Справа №  2-494/11    

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

13 квітня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого: судді Князькова В.В.

при секретарі: Кобець А.І.

за участі: позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до державного спеціалізованого підприємства по поводженню з радіоактивними відходами та дезактивації «Комплекс»(ДСП «Комплекс») про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням термінів її виплати, моральної шкоди та зміну дати звільнення, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 27.08.2010 року звернувся до суду з позовом до відповідача ДСП «Комплекс», посилаючись на наступні обставини: він, працюючи на посаді директора ДСП «Комплекс»м.Чорнобиль, яке підпорядковане Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, за контрактом з 01 вересня 2005 року, перебуваючи на лікарняному з 31 серпня 2006 року наказом №481 начальника Державного департаменту - адміністрації зони безумовного (обов'язкового) відселення від 29 серпня 2006 року, був звільнений з посади.

Зазначає, що після закінчення строку лікування 18 грудня 2006 року він повідомив про це начальника Державного департаменту ОСОБА_2 листом, але відповіді на нього не отримав.

На посаді директора ДСП «Комплекс»працював в той час інший керівник.

Зазначив, що звернувшись по телефону до нього та головного бухгалтера ОСОБА_3 за розрахунками, у відповідь він отримав незрозуміле дольове часткове перерахування розрахунків на свій рахунок в «Райффайзенбанк Аваль».

Такі перерахування тривали до середини 2007 року, а залишки нарахованої заробітної плати, яку провели в січні 2007 року, про що свідчать пред'явлені документи від керівництва ДСП «Комплекс», у розмірі 3170 грн. 62 коп., він отримав частково лише в 2010 році: 1709 грн. 49 коп. - 22.04.2010 року та 1461 грн. 13 коп. - 06.07.2010 року. Також 6.072010 року він отримав і трудову книжку, яка до цього часу не була своєчасно видана йому згідно трудовому законодавству.

Також зазначив, що звернувшись до керівництва ДСП «Комплекс»у відповідність до ст.ст.116, 117 КЗпП України, про внесення змін до запису у трудову книжку та виплати компенсації за вимушений прогул, він отримав листа з відмовою це зробити.

Комісія з трудових спорів його звернення не розглядала, посилаючись на ст.232 КЗпП України.

Вважає, що на день подання позовної заяви до суду грошові суми, які відповідач у відповідності до ст.ст.47, 116 та 117 КЗпП України має сплатити на його користь, дорівнює 174931,10 грн., всього. З них: 152789,10 грн. становить середній заробіток за весь час затримки до дня розрахунку, компенсація з урахуванням інфляції - 2142 грн. та 20 тис грн. - компенсація за моральну шкоду.

Просив стягнути вказану суму з відповідача на свою користь, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та зобов’язати відповідача зробити новий запис у трудовій книжці, скасувавши наказом директора попередню дату звільнення, днем звільнення вважати день повернення трудової книжки.

17.11.2010 року позивач надав до суду уточнений розрахунок ціни позову, в якому зазначив, що заборгованість по заробітній платі складає 169750,42 грн., індексація заборгованості складає 2142 грн. та моральну шкоду оцінює у 20000 грн., а всього ціна позову складає 191892,42 грн.

17.01.2011 року позивач надав до суду уточнення до позову, в якому зазначив, що днем звільнення необхідно вважати 6 липня 2010 року, тобто день повернення трудової книжки.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав до суду заперечення, в яких просив про розгляд справи у їх відсутність та зазначив, що вимоги позивача вважають необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Наймання ОСОБА_1 на посаду директора підприємства та його звільнення було здійснено органом управління майном у відповідності до постанови КМУ від 19.03.1993 року «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності».

Термін контракту з ОСОБА_1 було погоджено сторонами на один рік, а саме: по 31.08.2006 року, і його дія не була продовжена чи укладена на новий чи інший строк, можливість чого передбачається п.18 Положення затвердженого названою постановою КМУ та відповідним пунктом контракту.

Ці обставини відповідають підставам закінчення строку дії трудового договору (контракту) згідно п.2 ст.36 КЗпП України на умовах визначених п.2 ст.23 КЗпП України, як визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

30 серпня 2006 року, головним спеціалістом ДД-АЗВіЗБ(О)В в присутності головного інженера ДСП «Комплекс»ОСОБА_4, ОСОБА_1 була вручена копія наказу про його звільнення. Від підпису про ознайомлення з наказом ОСОБА_1 відмовився, про що було складено акт, що додається.

Відповідні акти були складено про неможливість проведення розрахунку з позивачем у день звільнення та неприбуття на підприємство після лікарняного для отримання трудової книжки та розрахунку, що додаються.

Таким чином, вважають, що підстави вважати датою звільнення день остаточного розрахунку та відповідно внесення змін до трудової книжки, відсутні.

З дня звільнення з посади директора ДСП «Комплекс», а саме з 31 серпня по 18 грудня 2006 року, ОСОБА_1 знаходився на лікарняному.

На день розрахунку, відповідно до ст.116 КЗпП України, йому до виплати належало 6659,24 грн., сума компенсації за невикористану відпустку та оплата одного дня лікарняних. Вказані кошти він не отримав з причини хвороби.

Пізніше, по отриманим від позивача лікарняним листам були проведені відповідні нарахування.

Керівництво підприємства неодноразово зверталося до позивача телеграмами, тощо, щодо необхідності підтвердження знаходження на лікарняному, прибуття для отримання розрахунку та трудової книжки.

Так, зазначає відповідач, на телеграму від 05.10.2006 року, ними отримано повідомлення щодо вручення її дочці позивача.

Телеграму від 26.12.2006 року отримав сторож Стаханов.

Цього ж дня за вих.№34-2/106-1219 ОСОБА_1 був направлений лист з проханням надання необхідних документів для проведення розрахунку.

На телеграму від 31.01.2007 року надійшло повідомлення, що адресат, зі слів рідних ОСОБА_1, знаходиться у відрядженні.

Телеграму від 06.02.2007 року, ОСОБА_1 отримав особисто, що підтверджується відповідним повідомленням.

Зазначають, що 07.02.2007 року ними отримана телеграма від ОСОБА_1 щодо неможливості його прибуття.

З врахуванням неможливості прибуття ОСОБА_1 для отримання розрахунку, за погодженням керівництва підприємства з ним, позивачу 06.03.2007 року, в повному обсязі на особовий рахунок були перераховані кошти належні до виплати при звільненні, а саме компенсація відпустки 6659,24 грн. та лікарняні.

Вважають, що наведене свідчить про відсутність вини підприємства з проведення несвоєчасного розрахунку з позивачем.

Також зауважили на наступні обставини.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування...»від 18.01.2001 року № 2240, визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності.

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Проведення розрахунків за лікарняними листами - це право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що відповідно до ст. 4 наведеного Закону України, виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення).

Зазначили, що в період після 06.03.2007 року та до 06.07.2010 року, підприємством були проведені розрахунки по оплаті лікарняних, що не відносяться до коштів належних при звільнені працівника та не мають відношення до заробітної плати.

Оскільки розрахунок з ОСОБА_1 по сумам, що належали йому до виплати при звільнені, був проведений ще в березні 2007 року, підстави для стягнення заборгованої заробітної плати у позивача відсутні. Адже оплата лікарняних після звільнення працівника не регулюється трудовим законодавством, не є предметом трудового спору.

Позивачем не заявлено клопотання про поновлення судом пропущених строків за вирішенням трудового спору, розрахунок ціни позову складено невірно та їм не підписано, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди, тощо.

Просили відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до вимог ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або  уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в
статті 116 цього  Кодексу, при  відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або  уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то  розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено у судовому засіданні наказом державного департаменту-адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення №48 від 29.08.2006 року ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Державного спеціалізованого підприємства по поводженню з радіоактивними відходами та дезактивації «Комплекс»із 31 серпня 2006 року за п.2 ст.36 КЗпП України, у зв’язку із закінченням терміну дії контракту (а.с.5).

Відповідно до акту від 30.08.2006 року, складеного головним спеціалістом ДД-АЗВіЗБ(О)В в присутності головного інженера ДСП «Комплекс»ОСОБА_4, ОСОБА_1 була вручена копія наказу про його звільнення, від підпису про ознайомлення з наказом ОСОБА_1 відмовився (а.с.48).

Відповідно до акту від 31.09.2006 року, складеному працівниками ДСП «Комплекс»ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, по закінченню дії контракту №53 від 30.08.2005 року директора ДСП «Комплекс»ОСОБА_1 та наказу ДД АЗВ від 29.08.2006 року №48 про його звільнення, ним не була отримана трудова книжка у зв’язку з його хворобою (а.с.49).

Із 31 серпня по 18 грудня 2006 року, і даного факту позивач не заперечував, він знаходився на лікарняному.

На день розрахунку, відповідно до ст.116 КЗпП України, позивачу до виплати належало 6659, 24 грн., сума компенсації за невикористану відпустку та оплата одного дня лікарняних. Вказані кошти він не отримав з причини хвороби.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач неодноразово звертався до позивача з приводу: необхідності підтвердження знаходження на лікарняному, прибуття для отримання розрахунку та трудової книжки.

Так, 5.10.2006 року на адресу позивача відповідачем було надіслано телеграму із проханням надати документальне підтвердження знаходження на лікарняному. Зазначену телеграму було вручено доньці позивача (а.с.51).

Телеграму від 26.12.2006 року на ім’я позивача із проханням надати лікарняний лист та прибути для отримання трудової книжки і розрахункових коштів, отримав сторож Стаханов (а.с.52).

Цього ж дня за вих.№34-2/106-1219 ОСОБА_1 був направлений лист з проханням надання необхідних документів для проведення розрахунку (а.с.55).

На телеграму від 31.01.2007 року на ім’я позивача, у якій відповідачем було викладено прохання прибути для отримання трудової книжки та розрахункових коштів, надійшло повідомлення, що адресат, зі слів рідних ОСОБА_1, знаходиться у відрядженні (а.с.53).

Телеграму від 06.02.2007 року на ім’я позивача, у якій відповідачем було викладено прохання прибути для отримання трудової книжки та розрахункових коштів, ОСОБА_1 отримав особисто, що підтверджується відповідним повідомленням (а.с.54).

7.02.2007 року позивачем на адресу відповідача було надіслано телеграму про неможливість його прибуття (а.с.56).

Відповідно до акту від 07.02.2007 року, складеному працівниками ДСП «Комплекс»ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, по закінченню лікарняних листів та надісланих телеграм, ОСОБА_1 не з’явився для отримання трудової книжки до відділу кадрів, а надіслав телеграму про те, що приїхати не може у зв’язку з розглядом у суді справи за його позовом про звільнення (а.с.50).

6.03.2007 року позивачу на особовий рахунок були перераховані кошти належні до виплати при звільненні, а саме: компенсація відпустки 6659,24 грн. та лікарняні.

Враховуючи викладені обставини, а саме: неодноразові намагання відповідача повернути позивачу трудову книжку та небажання самого позивача отримувати її, про що свідчать вище приведені докази, суд не вбачає порушень із боку відповідача прав позивача в частині несвоєчасного повернення йому трудової книжки, у зв’язку із чим, у задоволенні позову в даній частині вважає за необхідне відмовити.

Також суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову і в частині стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку та суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням термінів її виплати, оскільки, вище приведені докази свідчать про відсутність вини відповідача у несвоєчасній сплаті позивачу сум при звільненні та про ухиляння саме позивача від отримання сум розрахунку.

Доводи позивача про те, що відповідач затримав йому розрахунок у розмірі 1461,13 грн. про що свідчить лист №34-2/103-539 від 13.05.2010 року (а.с.8), не спростовують факту неявки позивача з неповажних причин за отриманням розрахунку після звільнення та факту можливого отримання суми у 1416, 13 грн. при своєчасній явці для отримання розрахунку.

Суд не може прийняти посилання позивача про те, що діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, оскільки не вбачає в діях відповідача жодних порушень трудових прав позивача ОСОБА_1, у зв’язку із чим, вважає за необхідне у задоволенні позову у даній частині також відмовити.

На підставі ст.ст.117, 237-1 КЗпП України та, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного спеціалізованого підприємства по поводженню з радіоактивними відходами та дезактивації «Комплекс»(ДСП «Комплекс») про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням термінів її виплати, моральної шкоди та зміну дати звільнення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом 10 днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька                                                                                                        Князьков В.В.