Справа №  2-1157/11    

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

15 квітня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого: судді Князькова В.В.

при секретарі: Кобець А.І.

за участі: позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Овсянкіної В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»про розірвання договору, стягнення суми вкладу, суми відсотків за договором банківського вкладу та штрафних санкцій, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 20.01.2011 року звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ПАТ «Родовід Банк», посилаючись на наступні обставини: 24 грудня 2009 згідно договору №ДРГ.048.ДВ+12-5783/12-2009 про строковий банківський вклад «Довіра+»вона передала Донецькому відділенню №7 АТ «Родовід Банк»гроші в сумі 50400.00 грн. На зазначену суму на її ім'я було відкрито депозитний рахунок №НОМЕР_1 строком на 12 місяців і 2 дні.

Зазначає, що відповідач зобов'язався повернути їй суму за вищевказаним вкладом 26 грудня 2010 року. Крім того, відповідач зобов'язався за користування грошовими коштами проводити нарахування відсотків у розмірі 24 % річних від суми вкладу.

Відповідач здійснював нарахування та виплату відсотків згідно договору.

Зазначає, що 21 грудня 2010 року вона звернулася із заявою до відповідача з проханням про видачу вкладу у встановлений договором термін, тобто 26 грудня 2010 року, оскільки вона більше не бажала продовжувати договірні відносини з відповідачем. Проте на її письмове звернення відповідач відповів мовчанням, а коли вона звернулася з усною заявою про повернення внесених нею грошових коштів на депозитний рахунок, відповідач відповів відмовою, мотивуючи тим, що у нього немає грошової маси.

Із посиланням на ст..ст.1046, 1047 ЦК України, позивачка вказує, що між нею і відповідачем був укладений письмовий договір про строковий банківський вклад, що підтверджується копією договору про строковий банківський вклад «Довіра +»від 24 грудня 2009 року.

Згідно з п.1.1. вищевказаного договору, відповідач прийняв від неї на строковий депозитний рахунок суму у розмірі 50400,00 грн. строком на 12 місяців і 2 дні і зобов'язався повернути зазначену суму вкладу 26 грудня 2010 року.

Згідно п.2.2. договору, відповідач повинен нараховувати та виплачувати відсотки щомісячно в розмірі 24 % річних від суми вкладу. Відповідач проводив нарахування та виплату відсотків до 26 грудня 2010 року, тобто до терміну повернення.

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на отримання від позичальника процентів на суму позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.2.5 вищевказаного договору нарахування відсотків на вклад починається з дня, наступного за днем надходження вкладу в банк і закінчується в той день, який передує поверненню вкладникові або списанню з рахунку з інших причин.

Вважає, що відповідач повинен робити нарахування відсотків до дня повернення їй вкладу.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в тій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій же кількості, того ж роду і якості, які були передані йому позикодавцем) у строк і в порядку, встановлених договором.

Зазначає, що відповідач прострочив виплату вкладу за договором, тому відповідно до ст.549 ЦК України за порушення зобов'язання він повинен виплатити неустойку.

Згідно ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відсоток неустойки в договорі обумовлений не був, тому вважає, що відповідач повинен виплатити їй неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на грудень 2010 року.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вважає, що відповідач повинен виплатити їй крім основного боргу (вкладу) ще й суму інфляції за вищезгаданим договором, а також 3 % річних від простроченої суми.

Згідно ст.651 ЦК України, договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зазначає, що відповідач позбавляє її можливості отримати внесений нею внесок, який вона розраховувала отримати 26 грудня 2010 року і розпоряджатися на свій розсуд.

Тому вважає, що договір між нею і відповідачем підлягає розірванню.

Просила розірвати договір про строковий банківський вклад «Довіра+»від 24.12.2009 року, укладений між нею та ПАТ «Родовід Банк»№ ДРГ.048.ДВ +12-5783/12-2009, стягнути з відповідача суму вкладу у розмірі 50400 грн., з належними 24 % річних за період з 26 грудня по день повернення суми депозиту, суму інфляції з 26 грудня по день винесення рішення суду, суму у 3% річних від простроченої суми, неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та судові витрати.

В судове засідання позивачка надала уточнення позовних вимог, в яких надала розрахунок загальної суми позовних вимог станом на 01.04.2011 року, яка складається з:

-          сума 24 % річних (50400*24%:100:365*95=3148,27 грн.)

-          інфляція:

січень: 50400*100,8:100)-50400=403,20 грн.

лютий: 50400*101,2:100)-50400=604,80 грн.

березень: 50400*100,8:100)-50400=705,60 грн.

-          3% річних (50400*3%:100:365*95=393,53грн.)

-          неустойка у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (7,5%*2*100:365=0,00041% в день; 50400*0,00041*95=1963,08 грн.

В судовому засіданні позивачка надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача Овсянкіна В.С. у судовому засіданні заперечувала проти позову та пояснила, що дійсно, 24 грудня 2009 року між вкладником та банком був укладений Договір про строковий банківський вклад «Довіра+»за №ДРГ.048.ДВ+12-5783/12-2009, згідно з умовами якого банк прийняв від вкладника на строковий депозитний рахунок 24 грудня 2009 року грошову суму в розмірі 50400,00 грн. строком на 12 місяців та 2 дні, тобто до 26 грудня 2010 р., а також зобов'язався сплачувати проценти за вкладом в розмірі 24 % річних.

У зв'язку з погіршенням у 2009 році фінансового стану Банку та відповідно до вимог ст.75 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національним банком України в Публічному акціонерному товаристві «РОДОВІД БАНК»була призначена з 16 березня 2009 р. тимчасова адміністрація.

Постановою Національного банку України №60 від 14 березня 2011 р. тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «РОДОВІД БАНК»продовжено до 15 вересня 2011 року.

Згідно із ст.78 Закону України «Про банки та банківську діяльність»з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора.

При виконанні своїх обов'язків тимчасовий адміністратор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку України (ст.80 вищезазначеного Закону).

Відповідно до вимог ч.3 ст.80 Закону України «Про банки і банківську діяльність», з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне і виняткове право управляти банком та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.

Таким чином, зазначив представник відповідача, з моменту введення до Банку тимчасової адміністрації повноваження органів управління здійснює тимчасовий адміністратор, який є представником Національного банка України.

Діяльність тимчасової адміністрації регулюється Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року №369 (надалі - Положення №369).

Згідно із нормою п. 5.2. глави 5 розділу IV Положення №369, тимчасовий адміністратор відповідає за ефективність діяльності тимчасової адміністрації та виконує організаційно-розпорядчі й інші функції згідно зі статтею 80 Закону «Про банки і банківську діяльність» та іншими нормативно-правовими актами України. Тимчасовий адміністратор приймає рішення одноосібно в межах своїх повноважень.

Зазначила, що АТ «РОДОВІД БАНК»прагне щоб кожен клієнт банку отримав необхідні банківські послуги, зберіг і примножив свій добробут. На даний час АТ «РОДОВІД БАНК»робить усе можливе для нейтралізації впливу на діяльність Банку глобальної фінансової кризи і забезпечення стабільності Банку та захисту інтересів наших Клієнтів.

З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку 10 червня 2009 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України №580 урядом прийняте рішення щодо капіталізації АТ «РОДОВІД БАНК»(входження держави в статутний фонд АТ «РОДОВІД БАНК») шляхом придбання Державою акцій банку, що становлять 99,972128268 відсотків статутного капіталу банку. Метою капіталізації є поліпшення фінансового стану АТ «РОДОВІД БАНК»в т.ч. і з метою проведення розрахунків із вкладниками банку.

Зазначила, що Банк робить все можливе для подолання фінансової кризи і виконання своїх обов'язків за Депозитним договором перед Позивачем.

Вважають, що вимоги Позивача, зазначені в позовній заяві, не підлягають задоволенню з наступних причин.

В позовній заяві Позивач заявляє вимогу стосовно стягнення з АТ «РОДОВІД БАНК»на його користь процентів по вкладу в розмірі 24 % річних за період з 26 грудня 2010 року по день повернення суми вкладу.

Умовами Договору №ДРГ.048.ДВ+12-5783/12-2009 від 24 грудня 2009 року про строковий банківський вклад «Довіра+», що укладений між Позивачем та Відповідачем, передбачено обов'язок Банку сплатити Вкладнику проценти в розмірі 24 % річних лише протягом строку, що визначений в депозитному договорі.

Так, п. 1.1. депозитного договору передбачено, що Банк приймає від Вкладника на строковий депозитний рахунок суму коштів строком на 12 (дванадцять) місяців та 2 (два) дні, тобто до 26 грудня 2010 року.

Пунктом 2.2. депозитного договору передбачено, що за повний строк зберігання суми Вкладу, вказаний у п. 1.1. депозитного договору, Банк нараховує та виплачує Вкладнику 24 % річних від суми Вкладу.

Будь-якого зобов'язання щодо сплати Банком процентів Вкладнику поза межами зазначеного умовами депозитного договору строку не передбачено.

Відповідно, позовна вимога стосовно стягнення з АТ «РОДОВІД БАНК»на користь Позивача процентів по вкладу в розмірі 24 % річних за період з 26 грудня 2010 року по день повернення суми вкладу є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу стосовно стягнення з АТ «РОДОВІД БАНК»суми
неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, однак позивач ніяким чином не
обґрунтовує з чого він виходив визначаючи розмір неустойки та якими нормативними
документами він при цьому керувався.

Відповідно, вказана позовна вимога є такою, що не підлягає задоволенню.

В позовній заяві позивач вимагає стягнення з АТ «РОДОВІД БАНК»
інфляційних витрат та 3% річних від суми вкладу з посиланням на ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, пунктом 2.3. депозитного договору встановлено інший розмір процентів (в розмірі процентів для вкладів на вимогу - згідно тарифів Банку 1 %), які нараховані Вкладнику і мають бути виплачені останньому в день виплати вкладу.

Крім того, зазначив представник відповідача, вимога Позивача щодо стягнення з Банку інфляційних видатків за депозитним договором не підтверджується жодним розрахунком та не може бути прийнята до уваги як в достатній мірі обґрунтована при винесенні рішення.

Також зазначила, що і 3 % річних і інфляційні витрати є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання (згідно назви статті 625 ЦК України) і притягнення Банку за одне і те ж саме порушення до відповідальності декілька разів є порушенням положень статті 61 Конституції України.

Вважають, що позовна вимога ОСОБА_1 стосовно стягнення з АТ «РОДОВІД БАНК»на її користь інфляційних витрат та 3 % річних від суми вкладу є такою, що не підлягає задоволенню.

Також зауважили, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підтверджені розрахунками та не можуть бути прийняті до уваги, як в достатній мірі обґрунтовані, при винесенні рішення.

Просила відмовити позивачці у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Статтею 41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України, передбачено, що право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Також, відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимага ти його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законо давства.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої  суми, якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла  від  другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму  (вклад),  що  надійшла, зобов'язується  виплачувати вкладникові  таку  суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст.1061 ЦК України банк  виплачує  вкладникові проценти на суму  вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений  розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Як встановлено у судовому засіданні, 24 грудня 2009 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «Родовід Банк»був укладений Договір про строковий банківський вклад «Довіра+»№ДРГ.048.ДВ+12-5783/12-2009, згідно з умовами якого Банк прийняв від Вкладника (ОСОБА_1.) на строковий депозитний рахунок 24 грудня 2009 року грошову суму в розмірі 50 400,00 гривень строком на 12 місяців та 2 дні, тобто до 26 грудня 2010 р., а також зобов'язався сплачувати проценти за вкладом в розмірі 24% річних (а.с.7-8).

21 грудня 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася із заявою до відповідача з проханням про видачу вкладу у встановлений договором термін, тобто 26 грудня 2010 року (а.с.9).

Однак, після закінчення терміну банківського вкладу, Банк, в порушення умов договору, не повернув позивачу депозитний вклад.

Відповідності із положеннями ст..1060 ЦК України, суд вважає, що відповідач повинен був виконати взяті на себе зобов’язання та видати позивачу суму за договором у 50400 грн.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Враховуючи, що відповідач порушив зобов’язання за договором строкового банківського вкладу та позивачка просить застосувати правові наслідки порушення зобов’язання, суд вважає необхідним вказаний договір розірвати.

У задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивачки суми відсотків за договором після строку його закінчення, необхідно відмовити, оскільки, зазначені вимоги не ґрунтуються на законі.

Суд вважає, що у період із 26.12.2010 року по день винесення рішення суду, з відповідача на користь позивачки, у відповідності із положеннями ст..625 ЦК України, підлягає до стягнення сума індексу інфляції, яка складає: (50400х1,01х1,009х1,014)-50400=1681 грн., де: 50400 грн. –сума заборгованості; 1,01, 1,009, 1,014 –індекси інфляції за січень-березень 2011 року.

Що стосується вимог про стягнення 3 % річних від суми вкладу, то у вказаній частині позов задоволенню не підлягає, оскільки, спірним договором, і зазначене право викладене у ч.2 ст.625 ЦК України, встановлений інший розмір процентів за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а саме: п.5.2. –у разі порушення Банком строку повернення вкладу, вказаного у вимозі вкладника, банк сплачує на вимогу вкладника пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми вкладу за кожний день прострочки, але не більше 1 відсотку від суми вкладу.

Сума пені у розмірі 0,1 відсотка від суми вкладу за кожний день прострочки за договором повинна була б скласти: 50400:100х0,1х110=5544 грн., однак, виходячи з обмеження у розмірі 1 відсотку від суми вкладу, пеня, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачки, складає: 50400:100х1=504 грн.

В силу ст..88 ЦПК України, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачки: судовий збір у сумі 504 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Всього підлягає до стягнення з публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»на користь ОСОБА_1: сума вкладу у 50400 грн., сума індексу інфляції з простроченої суми боргу за договором банківського вкладу у 1681 грн., пеня за несвоєчасне повернення вкладу у сумі 504 грн., судовий збір у сумі 504 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., а всього: 53209 грн.

На підставі ст.ст.625, 1058, 1061 ЦК України та, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»про розірвання договору, стягнення суми вкладу та штрафних санкцій –задовольнити частково.

Розірвати договір №ДРГ.048.ДВ+12-5783/12-2009 про строковий банківський вклад «Довіра+»укладений 24.12.2009 року між публічним акціонерним товариством «Родовід Банк»та ОСОБА_1.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»на користь ОСОБА_1: суму вкладу у 50400 грн., суму індексу інфляції з простроченої суми боргу за договором банківського вкладу у 1681 грн., пеню за несвоєчасне повернення вкладу у сумі 504 грн., судовий збір у сумі 504 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., а всього: 53209 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення суми відсотків за договором банківського вкладу та 3 % річних – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом 10 днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька                                                                                                        Князьков В.В.