Справа № 2-1612/11

            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 березня 2011 року

        Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства  «Сведбанк»до  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернувся д суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 29  червня  2006 р. між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк»та правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк»,   було укладено кредитний договір, згідно з яким банком було надано ОСОБА_1  грошові кошти в сумі  70 195,00 грн. зі сплатою за користування щомісячно 19,0% річних за весь строк фактичного користування кредитом. 29.06.2006 р. між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким остання зобов’язалася у солідарному порядку відповідати перед банком за виконання позичальником умов основного зобов’язання усім своїм майном та грошовими коштами. Зазначаючи у позові про те, що позивач виконав своє зобов’язання за кредитним договором у повному обсязі, утім, протягом строку дії кредитного договору відповідач не виконує свої зобов’язання з погашення кредиту та відсотків, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 19.03.2010 р. становить 39 828,16 грн.,  зазначене й стало приводом для цього звернення до суду.          

       У судовому засіданні позивач в особі представника за довіреністю посилалася на обставини, зазначені в позовній заяві, надав аналогічні викладеному у позові пояснення, та наполягала на задоволенні позову.

       Представник відповідача -1 за довіреністю  ОСОБА_3, пояснив, що відповідач позов не визнає, оскільки, на його переконання, позивач не надав доказів щодо видачі грошових коштів позичальникові ані в готівковій, ані в безготівковій формі, через що просив відмовити в задоволенні позову.

       Відповідач –2 (матір ОСОБА_1)  у  судове засідання не з’явилася,  причини неявки суду не повідомила, через що суд вирішував справу у  відсутності відповідача-2, та, вислухавши пояснення представників сторін  та дослідивши  докази (при цьому відповідачі  не скористалися правом надання заперечень проти позову), дійшов до висновку про наявність підстав для  задоволення позову повністю з огляду на такі встановлені обставини.    

       29 червня  2006 р. між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк»та правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк»  було укладено кредитний договір, згідно з яким банком було надано ОСОБА_1 кредит в розмірі 70 195,00 грн. на строк з  29  червня  2006 р. по 20 червня 2011 р., а позичальник зобов’язався повернути кредит, сплатити відсотки  за користування кредитом та виконати свої зобов’язання в повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Укладаючи даний договір, сторони за ним погодили, що кредит надається лише після виконання позичальником умов п.п. 3.10 та п. 5.1.9 цього договору, а також  підписання договору застави майна, передбаченого у п. 2.1 цього договору, що забезпечує повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодування збитків у зв’язку з порушенням умов цього договору та інших витрат банку, пов’язаних із одержанням виконання.

      Кредит надається банком після виконання позичальником умови другого абзацу п. 1.1 цього договору у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок підприємства-продавця автотранспорту на підставі заяви позичальника та договору купівлі-продажу автомобіля з урахуванням вартості і ліквідності майна, що передається позичальником в заставу банку (п. 1.2 кредитного договору).

      29.06.2006 р. між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк»та правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким остання зобов’язалася перед банком відповідати за виконання зобов’язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором від 29.06.2006 р. у сумі 70 195,00 грн., строком до 20 червня 2011 р. з процентною ставкою 19,0% річних за їх використання.  Через невиконання з боку позичальника за кредитним договором зобов’язань, у частині нездійснення  погашення кредиту та відсотків, виникла заборгованість, розмір якої станом на 19.03.2010 р. становить  39 828,16 грн., та яка складається з наступного: заборгованість за основним боргом –18 718,52 грн., прострочена заборгованість за основним боргом –14 017,59 грн., несплачені проценти –783,87 грн., прострочені проценти –4 203,41 грн., пеня за порушення строків погашення основного боргу  - 2 104,77 грн., яка, не зважаючи на повідомлення вимоги банку про усунення порушення зобов’язання, погашена не була.  

       Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

       Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

       Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

      Як було встановлено судом, укладаючи кредитний договір сторони за ним досягли згоди з усіх його істотних умов  та підписанням цього договору сторони домовилися виконувати усі його умови, які вони для себе передбачили.  

       Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

       За ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

       Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

     Згідно частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

       Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

       Отже, позичальник  зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

       Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).  У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.  Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

       Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України;  відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

       Таким чином, беручи до уваги те, що судом було встановлено, що відповідач порушив зобов’язання за кредитним договором, допустивши його невиконання,  для суду вбачаються правові підстави для поновлення порушених прав позивача в обраний останнім спосіб, а саме для присудження стягнення грошової суми із осіб, яки допустили порушення виконання зобов’язання. Разом з тим, приймаючи рішення щодо заявлених позивачем вимог, суд враховує, що кредитний договір є дійсним і неоспореним, є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для ухвалення рішення про задоволення позову повністю. Водночас, щодо заперечення представника відповідача -1 проти позову, то, на переконання суду, його доводи не слушними: позичальником власноруч було написано заяву про отримання кредиту, та, підписуючи договір, ОСОБА_1 погодися, що кредит надається лише після виконання ним  умов п.п. 3.10 та п. 5.1.9 цього договору, а також підписання договору застави майна, передбаченого у п. 2.1 цього договору, що забезпечує повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодування збитків у зв’язку з порушенням умов цього договору та інших витрат банку, пов’язаних із одержанням виконання.  Як було встановлено судом, грошові кошти були на виконання умов цього договору перераховані банком  на рахунок підприємства –продавця транспортного засобу, належність якого ОСОБА_1 ніким  не заперечувалася та страхування  якого (договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29.06.2006 р., договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09.07.2007 р., договір страхування транспортних засобів від 09.07.2007 р., договір добровільного страхування наземних транспортних засобів від 09.10.2008 р.) було проведено ОСОБА_1 у відповідності до вимог кредитного договору та договору застави, новий транспортний засіб було отримано покупцем 29.06.2006 р., про що було складено відповідний  акт.

      Вирішуючи в обов’язкову порядку відповідно п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України  питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при подачі позову позивачем було належним чином оплачено судові витрати, у зв’язку з чим, зважаючи на те, що на виконання ч. 1 ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, з відповідача на користь позивача підлягають присудженню сплачені позивачем при подачі позову судові витрати,  пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 398,29 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі  120  грн.        

       Керуючись  ст.ст. 10, 11, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215  ЦПК України,  суд      

ВИРІШИВ:

       Позов Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»до  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за кредитним договором  задовольнити повністю.     

       Стягнути солідарно з  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  на користь Публічного акціонерного товариства  «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором №0301/0606/64-451  від 29.06.2008 р. в розмірі  39 828,16 грн.    

        Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2  на користь Публічного акціонерного товариства  «Сведбанк» судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 398,29  грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.

        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти  днів з дня проголошення рішення   апеляційної скарги.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя