Справа № 2-103/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

17 березня 2011 року                                 Жданівський міський суд Донецької області

                                                            у складі:

                                                                головуючого судді:           Бузанова П.М.

                                                                при секретарі:                     Широкової О.І.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жданівського міського суду  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська»про стягнення  моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

          25 лютого 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду  з позовом до  ЗАТ «ОП «Шахта «Жданівська»про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання  у  сумі  12 000 грн.

             В обґрунтування позову посилається на наступні обставини: так, під час виконання трудових обов'язків у відповідача  на протязі більше 6 років, він отримав хронічне професійне захворювання –основний діагноз «Пневмоконіоз, антракоз, вузликова форма 1/1, р/Т. Бронхіт. Емфизема легенів. Легенева недостатність», супутній діагноз «Атеросклеротичний кардіосклероз, СН-1, ФК-два. Периферична енгіодистонія верхніх кінцівок», про що відповідачем складено акт розслідування хронічного професійного захворювання від 08.12.2008 року.

           Висновком МСЕК від  16.12.2008 року, вперше,  він визнаний таким, що  стійко втратив професійну  працездатність  на 40 %,  яка пов'язана з професійним захворюванням і його  визнано інвалідом 3 групи.

            Оскільки втрата працездатності спричиняє йому  фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зв'язків, втрати роботи, необхідності додавати додаткові зусилля для організації життя, втрати здоров`я  він почуває себе постійно у хворобливому стані,  змушений для відновлення здоров`я лікуватися, що змінило звичний ритм його життя, вимагає додаткових зусиль для його організації, йому завдано моральну шкоду, яку і  просив відшкодувати, стягнувши з відповідача по справі,  на його користь   одноразову  грошову  компенсацію в рахунок відшкодування такої моральної шкоди в розмірі 12 000 грн..

             В судове  засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду заяву з проханням розглянути справи у його відсутність та позов просив задовольнити повністю.

              Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.  

            На підставі наданих позивачем доказів судом встановлені такі фактичні обставини  та відповідні до них  правовідносини.

            Позивач ОСОБА_1  працював у  відповідача в якості  горноробочого очисного забою 5 розряду  та має загальний стаж  роботи в умовах впливу шкідливих факторів  більше 24  років (а.с.     ).

           За висновком ЛЕК ДОКЛП від 26.11.2008  року № 4192   виявлене у ОСОБА_1 захворювання є професійним  (а.с.  ).

          Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 08.12.2008 року ( а.с.  ) професійне захворювання виникло через  недосконалість технологічних процесів добичі вугілля. Тривала праця в умовах дії шкідливих факторів промисловості.

        Умови праці позивача у відповідача викладені в санітарно-гігієнічній характеристиці, в якій зазначено, що  шкідливими факторами є пил, шум, несприятливий клімат.

              За висновком МСЕК від 16.12.2008 року  (а.с.   ) позивачу ОСОБА_1  встановлено 40%  втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності за професійним захворюванням – основний діагноз «Пневмоконіоз, антракоз, вузликова форма 1/1, р/Т. Бронхіт. Емфизема легенів. Легенева недостатність», супутній діагноз «Атеросклеротичний кардіосклероз, СН-1, ФК-два. Периферична енгіодистонія верхніх кінцівок», безстроково, рекомендована праця на поверхні без тяжких фізичних навантажень, переохолодження поза контакту з пиллю.

         Правовідносини сторін регулюються статтею 237-1 КЗпП України,  за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань,  втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

         Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

           Згідно з роз'ясненнями, даними в и. 3.3  постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин,  зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань,  втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя,  обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Вирішуючи питання про порушення позивачем строків звернення до суду суд виходить з того, що згідно роз’яснень, викладених в п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, з наступними змінами та доповненнями, до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності. Оскільки здоров’я позивача, втратою якого він обґрунтовує заявлені вимоги, не відновлене, моральна шкода йому спричиняється постійно до відновлення здоров’я, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено тримісячний строк позовної давності.

            Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 указаної статті цього Кодексу , покладено на власника або уповноважений ним орган.

            Судом установлено, що позивач працював  на ОП  «Шахта «Жданівська», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими.  Втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов'язків.

                 Отже, роботодавець не забезпечив створення нешкідливих умов праці та не забезпеченням засобами особистого захисту –не виконав заходів комплексного обезпилювання в повному обсязі. Не забезпечив позивача ЗІЗ від пилу в повному обсязі.

                 Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливістю його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: довідкою МСЕК, поясненнями самого позивача, тяжкості захворювання та його тривалістю, що свідчить про виникнення необхідності додаткових зусиль з боку позивача  для організації свого життя  (а.с.   ).

              При встановлені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів справедливості та розумності, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторному лікуванні, протипоказання щодо характеру та умов праці, вік позивача, час його роботи у відповідача в умовах дії шкідливих факторів виробництва.

           З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлена позивачем сума, достатня і необхідна для задоволення причиненої шкоди, а тому позов таким, що підлягає повному задоволенню.

           Відповідно до ст. 81 ЦГІК України підлягають стягненню з відповідача витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляд) справи в розмірі, встановленому п.п.. 4 п.2 постанови Кабінету  Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258, а саме, 15 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та судовий збір в розмірі 8 грн. 50 копійок.

На підставі викладеного,керуючись ст. ст.  10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст..ст. 153,  237-1 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1,  задовольнити повністю.

   Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» судовий збір на користь держави в розмірі 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 гривень.           

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя Жданівського міського

          суду Донецької області                                                    П.М. Бузанов