 2010 року в зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, на підставі п.2 ст. 6 КПК України.

Також відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст. ст. 190, 198, 396 КК України, на підставі п.2 ст. 6 КПК України.

Дані постанови про відмову в порушенні кримінальної справи потерпілим та його представником не оскаржені.

При проведенні попереднього слідства та розгляду справи судом не допущено істотних порушень вимог процесуального та матеріального права, тому підстав для зміни чи скасування вироку немає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок  Снігурівського районного суду Миколаївської області від 17 лютого 2011 року стосовно ОСОБА_2  залишити без зміни.

Головуючий

Судді