Справа №  2-331/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            26 квітня 2011 року Дебальцевський міський суд  Донецької області

в складі:                головуючої-судді             Крилової Ю. П.,             

                              при секретарі                 Радченко Н. А.,

за участі                   позивача                          ОСОБА_2,

                     відповідача                    ОСОБА_3

                   представників                  ОСОБА_4,

                                                   ОСОБА_5,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Дебальцевому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про припинення права на частку в спільному майні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні, зазначивши, що її мати проживала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 2000 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона померла. В 2005 році мати на її ім’я склала заповіт, яким заповідала їй 5/6 частин квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, 1/6 частину квартиру мати заповідала відповідачу ОСОБА_3  Вартість квартири складає 3588 гривень. Квартира складається з двох кімнат площею 17,2  кв. м та 11,4 кв. м, має окремий санвузол, газ, парове опалення, холодну та гарячу воду.  Спільне з відповідачем користування  квартирою неможливе, так як відповідач зловживає спиртними напоями, вчиняє сварки. Частка відповідача у спільному майні є незначною, виділити її в натурі неможливо. Просить поділити в натурі квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виділивши позивачу її у власність, та припинити право власності  відповідача н 1/6 частину квартири.

          В судовому засіданні позивачка надала пояснення у відповідності до змісту позовної заяви, крім того пояснила, що вона з відповідачем не можуть дійти згоди про користування спірною квартирою, відповідач зловживає спиртними напоями, але вона не збирається мешкати у цій квартирі, так як у неї є окреме житло. Так як ця квартира належала її матері, то хазяйкою квартири має бути саме вона, а не відповідач, який є для неї чужою людиною. Просила задовольнити позов.

          Представник позивача ОСОБА_4  просив задовольнити позовні вимоги.

          В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив, що він протягом 10 років перебував у шлюбі із матір’ю позивачки  - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Він з дружиною мешкав за адресою: АДРЕСА_1, ця квартира належала останній. Через деякий час після одруження з’явилася донька його дружини- позивачка ОСОБА_2 із своєю дитиною, яку він до того моменту не знав, і  якій не було де мешкати. Деякий час вона мешкала у їхній квартирі. З часом за його гроші він із дружиною придбав для позивачки  окрему однокімнатну квартиру, де вона стала мешкати, а він продовжував мешкати разом із дружиною. До смерті дружини у нього були добрі, родинні стосунки із позивачкою. Після смерті дружини  він залишився проживати у спірній квартирі, іншого житла у нього немає. Згідно із заповітом дружини, йому належить 1/6 частка  квартири, а позивачці ОСОБА_2 належить 5/6 часток квартири. Позивачка приходить у їхню квартиру, коли у неї виникає необхідність, але там не мешкає. Зараз між ними склалися складні відносини через те, що позивачка бажає виселити його із квартири. Вона замкнула одну із двох кімнат   їхньої квартири, щоб він не мав змоги туди зайти. Крім того, позивачка без його відома брала його речі, з приводу чого між ними відбувалися сварки. Вважає, що вартість квартири, зазначена в позовній заяві, замала та не відповідає дійсності. Алкоголем він не зловживає, випиває небагато, тільки у свята. На початку січня 2011 року він виїжджав у гості до Росії, але у позивачки є ключ від їхньої квартири, тому вона мала змогу туди потрапити. Іншого житла у нього немає, тому просить відмовити в задоволенні позову.

          Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнав та пояснив, що право на житло людині гарантоване Конституцією України. 1/6 частка спірної квартири належить відповідачу на праві приватної власності, тобто він може володіти, користуватися та розпоряджатися нею. Іншого житла у відповідача немає.  При визначені вартості квартири треба брати її ринкову вартість, яку ніхто не визначав. Просив відмовити в задоволенні позову.

          Свідки ОСОБА_7,  ОСОБА_8 та  ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснилиа, що вони є сусідами відповідача ОСОБА_3 та мешкають у будинку АДРЕСА_1. З відповідачем знайомі протягом 10 років, дружили з його покійною дружиною- ОСОБА_6. Позитивно охарактеризували відповідача, пояснили, що іншого житла, окрім спірної квартири, у нього немає. Коли він став мешкати разом із дружиною, то з’явилася донька його дружини- позивачка ОСОБА_2 із своєю дитиною,   якій не було де мешкати. Деякий час вона мешкала у їхній квартирі. З часом за його гроші він із дружиною придбав для позивачки  окрему однокімнатну квартиру, де вона стала мешкати, а він продовжував мешкати разом із дружиною, але позивачка виявилася невдячною та хоче відібрати у відповідача його частку квартири.

          Свідок ОСОБА_11  в судовому засіданні пояснив, що він є знайомим позивачки ОСОБА_2 Одного разу позивачка запросила його змінити замок у її квартирі. Вони прийшли до квартири АДРЕСА_1, де,  за вказівкою позивачки, він вставив замок на міжкімнатні двері. Коли з іншої кімнати вийшов відповідач ОСОБА_3, то між позивачкою та відповідачем вчинилася сварка.

          Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що є подругою позивачки. Між позивачкою та відповідачем часто виникають сварки та вона була свідком цих сварок, відповідач знаходився при цьому у нетверезому стані.

Вислухавши пояснення сторін, їхніх представників, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.10.2010 року ОСОБА_2, є спадкоємцем 5/6 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 після смерті її матері ОСОБА_6 (а. с. 7).

Свідоцтво про право на спадщину за  заповітом  зареєстровано у Спадковому реєстрі (а. с. 6)

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за  законом від 29.10.2010 року ОСОБА_3  є спадкоємцем 1/6 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 після смерті його дружини  ОСОБА_6 (а. с. 31).

Свідоцтво про право на спадщину за  законом зареєстровано у Спадковому реєстрі (а. с. 33)

Згідно з витягом № 28207130 від 01.12.2010 року про державну реєстрацію прав, за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на 1/6 частку квартири, розташованої за адресою:  АДРЕСА_1, на підстав свідоцтва про право на спадщину від 29.10.2010 року (а. с. 32)

Спірна квартира загальною площею 44,30 кв. м, житловою площею 28,60 кв. м, складається з двої житлових кімнат, коридору, туалету, ванної, кухні. (а. с. 5,7)

Між сторонами склалися неприязні відносини з приводу спірної квартири, і цей факт сторонами не заперечувався в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Позивач та відповідач володіють спірною квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, на праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст.. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до банківської квитанції від 26.04.2011 року, позивачка внесла на депозитний рахунок суду 3588 гривень (а. с. 69).

В позовній заяві позивач посилається на те, що сторонам користуватися квартирою спільно неможливо, частка відповідача в спільному майні незначна, тому виділити йому в натурі його частку неможливо.

Відповідно ж до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона, зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених законом, про що сторонам було роз’яснено в судовому засіданні.

Судом на обговорення було поставлення питання щодо необхідності призначення у справі судово- товарознавчої експертизи на предмет встановлення дійсної вартості спірної квартири , а також судово-будівельної експертизи на предмет встановлення, чи можливо поділити спірну квартиру між сторонами; та на предмет  можливості виділення належної відповідачу частки квартири в натурі, які можуть бути проведенні лише за клопотанням сторін,   однак сторони відмовились від призначення та проведення таких експертиз.

Інших доказів на підтвердження можливості чи неможливості виділення в натурі належної відповідачу частки квартири суду надано не було.  

В судовому засіданні було встановлено, та не заперечувалося сторонами, що відповідач ОСОБА_3, окрім спірної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, іншого житла не має.

Суд дійшов до переконання, що припинення права відповідача на частку спірної квартири, завдасть істотної шкоди його  інтересам через те, що він виявиться не забезпеченим житлом, оскільки іншого житла не має.

В задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі ст.88 ЦПК України судові витрати необхідно присудити позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві- пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ст.ст.355, 356, 365 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215,217-218 ЦПК України суд,  –

ВИРІШИВ:

     В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про припинення права на частку в спільному майні - відмовити.

    Судові витрати, понесені позивачем, а саме: судовий збір в сумі 51 гривня, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 102 гривні, - покласти на самого позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дебальцевського міського суду прягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були прсутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

             Суддя Дебальцевського

             міського суду                                                            Ю.П. Крилова