Справа № 2-2098/11

Категорія  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

04 травня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Гримич М.  К. ,

при секретарі –                    Бульба Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві  цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди, -

В С Т А Н О В И В :

 В  квітні 2011 року позивач  звернулася до суду з позовом до відповідача, яка є орендарем нежитлового приміщення  площею 84,1 кв.м, що розташоване  в АДРЕСА_1 в м. Києві, про стягнення заборгованості по орендній платі за договором  у розмірі 62653,50 гривень, яку відповідач безпідставно не сплачує після закінчення строку дії договору оренди. Позивач відповідно до укладеного з власником приміщення договором позики від 02.08.2008 року прийняла у власника у тимчасове безоплатне користування вищезазначене приміщення  терміном на 5 років та маючи згідно з законодавством України повноваження на здачу його в оренду, уклала з відповідачкою 11.08.2008 року договір оренди.

В судовому засіданні позивач та її представник повністю підтримали позовні вимоги,  просили задовольнити позов.

Представники відповідача, з’явившись у  судове засідання, проти позову заперечували, посилаючись на те, що орендна плата правомірно  сплачувалася відповідачем в меншому розмірі, згідно з усною домовленістю з позивачем, яка погодилася прийняти оплату в меншому розмірі через неспроможність відповідача оплачувати розмір, обумовлений в договорі, що підтверджуються розпискою, складеною сторонами (а.с. 26), тому пред’явлення позову є безпідставним. Крім того, договір позики, який укладений між власником приміщення та орендодавцем – позивачем по справі, який позивач вважає документом, який надає їй повноваження на здачу в оренду зазначеного приміщення є нікчемним, оскільки не завірений нотаріально у відповідності до приписів ч.3.ст. 828 та ст.. 793 ЦК України.  

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши  докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Між сторонами 11 серпня 2008 року укладено договір оренди  нежитлового приміщення  площею 84,1 кв.м, що розташоване  в АДРЕСА_1 в м. Києві і належить гр.. ОСОБА_3. Позивач є орендодавцем зазначеного приміщення на підставі договору позики від 02.08.2008 року, укладеного між нею та власником цього приміщення. Згідно договору оренди орендна плата за користування приміщенням сплачується щомісячно і є еквівалентною 900 євро на місяць, строк дії договору сторонами визначений з 11.08.2008 по 11.07.2009 року.  Крім того , відповідно  до Додатку № 2 до договору оренди сторонами щомісячно  в період дії договору оренди реєструвався факт отримання платежів орендодавцем від орендаря, згідно з яким отримана орендодавцем сума склала за період вересень 2008-лютий 2009 року, а також за квітень 2009 року по 600 євро, березень –травень 2009, а також липень-серпень 2009 року по 300 євро, в червні 2009 року оплати проведено не було, але в жоден з місяців оплата не була проведена в розмірі, обумовленому договором.

Відповідно до ст. 759  ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За наведених положень законодавства України, якими регулюються правовідносини, що виникли між сторонами, суд вважає, що відповідачем порушено умови укладеного договору оренди, оскільки орендна плата орендарем жодного разу за час існування договору між сторонами не вносилася у розмірі, обумовленому договором.

Посилання в судовому засіданні представниками відповідача на те, що позивач прийняла вищевказані суми як належне виконання, що підтверджується її розпискою без номеру та дати і написом «орендодавець до орендаря претензій не має» (а.с.26) і це є підтвердженням відсутності претензій з її боку по розміру оплати, суд оцінює критично.

В судовому засіданні самими позивачем категорично спростовано наявність будь-яких домовленостей про зменшення орендної плати визначеної договором в зв’язку з тяжким матеріальним становищем відповідача і зазначено, що домовленість полягала в тому, що з відповідачкою, на її наполегливі прохання було погоджено, що вона має вносити розмір оренди в розмірі, який вона спроможна оплатити з подальшим повним розрахунком в термін дії договору, але не пізніше  дня його закінчення. Крім того, нею зазначено, що необхідність складання вищезазначеної розписки була відсутня, проте сама відповідач попросила для вірності розрахунку оформити зазначений документ, який позивач жодним чином не вважала і на день розгляду справи в суді не вважає таким, що звільняє відповідача від погашення заборгованості за договором оренди.

Суд, даючи оцінку зазначеним представниками відповідача поясненням, вважає, що вищезазначена розписка, яка не має до того ж і дати  її складання,  не свідчить про відсутність заборгованості відповідачки по орендній платі, прийняття як належного виконання меншого розміру орендної плати та відсутність заперечень позивача щодо отриманого  розміру і т.і. , на що були спрямовані пояснення представників відповідачів в судовому засіданні,   оскільки відповідно до вищезазначених норм ЦК України орендна плата встановлюється договором і зі змісту законодавства України не може визначатися усними домовленостями без оформлення відповідних письмових змін до договору. Крім того, договір оренди окрім обов’язку орендаря щодо проведення оплати,  містить і інші зобов’язання , а саме сплату комунальних послуг, використання приміщення відповідно до мети оренди, не передавати його в суборенду, своєчасно повідомляти про виявлені несправності обладнання та інше, тому зазначення  в розписці  про відсутність претензій орендодавця до орендаря може  стосуватися будь-якого з цих обов’язків, тому суд вважає, що такі посилання представників відповідача  спрямовані на уникнення цивільно-правової відповідальності відповідача за неналежне виконання зобов’язань за договором.

Оцінюючи доводи представників відповідача, суд також вважає надуманими посилання на зменшення орендної плати через стрімкий зріст курсу євро до гривні, що було основною причиною домовленостей сторін про зменшення орендної плати, оскільки з роздруківок курсу гривні до євро, визначеному НБУ за цей період і наданих до справи самими же представниками відповідача такої обставини не спостерігається.

Посилання представників відповідача на нікчемність угоди між власником приміщення та орендодавцем через недотримання нотаріальної форми договору суд також вважає безпідставним,    оскільки нікчемність угоди позики, не посвідченої нотаріально не встановлена ст. 1047 ЦК України, а посилання представників відповідача,  що до укладеної між позивачем та власником приміщення угоди застосовуються вимоги ст. 793 ЦК України про необхідність її нотаріального посвідчення не відповідають вимогам закону, оскільки сторонами цієї угоди не укладено договору найму будівлі, а укладено саме договір позики, до якого застосовуються відповідні положення ЦК України щодо необхідності дотримання лише простої письмової форми договору.

За таких обставин, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо розміру заборгованості відповідача ,  вважає, що позовні вимоги  підлягають задоволенню, з відповідача підлягає стягненню 62653,50 гривень заборгованості по орендній платі,  а також відповідно до ст.. 88 ЦПК України судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст. 770, 782 ЦК України  ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215,  ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

   Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди приміщення від 11 серпня 2008 року у розмірі 62653,50 гривень,  витрати по сплаті судового збору та  відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 627,0 гривень,  а всього стягнути 63280,50 (шістдесят три тисячі двісті вісімдесят)  гривень 50 копійок.

На Рішення може бути принесено апеляційну скаргу  протягом 10 днів з дня проголошення  до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.   

Суддя                                                                                            М. К. Гримич