2-572/11  

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

29 березня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого: судді Князькова В.В.

при секретарі: Леонтьєвій Д.Д.

за участі: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача «Державне підприємство «Донецька залізниця»ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до «Державне підприємство «Донецька залізниця»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 28.09.2010 року звернувся до суду з даним позовом до відповідача, посилаючись на наступні обставини: наказом №1257/ос від 04.09.2010 року начальника структурного підрозділу вагонного депо він –позивач, був звільнений з посади провідника пасажирського вагону (поїздах далекого і місцевого сполучень, фірмових, міжнародних та швидкісних поїздів) резерву провідників дільниці 1 групи з 04.09.2010 р. за п.8 ст.36 КЗпП України на умовах, передбачених контрактом.

Підставою для звільнення стало те, що він, начебто, допустив провіз 2-х безквиткових пасажирів на дільниці «Мелітополь –Джанкой», чим порушив п.3.9.5 Інструкції провідника пасажирського вагону №ЦЛ-0038 та п.18 «а»контракту №5728 від 27.05.2010 року.

Зазначає, що з наказом про звільнення погодитись не може з наступних обставин:

Згідно Положенню про вагонне депо Донецьк та додатків 1-3, начальник депо не наділений повноваженнями щодо звільнення провідників пасажирських вагонів.

На його письмове звернення від 08.09.2010 р., начальник депо відмовився надати йому копію акту перевірки №29-Г від 20.08.2010 р. та інші документи, якими начебто підтверджено провіз ним 2-х безквиткових пасажирів пояснивши, що вказані документи є службовими і можуть бути надані по мотивованій ухвалі суду.

Зазначає, що дійсно, перевірка проводилась, але без його участі та участі начальника поїзда. Акт по формі ЛУ-4 не складався і квитанції форми ГУ-57 (безквитковим) пасажирам не виписувались, що вказує на безпідставність його звільнення.

З повідомленням №3117 від 21.08.2010 року про дострокове розірвання трудового контракту його не ознайомили, що є порушенням вимог п.20 контракту.

З посадовою Інструкцією №ЦЛ-0038, Правилами внутрішнього трудового розпорядку та Колективним трудовим договором вагонного депо Роботодавець його не ознайомив, що є порушенням вимог ст.29 КЗпП України та п.6 строкового трудового контракту.

Просив визнати наказ №1257/ос від 04.09.2010 року незаконним і поновити його на посаду провідника пасажирського вагона (у поїздах далекого і місцевого сполучень фірмових, міжнародних та швидкісних поїздів) резерву провідників дільниці 1 групи вагонного депо Донецьк, служби пасажирського господарства ДП «Донецька залізниця»з 04.09.2010 року, стягнути з відповідача середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, моральну шкоду в сумі 2000 грн., судові витрати та витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, підтримували заявлені вимоги. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача «Державне підприємство «Донецька залізниця»ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнали і суду пояснили, що відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про залізничний транспорт», робітники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства  пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій робітників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно Переліку категорій і посад робітників залізничного транспорту,
які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затвердженого Постановою КМУ №764 от 15.07.1997 р. - провідники пасажирських вагонів відносяться до категорії «Робітники», які підлягають працевлаштуванню за контрактною формою трудового договору.

Відповідно до п.5 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 p. у справі, щодо офіційного тлумачення ч.3 ст.21 КЗпП України, контракт, як особлива форма трудового договору, повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсним. Не зважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю та інших актах трудового законодавства, і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Відносно звільнення ОСОБА_5 з роботи пояснили наступне.

20.08.2010 року під час перевірки робітниками ЦІК Укрзалізниці поїзду №47/48 сполученням «Донецьк-Севастополь»(ЛНП ОСОБА_6.) на дільниці «Мелітополь-Сімферополь» у зазначеному поїзді було виявлено масовий провіз безквиткових пасажирів (31 б/п).

У вагоні №19, який обслуговував провідник пасажирського вагону ОСОБА_5, було виявлено 2 безквиткових пасажирів, про що перевіркою зроблена відповідна відмітка в бланку ЛУ-72, зроблено запис у рейсовий журнал та складений Акт №29-Г-ЦІК від 20.08.2010 року. Від надання пояснення та підпису в акті перевірки ОСОБА_5 відмовився.

21.08.2010 року керівництвом вагонного депо Донецьк було проведено оперативний розбір, за результатами якого було вирішено розірвати контракт з провідником пасажирського вагону ОСОБА_5 за порушення п.3.9.5. Інструкції провідника пасажирського вагону №ЦЛ-0038 та п.18 «а»контракту №5728 від 27.05.2010 року.

Згідно п.18 «а»контракту №5728 від 27.05.2010 року, укладеного між позивачем та відповідачем, за провіз безквиткових пасажирів передбачено дострокове розірвання контракту.

З умовами контракту ОСОБА_5 був ознайомлений 27.05.2010 року, про що свідчить його особистий підпис.

На виконання п.20 контракту №5728 від 27.05.2010 року, у якому зазначено, що при достроковому розірванні контракту у разі невиконання або неналежного виконання сторонами  зобов'язань  передбачених контрактом, він розривається з попередженням відповідної сторони за два тижні", адміністрація вагонного депо Донецьк ДП „Донецька залізниця" попередила ОСОБА_1 про розірвання контракту №5728 від 27.05.2010 р. з дотриманням встановленого строку (повідомленням №3117 від 21.08.2010 р.).

Від підпису ОСОБА_1 відмовився, про що складено відповідний акт.

Наказом №1257/ОС від 04.09.2010 р. ОСОБА_1 був звільнений з роботи 04.09.2010 р. на підставі п.8 ст.36 КЗпП України, з підстав передбачених контрактом.

Відносно ознайомлення позивача з посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку представник відповідача зазначив, то позивач при прийомі на роботі в порядку ст.29 КЗпП України був ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, про що зроблено відмітку в карточці П-2.

Відносно знання Інструкції провідника пасажирського вагону № ЦЛ-0038 та інших локальних актів, позивач здавав іспити кожні два роки, також у 2009 р. був ознайомлений з посадовою інструкцією ЦЛ-0038, про що свідчить його особистий підпис.

Відносно відшкодування моральної шкоди пояснила, що Постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»суди повинні при визначенні наявності і розміру моральної шкоди в обов'язковому порядку з'ясовувати: наявність такої шкоди, протиправність діяння його заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її заподіянні.

При визначенні наявності моральних страждань та витрат немайнового характеру встановлюється достовірність фактів, які підтверджували б їх наявність. При визначенні суми моральної шкоди не зрозуміло з яких міркувань виходила позивачка. Перелік моральних страждань, викладений в позовній заяві, носить формальний характер і їх наявність і обґрунтованість ніякими фактичними даними ОСОБА_1 не підтверджені.

Згідно п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.05.1995 р. №4, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення...), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників, сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України, однією з підстав припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Як встановлено у судовому засіданні, 27.05.2010 року відповідачем, у особі начальника вагонного депо Донецьк служби пасажирського господарства «Державне підприємство «Донецька залізниця», із позивачем ОСОБА_5 був укладений строковий трудовий контракт №5728 на посаду провідника пасажирського вагона (у поїздах далекого і місцевого сполучень фірмових, міжнародних та швидкісних поїздів). Строк дії контракту із 26.06.2010 року до 25.06.2015 року (а.с.5-7).

Наказом №1257/ОС від 4.09.2010 року, виданим начальником вагонного депо Донецьк «Державне підприємство «Донецька залізниця»ОСОБА_7, ОСОБА_1, провідника пасажирського вагону (у поїздах далекого і місцевого сполучень фірмових, міжнародних та швидкісних поїздів) резерву провідників дільниці 1 групи, було звільнено із 4.09.2010 року за п.8 ст.36 КЗпП України (на умовах, передбачених контрактом) (а.с.4).

У якості обставин для звільнення у оскаржуваному наказі зазначено, що 20.08.2010 року ЦІК Укрзалізниці проведено перевірку поїзда №47/48 «Донецьк-Севастополь»(ЛНП ОСОБА_6.) на дільниці «Мелітополь-Джанкой».

Перевіркою виявлено, що в вагоні №19/27812 провідник пасажирського вагону ОСОБА_5 допустив провіз 2-х безквиткових пасажирів.

У якості підстав для видання оскаржуваного наказу, у ньому зазначено порушення позивачем ОСОБА_5:

- п.3.9.5. Інструкції провідника пасажирського вагона №ЦЛ-0038 –«на шляху прямування, у пунктах формування та обороту провідникам забороняється допускати у вагон сторонніх осіб, у  тому числі безквиткових пасажирів та осіб з надлишковою ручною поклажею»;

- п.18 «а»- «встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі».

Однак суд не може погодитись із законністю зазначеного наказу.

Так, в судовому засіданні встановлено, і зазначеного факту відповідач не спростував, що станом на момент звільнення позивача – 4.09.2010 року, у відповідача не було належних документів для того. Як витікає з доповідної записки юрисконсульта вагонного депо від 4.09.2010 року, на вказану дату в депо надійшла тільки факсова копія Акту перевірки ЦІК від 20.08.2010 року, відповідно до змісту якого, 20.08.2010 року у ході перевірки у потязі №47/48 сполученням «Донецьк-Севастополь»у вагонах провідників, у тому числі і ОСОБА_1, було виявлено 31 безбілетного пасажира.

Однак у цій же доповідній вказано, що у акті не було зазначено станцію посадки безбілетних пасажирів та станцію, до якої слідували пасажири, відсутній підпис начальника потягу та провідників пасажирських вагонів, відсутня відмітка про відмову від підпису (а.с.126).

Зазначені порушення при складанні акту не були усунуті і в наданій до суду відповідачем копії акту №29-Г-ЦІК, складеного 20.08.2010 року.

Також, у судовому засіданні встановлено, що даний акт посадовими особами Укрзалізниці складений без додержання вимог Положення про інспекцію з контролю обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, затвердженого наказом Укрзалізниці від 23.01.2007 р. №055-Ц (зі змінами в Положення наказами від 26.03.10 р. №217-Ц, від 15.10.09 р. №556-Ц).

Для виявлення фактів перевезення безквиткових пасажирів (п.3.3 Положення) Інспекція зобов'язана була керуватись Інструкцією про проведення контрольно-ревізійної роботи на залізничному транспорті України від 30.06.1999 р. №196-Ц (п.1.2 Положення), якою передбачено:

- наявність і відповідність їх кількості пасажирів у вагоні (абз.5 п.6.5.9);

- акти складаються на кожний вагон по формі ЛУ-4. Другий примірник акту під розпис залишається начальникові поїзда (п.6.5.12);

- ревізія повинна проводитись за участі начальника поїзда та провідника вагона, які підписують акт. До акту додаються пояснювальні записки винних осіб. У разі відмови цих осіб від підпису, в акті проводиться запис: «від підпису відмовився». Цей акт реєструється в рейсовому журналі (п.п.6.6.5, 6.8.2, 6.11.5, п.3.6 Інструкції №ЦЛ-0038 провіднику пасажирських вагонів, розділ 9 Інструкції №0003 начальнику пасажирського поїзду);

- при виявлені у вагонах далекого сполучення та місцевих поїздах пасажирів, які проїжджають без квитків, особи, які виконують контроль зобов'язані встановити і викласти у акті обставини безквиткового проїзду... адреси безквиткових пасажирів (6.8.1). Наказом від 12.04.2006 р. №337 Міністерства транспорту та зв'язку України ... «прізвище, ім'я та по батькові порушника для накладання штрафу (по квитанції ЛУ-9 за безквитковий проїзд).

Відповідно до копії протоколу судового засідання, свідок ОСОБА_6, начальник потягу, будучи допитаним 6.12.2010 року у ході виконання судового доручення, пояснив, що під час перевірки потягу №47/48 20.08.2010 року, він не підписував ніякого акту, оскільки, в ході перевірки ніяких безквиткових пасажирів виявлено не було (а.с.194).

Таким чином, акт №29-Г складений з порушенням вимог названих локальних актів Укрзалізниці, Міністерства транспорту та зв'язку України і з нього неможливо встановити, чи були фактично безквиткові пасажири, а якщо були, то чому з них не стягнуті гроші за проїзд (по квитанції форми ГУ-57) та штраф (ЛУ-9), а у разі відмови, чому тоді безквиткові пасажири не видалені з поїзду на найближчій зупинці поїзда (п.18.8 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України).

У зв’язку із зазначеними порушеннями при складанні акту, суд не може прийняти його у якості належного доказу, який би підтверджував провину позивача у провозі безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі 20.08.2010 року.

Інших доказів зазначеному факту відповідачем не надано.

Позивач у судовому засіданні факт провозу безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі 20.08.2010 року заперечував.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про незаконність наказу №1257/ОС від 4.09.2010 року про звільнення ОСОБА_1, провідника пасажирського вагону (у поїздах далекого і місцевого сполучень фірмових, міжнародних та швидкісних поїздів) резерву провідників дільниці 1 групи, з 4.09.2010 року за п.8 ст.36 КЗпП України, виданого начальником вагонного депо Донецьк «Державне підприємство «Донецька залізниця»ОСОБА_7, та вважає за необхідне, відповідно до ст.235 КЗпП України, поновити її на посаді провідника пасажирського вагону (у поїздах далекого і місцевого сполучень фірмових, міжнародних та швидкісних поїздів) резерву провідників дільниці 1 групи, з 4.09.2010 року.

Посилання позивача на інші порушення із боку відповідача, зокрема, стосовно, начеб то, не ознайомлення його із посадовою Інструкцією №0038, не повідомлення його про дострокове розірвання строкового трудового контракту, не мають правового значення для визнання наказу про його звільнення незаконним.

Також підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача заробітна плата за час вимушеного прогулу, а саме, за період із 4.09.2010 року по день постановлення рішення суду - по 29.03.2011 року.

Згідно довідки, середньогодинна заробітна плата позивача за 2 місяці, що передували його звільненню: липень та серпень 2010 року, склала: 3026,33+3459,6:(179+166)=18,8 грн., кількість нормо-годин з моменту звільнення –4.09.2010 року до 29.03.2011 року, складає: 148+172+174+180+159+160+159=1152 години.

Таким чином, за час вимушеного прогулу з 9.11.2010 року по 24.03.2011 року повинно бути сплачено: 18,8х1152=21657 грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 237і КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його за конних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкоду вання моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно із вимогами ст.237-1 КЗПП України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, на користь позивача моральну шкоду, оскільки, вказаними неправомірними діями із боку відповідача, який видав незаконний наказ, були порушені трудові права позивача, що призвело до моральних страждань з його боку, а саме: він почував себе приниженим, оскільки, значний час пропрацював у відповідача, йому дуже образливо опинитися у ситуації, коли відповідач без жодних сумнівів порушує його трудові права, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача у якості матеріальної компенсації його моральних страждань - 1000 грн.

В силу ст..84 ЦПК України, враховуючи участь у судових засідання представника позивачки: 20.10.2010 року –1 год., 17.11.2010 року –1 год., 13.01.2011 року –1 год., 18.03.2011 року –1 год., 28.03.2011 року – 1 год., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правову допомогу у сумі: 362,8х1+368,8х1+376,4х3=1860 грн. 80 коп.

Таким чином, підлягає до стягнення з «Державне підприємство «Донецька залізниця»на користь ОСОБА_1: заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 21657 грн. 60 коп., моральна шкода в сумі 1000 грн., витрати на правову допомогу у сумі 1860 грн. 80 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37 грн., а всього: 24555 грн. 40 коп., та судовий збір в дохід держави в сумі 225 грн. 08 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 3089 грн. 15 коп., підлягає негайному виконанню.

На підставі ст.ст.235, 237-1 КЗпП України та, керуючись ст.ст.213-215, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до «Державне підприємство «Донецька залізниця»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди –задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ №1257/ОС від 4.09.2010 року про звільнення ОСОБА_1, провідника пасажирського вагону (у поїздах далекого і місцевого сполучень фірмових, міжнародних та швидкісних поїздів) резерву провідників дільниці 1 групи, з 4.09.2010 року за п.8 ст.36 КЗпП України, виданий начальником вагонного депо Донецьк «Державне підприємство «Донецька залізниця»ОСОБА_7

ОСОБА_1 поновити на посаді провідника пасажирського вагону (у поїздах далекого і місцевого сполучень, фірмових, міжнародних та швидкісних поїздів) резерву провідників дільниці 1 групи, з 4.09.2010 року.

Стягнути з «Державне підприємство «Донецька залізниця»на користь ОСОБА_1: заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 21657 грн. 60 коп., моральну шкоду в сумі 1000 грн., витрати на правову допомогу у сумі 1860 грн. 80 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37 грн., а всього: 24555 грн. 40 коп., та судовий збір в дохід держави в сумі 225 грн. 08 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 3089 грн. 15 коп., підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом 10 днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька                                                                                                      Князьков В.В.