2-297/11  

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

25 березня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого: судді Князькова В.В.

при секретарі: Леонтьєвій Д.Д.

за участі: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_8 13.11.2006 року звернулась до суду із даним позовом, посилаючись на наступні обставини: у жовтні 2006 року, після звернення до КП «БТІ м. Донецька», їй стало відомо, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру №2816 від 13.07.2006 року квартира по АДРЕСА_1 приватизована відповідачами: ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, по 1/4 частці, кожним.

Зазначила, що відповідно до договору дарування від 4 лютого 1992 року, їй - ОСОБА_8 належить на праві власності 20/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, подарованих їй ОСОБА_12

Крім того, зазначила позивачка, вона отримала 30/100 частин вказаного домоволодіння в порядку спадкування, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Першою донецькою державною нотаріальною конторою 12 липня 1988 року.

Просила визнати свідоцтво про право власності на квартиру №2816 від 13.07.2006 року, відповідно до якого, квартира по АДРЕСА_1 приватизована відповідачами: ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, по 1/4 частці за кожним, недійсним та визнати за нею право власності на 50/100 часток даного домоволодіння.

Ухвалою суду від 20.05.2010 року до участі у справі у якості співвідповідача було залучено Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради.

Позивачка у судове засідання не з’явилась. Належним чином повідомлена про час та місце слухання справи.

Представник позивачки ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримувала вимоги своєї довірительниці. Просила позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала і суду пояснила, що на протязі 43 років позивачки та її родичі не користувалися їх квартирою, оскільки, із 1964 року квартира під номером 4 була надана їх сім'ї. Із 1964 року вони провадять оплату комунальних платежів і всі ремонти житла.

Сталося це в такий спосіб: у 1964 році колишня власниця їх квартири звернулася до тресту «ДОКЕЦЬКЖИТЛОБУД»із заявою про прийняття на баланс її власності: спірної квартири, а натомість вона просила надати їй квартиру в благоустроєному будинку. Її прохання було задоволено і квартиру вона отримала, а їм –відповідачам, надали спірну квартиру.

Вважає, що не з їх вини на баланс тресту квартира прийнята не булла, хоча її прописали в квартиру і вона в ній оселилася. Більш того, на дану квартиру ЖЕК відкрило особовий рахунок і брало від неї комунальні платежі. Тобто фактично квартира ця знаходилася на балансі ЖЕК і тільки документи, на підставі яких ЖЕК прийняло зазначену квартиру на баланс, за давністю років не збереглися.

Відносно даної квартири у судах неодноразово були спори. Так, згідно одному з рішень  Ворошиловського районного суду м. Донецька її невістка ОСОБА_10 визнавала право на житлову площу в квартирі, в це судове засідання представлялися документи ЖЕУ про те, що квартира знаходиться на балансі ЖЕК. Другим рішенням суду їй відмовлено у зміні умов договору житлового найму.

Звертає увагу суду на те, що на протязі більше 40 років в користуванні позивачки не знаходиться їх квартира, вони не оплачують позивачці, як власнику, за опалення квартири, за користування комунальними послугами.

Вважає, що, як власність, дана квартира була втрачена позивачкою 43 роки тому, а ними вона придбана в той же час. ОСОБА_8 не цікавилася своєю «власністю»40 років, напевно чекала, коли закінчаться терміни зберігання документів і можна буде заявити позов до суду.

При приватизації квартири в Управління комунальних ресурсів представлялися документи про те, що її квартира перебуває на балансі ЖЕК.

На момент реєстрації в БТІ свідоцтва про право власності, виданого всій родині Управлінням комунальних ресурсів, воно було зареєстровано в кадастрових книгах БТІ, пройшло реєстрацію в електронному реєстрі. При цьому, відмови в реєстрації такого документа не було, оскільки ніякий інший документ про право власності на цю квартиру ні в БТІ, ні в електронному реєстрі не був зареєстрований.

Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідачки ОСОБА_14 у судовому засіданні підтримувала вимоги своєї довірительниці. Просила у задоволенні позову відмовити.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судове засідання не зявились. Належним чином повідомлені про час та місце слухання справи. Надали заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Представник відповідача Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради у судове засідання не з’явився. Належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_3, представника відповідачки ОСОБА_14, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до положень ст..316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від  волі інших осіб.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови
попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст..379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок,  квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

У статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»дається поняття приватизації державного житлового фонду, а саме:  це  відчуження  квартир  (будинків),  квартир  у  гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб (з урахуванням положення  частини другої статті 2 цього Закону), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де  мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів,  сараїв  і т. ін.) державного  житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше  наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачці ОСОБА_8 належить 50/100 домоволодіння по АДРЕСА_1, з яких: 20/100 домоволодіння - це доля майна, яка за договором дарування була подарована позивачці ОСОБА_12 04 лютого 1992 року (т.1, а.с.8-10, т.2, а.с.47-48).

Розмір даної ідеальної частки у домоволодінні –20/100, було затверджено рішенням виконавчого комітету Калінінської районної ради №5 від 8.02.1963 року (т.2, а.с.37).

На вказану частку домоволодіння 14.02.1963 року ОСОБА_12 виконавчим комітетом Донецької міської ради було видане свідоцтво про право власності (т.2, а.с.36).

Перелік приміщень, з яких складається частка у 20/100, був визначений у Висновку Донецького міського бюро технічної інвентаризації від 26 жовтня 1962 року, а саме: кімнати 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7 на 1 поверсі двоповерхового жилого будинку, а також передпокій а, передпокій а1, погріб а7, 1/2 частина сараю Г-1 та 1/4 частина воріт (т.2, а.с.30).

13.07.2006 року Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради було видане свідоцтво про право власності на квартиру (будинок) №2816 від 13.07.2006 року, яким посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_3 –ј частки, ОСОБА_4 –ј частки, ОСОБА_5 –ј частки, ОСОБА_6 –ј частки (т.1, а.с.31).

При цьому, у технічному паспорті на приватизовану відповідачами квартиру АДРЕСА_1 зазначені ті ж самі приміщення: 1-1 (передпокій - 3,0 кв.м), 1-2 (кухня - 12,2 кв.м), 1-3 (вбиральня - 4,0 кв.м), 1-4 (жила кімната - 20,2 кв.м), 1-5 (жила кімната - 13,9 кв.м), 1-6 (жила кімната - 7,0 кв.м), що і у Висновку Донецького міського бюро технічної інвентаризації від 26 жовтня 1962 року (т.1, а.с.27).

Навіть площа кожної з кімнат співпадають з площею кімнат, що зазначені ще в Технічному паспорті від 16.12.1991 року на майно ОСОБА_12, яка подарувала свою долю 04 лютого 1992 року ОСОБА_8, а саме: 1-1 (передпокій - 3,0 кв.м), 1-2 (кухня - 12,2 кв.м), 1-3 (ванна - 4,0 кв.м), 1-4 (жила кімната - 20,2 кв.м), 1-5 (жила кімната - 13,9 кв.м), 1-6 (жила кімната - 7,0 кв.м).

Тоб то, на спірні приміщення, які належали на праві власності до укладання договору дарування, тоб то, до 4.02.1992 року, ОСОБА_12, а після укладання договору і до цього часу, оскільки, право власності позивачки ніким не оспорене та не скасоване, ОСОБА_8 (зареєстроване у КП «БТІ м. Донецька»20.02.1992 року під №6дк-199, т.1, а.с.11), на ім’я відповідачів було видане оспорювань свідоцтво про право власності на квартиру.

Як вбачається з матеріалів інвентарної справи №8/221 КП «БТІ»на домоволодіння по АДРЕСА_1, або будь-якої іншої квартири, у домоволодіння АДРЕСА_1, ніколи не існувало. Ніяких документів про передачу належного ОСОБА_12 у даному домоволодінні майна на баланс будь-кому, у матеріалах інвентарної справи немає, а навіть якщо б і мала місце така передача на баланс, це не позбавляло її права власності.

Таким чином, у порушення, ст..ст.1, 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 було незаконно приватизовано, а відповідачем - Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради було незаконно видане свідоцтво про право власності на квартиру (будинок) №2816 від 13.07.2006 року на ім’я відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, що належить на праві власності позивачці.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати зазначене свідоцтво недійсним.

У задоволенні позову про визнання права власності на 50/100 домоволодіння АДРЕСА_1, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки, право власності на зазначені частки за позивачкою зареєстроване у встановленому законом порядку.

На підставі ст.ст.316, 321, 325, 379, 386 ЦК України та, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним –задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру (будинок) №2816 від 13.07.2006 року, видане Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради, яким посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_3 –ј частки, ОСОБА_4 –ј частки, ОСОБА_5 –ј частки, ОСОБА_6 –ј частки.

У задоволенні позову про визнання права власності –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом 10 днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька                                                                                                        Князьков В.В.