У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 14 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

         Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2005 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м.Бровари Київської області,

громадянин України,

раніше двічі судимий, останнього разу 08.10.1999 року за ч.2 ст.141, ч.2 ст.142 та ч.3 ст.193 КК України на 7 років позбавлення волі; 16.03.2004 року звільнений умовно-достроково з випробуванням та іспитовим строком терміном на 1 рік 1 місяць 9 днів,

засуджений

за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 5 жовтня 2005 року зазначений вирок залишений без зміни.

За вироком засуджений ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 21 січня 2005 року в кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2” в АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, відкрито заволодів належним потерпілому ОСОБА_2 мобільним телефоном “Самсунг-х-100” із сім картою загальною вартістю 941 грн. 50 коп.

                У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що досудове та судове слідства проведені з істотними порушеннями кримінального та кримінально-процесуального законів, а його дії потрібно кваліфікувати за ч.1 ст.190 КК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касатора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Висновок про винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину суд обгрунтував викладеними у вироку доказами: частковим визнанням вини самим засудженим про те, що взяв у ОСОБА_2 мобільний телефон і не повернув його власнику, а пізніше продав його своєму знайомому за 250 грн.; показаннями потерпілого ОСОБА_2, що ОСОБА_1 взяв у нього мобільний телефон і на неодноразові його вимоги повернути телефон, не повертав його, а потім заявив, щоб він не приставав до нього; свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, даними протоколів виїмки та огляду мобільного телефону,  іншими зібраними по справі доказами.

 Виходячи з фактичних обставин справи, суд правильно застосував щодо засудженого ОСОБА_1 кримінальний закон при кваліфікації його дій за ч.2 ст.186 КК України, оскільки ОСОБА_1, взявши телефон у ОСОБА_2, після цього став відкрито його утримувати, не звертаючи увагу на неодноразові вимоги потерпілого, тобто залишив телефон у себе в умовах очевидності і відкрито для потерпілого заволодів ним.

Міра покарання призначена ОСОБА_1 у відповідності до чинного законодавства з урахуванням всіх пом”якшуючих його відповідальність обставин та даних про його особу, з яких вбачається, що він неодноразово судимий і на шлях виправлення не став та вчинив злочин у період іспитового строку.

Порушень процесуальних прав засудженого ОСОБА_1 не встановлено.

Керуючись ст.ст.395-396 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної скарги.

Судді: Шелест М.А.             Кияшко А.Я.          Заголдний В.В.