Справа №  1-74/11

Провадження №11/0390/193/11 Головуючий у 1 інстанції:Квятковський М.С.

Категорія:ч. 2 ст.15 ст. 185, ч. 5 ст. 185,

                   ч.ч.3, 4 ст. 187, ч. 3 ст. 186 КК України
Доповідач: Пазюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 квітня 2011 року місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Пазюка О. С.

суддів -     Опейди В.О., Філюка П.Т.,    

 за участю прокурора –  Покидюка Я.М.,             

засуджених – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

                          ОСОБА_5

захисників – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

                       ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

                       ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями   засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_10 на вирок  Луцького міськрайонного суду Волинської області від   14 січня 2011   року  , яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з середньою освітою, не працюючий, неодружений, у відповідності до ст. 55 КК України (в редакції 1960 року) раніше не судимий,

          засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в доход держави; за ч. 5 ст. 185 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в доход держави; за ч. 4 ст. 187 КК України 9 (дев’ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупність вчинених злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_2 призначено покарання 11 (одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в доход держави.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8 громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, несудимий, -

засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в доход держави; за ч. 5 ст. 185 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в доход держави; за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в доход держави.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупність вчинених злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно  ОСОБА_3 призначено покарання 10 (десять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в доход держави.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м.Нікополь Дніпропетровської області, мешканець АДРЕСА_3, громадянин України, із середньою освітою, неодружений, непрацюючий, судимий вироком Луцького міського суду Волинської області від 18.09.1997 року за ч. 2 ст. 140 КК України із застосуванням ст. 46-1 КК України (в редакції 1960 року) на 1 рік позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; вироком Луцького міського суду Волинської області від 27.08.1999 року за ч. 3 ст. 81, ст. 43 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією майна; вироком Рівненського міського суду від 27.12.2002 року за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ст.ст. 70, 71 КК України (в редакції 2001 року) на 7 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією майна, звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання 04.09.2009 року, -

засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі;

за ст. 187 ч. 3 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в доход держави.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупність вчинених злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно           ОСОБА_4 призначено покарання 9 (дев’ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в доход держави.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 уродженець та мешканець АДРЕСА_4, громадянин України, із середньою-спеціальною освітою, непрацюючий, перебуває в громадянському шлюбі, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, судимий вироком Луцького міського суду Волинської області від 26.08.1999 року за ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 2-х років позбавлення волі із конфіскацією майна; вироком Луцького міського суду Волинської області від 16.03.2001 року за ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі із конфіскацією майна; вироком Луцького районного суду Волинської області від 09.12.2004 року за ч. 3 ст. 185, із застосуванням ст. 71 КК України (в редакції 2001 року) на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 07.05.2008 року за ч.1 ст.390 КК України із застосуванням ст.71 КК України (в редакції 2001 року) на 1 рік позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання 13.03.2009 року, -

засуджений за ч.3 ст.186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів за даним вироком суду і вироком Луцького міськрайонного суду від 22.10.2010 року, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_5 призначено покарання 5 (п’ять) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишено попередній – тримання під вартою.

Постановлено строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 рахувати з 14.05.2010 року, ОСОБА_4 - з 15.05.2010 року, ОСОБА_5 - з 07.04.2010 року, зарахувавши йому в строк відбуття покарання час перебування під вартою за вироком суду від 22 жовтня 2010 року.

Стягнуто із ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Північно-Західного регіонального управління» 44 231 (сорок чотири тисячі двісті тридцять одна) грн. 84 коп.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_5 і ОСОБА_4 в користь Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» в особі ЦОПП «Волинської дирекції УДППЗ «Укрпошта» 4600 грн. (чотири тисячі шістсот) гривень.

Стягнуто в доход держави судові витрати по справі із ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по 1482 (одній тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 11коп. із кожного та ОСОБА_4 413 (чотириста тринадцять)грн. 16 коп.

Вироком вирішено долю речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А :

  Підсудний ОСОБА_2, не бажаючи займатись суспільно-корисною працею, діючи з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення, вступив у злочинну змову з підсудним ОСОБА_3 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з якими домовився про створення організованої групи, яка на засадах стійкості, зорганізованості, ретельного планування та суворої внутрішньої дисципліни, на постійній основі, протягом тривалого часу, займалась вчиненням тяжких корисливих злочинів на території Волинської області, свідомо взявши на себе роль організатора та керівника новоствореного угрупування.

Отримавши згоду в кінці квітня 2009 року на здійснення спільної злочинної діяльності ОСОБА_3 та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, які добровільно взяли на себе обов’язки членів даного кримінального угрупування, ОСОБА_2, використовуючи здобутий злочинний досвід, розробив загальні правила поведінки, які полягали у беззаперечному виконанні його наказів і створення тісних стосунків між учасниками злочинної групи та базувались на бажанні кожного з них отримувати стабільні кримінальні прибутки, для задоволення власних потреб у грошах.

Відповідно до розробленого плану, для полегшення вчинення злочину, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, розподілили ролі і функції, які кожен повинен виконати для досягнення єдиного результату.

Так, в період активної діяльності злочинної групи, очолюваної ОСОБА_2, його роль як організатора та керівника полягала у безпосередній участі у вчиненні конкретних злочинів, забезпеченні взаємозв’язку між діями усіх їх учасників, розподіленні грошової винагороди за виконану роботу, контролю додержання встановлених ним заходів конспірації і прикриття своєї злочинної діяльності, стеженні за прилягаючою до місць вчинення злочинів територією та в разі виникнення небезпеки за допомогою мобільного телефону повідомлення про неї особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, і ОСОБА_3, підшуканні інших осіб для спільного вчинення злочинів.

Роль ОСОБА_3 та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, як членів організованої групи очолюваної ОСОБА_2 і безпосередніх виконавців злочинів полягала у підшуканні об’єктів злочинних посягань у власників яких, на їх думку, могли зберігатись значні суми грошових коштів або вироби із золота та вхідні двері яких були обладнані замками з циліндровими механізмами, що для них не становило перешкоди для проникнення в таке житло, проведенні візуальної розвідки та вивченні підходів до обраних для вчинення злочинів помешкань, способу життя мешканців, наявності у останніх автотранспорту, охоронної сигналізації і сторожових собак та з врахуванням одержаної інформації вдосконалення плану скоєння злочинів, визначення найбільш прийнятних способів заволодіння майном потерпілих.

Кожен учасник даного кримінального угрупування усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав настання наслідків і бажав досягнення єдиного злочинного результату, тобто діяв з прямим умислом.

Згідно заздалегідь розробленому плану і узгодженого із всіма членами злочинної групи вказані особи завчасно виїжджали на місце вчинення майбутнього злочину, відповідно до обставин деталізували дії кожного із його учасників, визначали час вчинення злочину, як правило в ранковий час, коли відсутні мешканці обраного для скоєння крадіжок житла, щоб не залишати відбитків рук на місці вчинення злочину придбали та використовували матерчаті рукавички, під час вчинення злочину постійно коригували свої дії за допомогою мобільного зв’язку, виручені від спільної злочинної діяльності грошові кошти розподіляли між усіма учасниками скоєння злочинів.

Ретельне обрання об’єктів злочинного посягання - виключно громадян, які на їх думку володіли значними сумами грошей і зберігали їх в своєму помешканні, планування злочинів; підбір виконавців, з наступним розподілом ролей і чітка взаємодія між членами організованої групи, забезпечення групи матеріально-технічними засобами: засобами стільникового зв’язку, металевими предметами, за допомогою яких пошкоджувались замки дверей помешкань, впровадження суворої внутрішньої дисципліни; забезпечення заходів конспірації, що виражались в узгодженості дій співвиконавців злочинів, на думку ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, гарантувало отримання значних кримінальних прибутків і перешкоджало розкриттю злочинів працівниками правоохоронних органів.

Провівши всі необхідні дії організаційного характеру, вищезазначене злочинне угрупування, яке відразу, тобто у квітні 2009 року набуло ознак стійкості, шляхом його організації для вчинення ряду злочинів протягом тривалого проміжку часу, на основі стабільних відносин між співучасниками злочинів, об’єднаних єдиним планом, під керівництвом ОСОБА_2 в період часу з квітня 2009 року по травень 2010 року вчинили ряд тяжких та особливо тяжких  корисливих злочинів на території Волинської області, а саме: 5 травня 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, попередньо, з кінця квітня 2009 року провівши спостереження за об’єктом злочину, діючи в складі організованої групи вчинили крадіжку чужого майна з АДРЕСА_5; 15 квітня 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, попередньо провівши спостереження за об’єктом злочину, діючи в складі організованої групи, вчинили крадіжку чужого майна з АДРЕСА_6; 26 квітня 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, попередньо провівши спостереження за об’єктом злочину, діючи в складі організованої групи намагались вчинити крадіжку чужого майна з АДРЕСА_7; 13 травня 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи в складі організованої групи  та за попередньою змовою з підсудним ОСОБА_4, який до складу організованої групи не входив, вчинили напад на відділення №18 Волинської дирекції філії “Північно-Західне регіональне управління” АТ “Банк “Фінанси та Кредит”, що по пр-кту Відродження, 4 м. Луцька.

Так, приблизно в кінці квітня 2009 року, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи в складі організованої групи, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом візуального спостереження встановили, що вхідні двері у будинок, який розташований по АДРЕСА_8, обладнані замком з циліндровим механізмом, що для них не становило перешкоди для таємного проникнення в дане житло і, вважаючи, що в будинку можуть зберігатись значна сума грошових коштів та виробів із золота, обрали цей будинок об’єктом злочинного посягання.

Для полегшення вчинення злочину та запобігання їх викриттю, вказані особи, шляхом візуального спостереження, визначили спосіб проникнення на територію присадибної ділянки і відходу після вчинення злочину, зібрали інформацію про спосіб життя мешканців будинку, наявність у останніх автотранспорту, охоронної сигналізації і сторожових собак.

Створюючи сприятливі умови вчинення злочину, що виразилося в ретельній підготовці до вчинення злочину, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, визначили найбільш вірогідні способи заволодіння майном потерпілих, на місці вчинення майбутнього злочину деталізували дії кожного із його учасників, обумовили систему зв’язку за допомогою мобільних телефонів під час вчинення крадіжки, можливість внесення корективів в свої дії внаслідок зміни обстановки, попередження про небезпеку, а також завчасно придбали одноразові матерчаті рукавички та обумовили ранковий час для вчинення злочину, тобто у відсутності власників будинку.

Згідно розробленого плану, ОСОБА_2, будучи керівником злочинного угрупування та вчинення злочину, доручив здійснити безпосереднє викрадення чужого майна особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_3, а сам повинен був, знаходячись неподалік вищезгаданого будинку, спостерігати за під’їздом до будинку, щоб за допомогою мобільного телефону попередити особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_3 про виникнення будь-якого роду небезпеки.

Реалізовуючи єдиний злочинний умисел, 5 травня 2009 року близько 8 год. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, прибули в с. Зміїнець Луцького району, та щоб не бути викритими за допомогою спеціально придбаного мобільного телефону встановили відсутність мешканців у вище вказаному будинку по АДРЕСА_5. Після цього ОСОБА_2 зайняв місце поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_9, щоб в разі небезпеки повідомити особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_3, а останні, в цей час, виконуючи відведену їм роль, використовуючи завчасно приготовані особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, п’ятипалі матерчаті рукавички, за допомогою ломика, віджали ригель замка вхідних дверей від дверної коробки та проникли в житло, звідки таємно викрали майно належне потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_14: наручний годинник вартістю 300 грн., гроші в кількості 3 000 грн. і 180 грам золота в злитках ПАТ КБ “Приватбанк” загальною вартістю 43 462 грн., а всього на загальну суму 46 762 грн., чим завдали останнім значної шкоди, які в подальшому були розподілені між учасниками злочину.

Крім цього, повторно, в квітні 2010 року ОСОБА_2, будучи організатором і керівником злочинної групи доручив особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зібрати і надати йому інформацію про майбутній можливий об’єкт крадіжки – приватне житло громадян міста Луцька.

В свою чергу, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи в складі організованої групи, за вказівкою ОСОБА_2, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом візуального спостереження встановив, що вхідні двері квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_10 обладнані замком з циліндровим механізмом, що для них не становило перешкоди для проникнення в дане житло, та в квартирі можуть зберігатись значна сума грошових коштів та виробів із золота, повідомив про це ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Одержавши інформацію, ОСОБА_2 спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_3 оглянули місце розташування даної квартири.

Створюючи сприятливі умови заволодіння майном потерпілих, що виразилося в ретельному плануванні вчинення злочину, підсудні встановили номер стаціонарного телефону даного помешкання, а також на місці вчинення майбутнього злочину деталізували дії кожного із його учасників, обумовили систему зв’язку - за допомогою мобільних телефонів під час вчинення крадіжки, можливість внесення корективів в свої дії внаслідок зміни обстановки, попередження про небезпеку, а також завчасно придбали матерчаті рукавички для їх одноразового використання та призначили ранковий час для вчинення злочину, тобто у відсутності власників будинку.

Згідно розробленого плану, ОСОБА_2, будучи керівником злочинного угрупування, доручив здійснити безпосереднє викрадення чужого майна особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_3, а сам повинен був знаходитись поблизу вищезгаданого будинку та спостерігати за прибудинковою територією, щоб за допомогою мобільного телефону попередити особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_3 про виникнення будь-якого роду небезпеки.

Реалізовуючи єдиний злочинний умисел, 15 квітня 2010 року, близько 10-ї год. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, прибули до АДРЕСА_10, та, щоб не бути викритими, за допомогою спеціально придбаного мобільного телефону, зателефонувавши на номер абонента мешканців квартири № 15, встановили їх відсутність. Після цього ОСОБА_2, будучи об’єднаний єдиним злочинним умислом зайняв місце поблизу АДРЕСА_11 та спостерігав за територією поблизу АДРЕСА_10 щоб в разі появи працівників міліції за допомогою мобільного телефону повідомити про небезпеку, а особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_3 в цей час, виконуючи відведену їм роль, використовуючи заздалегідь приготовані особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження п’ятипалі матерчаті рукавички, викрутку та розсувний ключ, зламали циліндровий механізм замка вхідних дверей та проникли в квартиру №15 в даному будинку, звідки таємно викрали належні потерпілій ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 000 грн., які в подальшому розподілили між собою.

Крім того, в квітні, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи в складі організованої групи, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, за вказівкою ОСОБА_2 підшукала квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_12, де, як вона вважала, повинні знаходитись кошти в сумі близько 10 000 гривень, про що повідомила ОСОБА_2 та ОСОБА_3  

Отримавши інформацію, ОСОБА_2, ОСОБА_3, спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, оглянули місце розташування даної квартири.

Створюючи сприятливі умови заволодіння майном потерпілих, що виразилося в ретельному плануванні злочину, шляхом візуального спостереження встановили, що вхідні двері квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_12 обладнані замком з циліндровим механізмом, що для них не становило перешкоди для проникнення в дане житло, розробили  план скоєння крадіжки, визначили способи заволодіння майном потерпілих, дізнались номер стаціонарного телефону даного помешкання, а також на місці вчинення майбутнього злочину деталізували дії кожного із його учасників, обумовили систему зв’язку - за допомогою мобільних телефонів під час вчинення крадіжки, можливість внесення корективів в свої дії внаслідок зміни обстановки, попередження про небезпеку, а також завчасно придбали матерчаті рукавички для їх одноразового використання та призначили ранковий час для вчинення злочину, тобто у відсутність власників будинку.

Згідно розробленого плану, ОСОБА_2, будучи керівником злочинного угрупування, доручив здійснити безпосереднє викрадення чужого майна особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_3, а сам повинен був знаходитись поблизу вищезгаданого будинку та спостерігати за проїжджою територією, щоб за допомогою мобільного телефону попередити особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_3 про виникнення будь-якого роду небезпеки.

Реалізовуючи єдиний злочинний умисел, 26 квітня 2010 року близько 9-ї год.  ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, прибули до центрального входу ЗОШ №21, що по вулиці Кравчука, 14 міста Луцька та, щоб не бути викритими, за допомогою спеціально придбаного мобільного телефону встановили відсутність мешканців у квартирі №82 обраного для вчинення крадіжки будинку. Після цього ОСОБА_2, зайняв місце поблизу центрального входу ЗОШ №21 м. Луцька та спостерігав за проїжджою частиною вул. Федорова та Кравчука м. Луцька, щоб в разі появи працівників міліції за допомогою мобільного телефону повідомити про небезпеку особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_3, а останні в цей час, виконуючи відведену їм роль, використовуючи заздалегідь приготовані особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження п’ятипалі матерчаті рукавички, викрутку та розсувний ключ зламали циліндровий механізм замка вхідних дверей, проникли в АДРЕСА_12, яка належить потерпілій ОСОБА_15  з метою вчинити крадіжку.

Однак, ОСОБА_16, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, із даної квартири нічого не викрали, оскільки цінностей не знайшли, а тому свій задум не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі.

Крім цього, 29 березня 2010 року близько 13 год., раніше неодноразово судимий підсудний ОСОБА_5, перебуваючи в м. Ківерці, за попередньою змовою із раніше судимим підсудним ОСОБА_4, діючи з корисливих мотивів, керуючись метою відкритого заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, через службовий вхід, проникли в приміщення Ківерцівського відділення поштового зв’язку Волинської дирекції УДППЗ «Укрпошта», розташованого по вул. Шевченка, 8 м. Ківерці, де із шухляди каси №3 в присутності оператора ОСОБА_17 відкрито викрали грошові кошти в сумі 4 600 гривень, які пізніше розподілили між собою у с. Жабка Ківерцівського району.

Крім того, приблизно в першій половині травня 2010 року в м. Луцьку підсудний ОСОБА_2 дізнався від раніше судимого підсудного ОСОБА_4, з яким раніше відбував покарання в Маневицькій виправній колонії №42 УДДУПВП у Волинській області, про відсутність охорони в приміщенні відділення №18 Волинської дирекції філії “Північно-Західне регіональне управління” АТ “Банк “Фінанси та Кредит”, розташованого за адресою: м. Луцьк, пр.-т Відродження, 4, та наявність серед працівників тільки осіб жіночої статі, які у випадку вчинення нападу не зможуть здійснити активного фізичного опору та вирішив використати дану інформацію для продовження злочинної діяльності очолюваної ним організованої групи.

Одержавши зазначену інформацію, ОСОБА_2 вирішив обрати вказане відділення об’єктом злочинного посягання та, спільно з ОСОБА_3, особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_4, котрий в склад організованої групи не входив, розробив детальний план вчинення розбійного нападу з метою заволодіння грошовими коштами даної банківської установи.

Для полегшення його вчинення ОСОБА_2, ОСОБА_3, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, разом із ОСОБА_4, визначили найбільш прийнятні способи заволодіння грошовими коштами банку, на місці вчинення майбутнього злочину деталізували дії кожного із його учасників для досягнення спільної мети, намітили шляхи відходу, обумовили систему зв’язку - за допомогою мобільних телефонів під час вчинення злочину, можливість внесення корективів в свої дії внаслідок зміни обстановки, попередження про небезпеку.

З метою перешкоджання викриття їх під час розбійного нападу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 завчасно придбали медичні маски на обличчя, матерчаті рукавички

Згідно цього плану безпосередньо напад повинні були вчинити ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які одягнувши на обличчя маски, будучи в рукавичках, мали забігти в приміщення філії банку та, погрожуючи присутнім застосуванням фізичної сили та демонструючи при цьому ножа, якого навмисно з цією метою повинен був мати при собі ОСОБА_4, подолати волю до здійснення будь-якого опору працівників банку, забезпечити безперешкодне викрадення готівки з каси, шляхом погроз застосування фізичної сили та демонстрації вище вказаного ножа, а ОСОБА_3, в цей час, з приміщення каси повинен був забрати наявні там готівкові кошти. В цей же час, ОСОБА_2 і особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, мали знаходитись біля перехрестя вул. Рівненської та пр.-ту Відродження м. Луцька і спостерігати за прилеглою територією, щоб в разі необхідності повідомити про небезпеку ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Реалізовуючи єдиний злочинний умисел, 13 травня 2010 року близько 9 год. 20 хв. ОСОБА_2, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 прибули до готелю «Лучеськ», який розташований в м. Луцьку по пр.-ту Відродження, 1 та, діючи згідно єдиного злочинного плану ОСОБА_2 і особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, залишились спостерігати за прилеглою територією до приміщення відділення №18 Волинської дирекції філії “Північно-Західне регіональне управління” АТ “Банк “Фінанси та Кредит”, розташованого за адресою: м.Луцьк, проспект Відродження, 4. Після цього ОСОБА_3 і ОСОБА_4, виконуючи відведену їм роль, дочекавшись, поки із банку вийдуть клієнти, одягнувши на обличчя медичні маски, щоб не бути впізнаними та матерчаті рукавички, щоб не залишати відбитків рук на місці вчинення злочину, увірвалися до приміщення установи банку. При цьому, ОСОБА_4, демонструючи ножа старшому касиру цієї установи ОСОБА_18, та, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоров’я, подолавши її волю до опору, допоміг ОСОБА_3 перелізти через бар’єр, який відділяв касове відділення від операційного залу, де останній заволодів готівковими грошовими коштами банку в сумі 17 651 грн. 19 коп., 1 540 Євро, що згідно офіційного курсу Національного Банку України на день вчинення злочину становили 15 484 грн. 39 коп. та 1 400 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України на день вчинення злочину становили 11 096 грн. 26 коп., чим завдали Волинській дирекції філії “Північно-Західне регіональне управління” АТ “Банк “Фінанси та Кредит” матеріальної шкоди на загальну суму 44 231 грн. 84 коп. Після цього вони з місця події втекли, а гроші розподілили між собою.

У своїй апеляції ОСОБА_2 зазначає, що засуджений  необґрунтовано, за відсутності доказів. Суд не взяв до уваги показань в судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що він з ними не був, а на досудовому слідстві їх примусили його оговорити. З запису камери відооспостереження вбачається, що у банку було дві людини, і це підтверджує ту обставину, що  його з ними  під час розбійного нападу на банк не було.  ОСОБА_4 дійсно пропонував йому вчинити даний злочин, однак він відмовився.   Заперечує існування організованої злочинної групи, оскільки не було ніяких зговорів та наказів, ніхто нікому ролей не розподіляв, про що всі засудженні зазначали як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, однак суд безпідставно не взяв це до уваги. Крім того, судом не враховано, що 22.08.2003 року він звільнився з місць позбавлення волі і до 13.05.2010 року знаходився на волі, а тому судимість у нього погашена. Просить постановити справедливий вирок.

Засуджений ОСОБА_3 в апеляції зазначає, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання не врахував пом’якшуючі обставини та безпідставно не застосував ст. 69 КК України. Зазначає, що він чистосердечно розкаюється та визнає вину у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.185, ст.15 ст.185, 187 КК України, однак заперечує скоєння злочинів за попередньою домовленістю та групою осіб, бажання вчиняти злочини виникало спонтанно та було викликано тяжким матеріальним становищем, адже він виховувався без батька і протягом тривалого часу не міг знайти роботу. З приводу вчинення розбійного нападу на банківське відділення стверджує, що не знав про наявність ножа у ОСОБА_4 і про те, де в цей час були ОСОБА_2 та ОСОБА_22 і що вони робили. Крім того, зазначає, що у вироку не наведено доказів на підтвердження вчинення ними злочинів в складі організованої групи з попереднім їх плануванням та розподілом ролей між ними. З врахуванням зазначених обставин, і того, що він  та його матір мають незадовільний стан здоров’я, просить призначити більш м’яке покарання, ніж визначено у вироку, застосувавши ст. 69 КК України.

Захисник ОСОБА_10 у своїй апеляції, поданій в інтересах засудженого ОСОБА_3, посилаючись на незаконність вироку з підстав неправильної кваліфікації злочинів, а саме, вчинення їх в складі організованої групи, та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, вказує, що в матеріалах кримінальної справи відсутні докази, які б беззаперечно вказували на наявність ознак організованої групи, таких як розроблення плану злочину, загальних правил поведінки, створення тісних стосунків між учасниками злочинної групи, наявність організатора. Стверджує, що всі дії виконавці злочину вирішували на місці, за спільним погодженням, без будь-якого попередньо розробленого плану, Підтвердженням цього є ті обставини, що після вчинення крадіжки  5 травня  2009 року і до квітні 2010 року засуджені нових злочинів не вчиняли, хоча часто зустрічалися, крім того, розбійний напад був вчинений за пропозицією ОСОБА_4, якого членом організованої групи не визнано і в якого був ніж, про існування якого інші учасник злочину не знали. В дійсності злочини засуджені вчиняли за попереднім зговором групою осіб, що підтверджується їхніми показаннями та матеріалами справи. Вважає призначене її сину покарання надто суворим, таким, що не відповідає його особі, судом не враховано пом’якшуючих обставин, а саме те, що він вину визнав і розкаявся, вибачився перед потерпілими, своїми визнавальними показаннями активно сприяв розкриттю злочину та доведеності вини інших співучасників, і того, що до кримінальної відповідальності син притягується вперше, є особою молодого віку, за місцем проживання характеризується позитивно. У зв’язку з наведеними обставини, просить вирок суду змінити, виключити з обвинувачення вчинення злочину в стані організованої групи, перекваліфікувати дії з ч.5 ст.185 на ч.3 ст.185 КК України, з ч.4 ст. 187 КК України на ч.3 ст.187 КК України та зменшити строк покарання.

Засуджений ОСОБА_5 у своїй апеляції, не заперечуючи винуватість у вчиненні злочинів, вважає призначене йому покарання надто суворим, при його обранні суд не взяв до уваги наявність у нього тяжкого захворювання печінки, що підтверджується медичною довідкою, а тому просив призначити йому з урахуванням пом’якшуючих обставин більш м’яке покарання

В апеляції засуджений ОСОБА_4, не заперечуючи свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 186 КК України, вважає вирок надто суворим і просить його змінити, призначивши йому покарання у виді 8 років позбавлення волі. Зазначає, що судом не враховано пом’якшуючі покарання обставини, а саме, чистосердечне розкаяння та визнання вини,  і вказує, що під час вчинення злочину не було загрози життю працівників відділення дирекції філії «Західно-регіональне управління АТ «Банк «Фінанси і Кредит», що підтверджується записом камери відеоспостереження, ніж, що визнаний предметом злочину,  продемонстрований не був. Визнає, що ніж належить йому і був схований під кофтою, однак в ході вчинення злочину ніж випав, після чого він його підняв та поклав на стіл оператора, умислу застосовувати його проти працівників банку  в нього не було, оскільки він розраховував на свої фізичні дані. Про те, що в нього був ніж ОСОБА_3 не знав.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій,  пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисників, які апеляцію підтримали і просили прийняти законне рішення, засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_6 і засудженого ОСОБА_5  та його захисника ОСОБА_12, кожен з яких підтримав свої апеляції і просив пом’якшити обране покарання, засудженого ОСОБА_3 і його захисника ОСОБА_10, які також підтримали свої апеляції і просили вирок суду змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_10  з ч.5 ст.185 на ч.3 ст.185 КК України, з ч.4 ст.187 КК України на ч.3 ст.187 КК України та призначити йому більш м’яке покарання з застосування ст. 69 КК України, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляцій без задоволення, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають з таких підстав.

          Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими та підтверджуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належний аналіз у вироку.

          За змістом ч. 3 ст. 28 КК України, організована група є одним із видів складної співучасті, яка характеризується особливістю взаємостосунків її учасників і внутрішньої будови. Група може бути визнана організованою, якщо вона набула всіх обов’язкових ознак, які її характеризують. Процес створення організованої групи, який обов’язково передує скоєним нею злочинам, не є одномоментною чи спонтанною дією. Це досить тривалий у часі процес налагодження тісних, довірливих стосунків, узгодження, добору учасників, розробки цілей тощо.

          Як вбачається з вироку, суд першої інстанції навів усі ознаки стійкості групи, в яку зорганізувалися ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, в тому числі момент створення організованої групи, докладні мотиви про те, хто був ініціатором її створення, як відбувався цей процес і належним чином мотивував свої висновки. Вирок містить достатньо доказів того, що засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, розробили і схвалили план злочинної діяльності, що був відомий учасникам групи, розподіли між собою ролі, встановили загальні правила поведінки.

          Доводи ОСОБА_2 про те, що ніякої організованої групи не було, про що усі засуджені зазначали під час досудового слідства і в судовому засіданні не відповідають дійсності та не ґрунтуються на матеріалах справи.

          Так, з показань засудженого ОСОБА_2 на досудовому слідстві вбачається, що перед вчиненням розбійного нападу, який запропонував скоїти ОСОБА_4, саме він формував групу осіб, які брали у ньому участь, залучивши також і ОСОБА_3

          Зазначеними показаннями також спростовуються і твердження в його апеляції про те, що він не причетний до вчинення розбійного нападу на відділення банку. Посилання ОСОБА_2 на ті обставини, що із запису камери відооспостереження вбачається, що лише двоє осіб були присутні у банку під час скоєння розбійного нападу, не свідчить про непричетність його до вчинення цього злочину. Доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3, про що вони самі зазначали в судовому засіданні, його оговорили на досудовому слідстві і він з ними під час вчинення розбійного нападу не був, ретельно перевірялися судом першої інстанції, однак свого підтвердження не знайшли.

          Про вчинення злочинів  в складі організованої групи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зазначили і у своїх явках з повинною (Т.2 а.с.86, 87-88, Т. 3 а.с.37, 38), в яких вони вказали на роль і участь кожного з них у вчинених ними злочинах.

          Крім цього факт вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інкримінованих їм злочинів організованою групою підтверджується протоколом відтворення обстановки і обставин події, під час якого ОСОБА_3 10 червня 2010 року вказав, що злочини вони вчиняли під керівництвом ОСОБА_2 (Т. 2 а.с.23-35; Т. 3, а.с.37-50). Зазначені обставини ОСОБА_3 підтвердив також в судовому засіданні.

          Ті обставини, що ОСОБА_4 не визнаний членом організованої групи, на яку захисник ОСОБА_10 посилається у своїй апеляції, і між вчиненими злочинами пройшов тривалий період часу, не є свідченням того, що злочини засудженими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вчинялися не в складі організованої групи, а за попереднім зговором групою осіб.

          Заперечення засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час розгляду справи судом першої інстанції щодо вчинення злочинів в складі організованої групи, про що вони вказують також у своїх апеляціях, твердження ОСОБА_4 у своїй апеляції про те, що ОСОБА_3 не знав про існування у нього під час вчинення розбійного нападу ножа і що умислу застосовувати його до працівників банку він не мав, як і доводи засудженого ОСОБА_3 про те, що він не знав про наявність ножа у ОСОБА_4 ретельно перевірялися судом першої інстанції, однак не знайшли свого підтвердження,  а тому місцевий суд вірно розцінив їх як намагання засуджених пом’якшити відповідальність за вчиненні злочини.

          Так, під час проведення в ході досудового слідства очної ставки та пред'явлення особи для впізнання потерпіла ОСОБА_18, свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 вказали на ОСОБА_4 і ОСОБА_3 як на осіб, які вчинили напад на відділення банку, вказали на роль і участь кожного із них, а саме, що ОСОБА_4 погрожував ножем, в той час, коли ОСОБА_3 заволодів грішми.

          Посилання засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на те, що показання на досудовому слідстві вони давали під тиском працівників міліції, і тому вони є неправдими, а їхні показання в судовому засіданні відповідають дійсності також були предметом перевірки суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що засуджені не зверталися в органи прокуратури з заявами про застосування до них недозволених методів слідства та вчинення на них працівниками міліції будь-якого тиску і доказів на підтвердження зазначених обставин не надали, а тому суд, з врахуванням того, що їх показання на досудовому слідстві узгоджуються та підтверджуються іншими доказами по справі, в тому числі і показаннями потерпілих, суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх в основу обвинувального вироку.

          Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд всебічно, повно й об’єктивно дослідив обставини справи, в тому числі і щодо утворення такого виду злочинного об'єднання як організована група, внаслідок чого на підставі достатніх та допустимих доказів  дійшов правильного висновку  про винуватість засуджених в інкримінованих їм злочинах і правильно кваліфікував їх дії: ОСОБА_2 за ч.2 ст.15, ч.5 ст.185, ч.5 ст.185, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_3 – за ч.2 ст.15, ч.5 ст.185, ч.4 ст.187, ОСОБА_4 – за ч.3 ст.186, ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_5 – за ч.3 ст.186 КК України

          За таких обставин підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_3 та ОСОБА_21, а також виключення із вироку  обвинувачення про вчинення останнім  розбійного нападу на банк, про що кожен з них просить у своїй апеляції, немає.

          Згідно з вимогами ст.65 КК України суд при призначенні покарання повинен врахувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і всі дані про особу винного, пом’якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.          

          Призначаючи покарання засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд першої інстанції дотримався цих вимог закону і в достатній мірі врахував тяжкість вчинених злочинів, обставини та характер їх скоєння,  роль  кожного з засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

          Правильно враховано судом і обтяжуючу покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обставину – рецидив злочину.

          Взято до уваги судом і особи винних ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які раніше засуджувались за інші злочини та не стали на шлях виправлення.

          Також суд врахував при призначенні покарання засудженому ОСОБА_5 пом’якшуючі обставини – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

          Обставин, які б пом’якшували покарання ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судом не встановлено.

          З урахуванням вказаних обставин у їх сукупності суд прийшов до правильного висновку про те, що виправлення і перевиховання засуджених можливе лише в умовах ізоляції їх від суспільства.

          Разом з тим, судом помилково зазначено у вироку, що ОСОБА_2 раніше судимий.

          Як вбачається з матеріалів справи, вироком Луцького міського суду Волинської області від 15.01.2001 року ОСОБА_2 був засуджений за ч.2 ст.144, ч.2 ст.206 КК України із застосуванням ст.42 КК України в редакції 1960 року до 4-х років позбавлення волі із конфіскацією майна.          22.08.2003 року його звільнено умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 19 днів (т. 4 а.с.99).

          Згідно п.6 ч.1 ст.55 КК України (в редакції 1960 року), такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені до позбавлення волі на строк понад три роки, але не більше шести років, якщо вони протягом п’яти років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину.

          Відповідно до ч.3 ст.55 КК України (в редакції 1960 року) якщо особа у встановленому законом порядку була достроково звільнена від покарання, то строк погашення судимості обчислюється, виходячи з фактичного відбутого покарання з моменту звільнення від відбування покарання (основного і додаткового).

          Враховуючи наведене, доводи засудженого ОСОБА_2, викладені в його апеляції про те, що судимість у нього погашена, заслуговують на увагу, а тому з вступної частини вироку слід виключити вказівку  про судимість ОСОБА_2, а з мотивувальної – про те, що при призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_2 раніше судимий і до обтяжуючих його вину обставин відносить рецидив злочинів.

          Доводи ж засудженого ОСОБА_3 та  його захисника про призначення йому судом надто суворого покарання є безпідставними. Посилання захисника ОСОБА_10 в апеляції на пом’якшуючі покарання обставини, а саме, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину не підтверджуються матеріалами справи. Як вбачається з протоколу судового засідання, засуджений ОСОБА_3 вину визнав частково, обставин, які б свідчили про активне сприяння ним розкриттю злочину, не виявлено. Те, що засуджений  вперше притягується до кримінальної відповідальності та хворіє, на що він та його захисник посилаються в апеляції, було враховано  судом першої інстанції, однак, виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, колегія суддів не вбачає підстав для застосування ст.69 КК України і призначення ОСОБА_3 покарання нижче від найнижчої межі, визначеної в санкціях статтей, які передбачають відповідальність за вчинені ним злочини.

          Безпідставним також є і доводи засудженого ОСОБА_5 про суворість призначеного йому покарання, оскільки суд першої інстанції врахував пом’якшуючі покарання обставини, в тому числі і ті, на які посилається засуджений, а саме, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також і те, що він має на утриманні двоє неповнолітніх дітей.

          Як вбачається з довідки Луцького слідчого ізолятора № С-187 від 15.12.2010 року, результати дослідження крові ОСОБА_5 свідчать про захворювання печінки, в тому числі можливо і вірусним гепатитом,  однак дана обставина, про яку в апеляції зазначає засуджений ОСОБА_5,  на думку колегії суддів, не є підставою для пом’якшення йому обраного судом першої інстанції покарання.

          Покарання засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за конкретні злочини призначено фактично мінімальне або ближче до мінімальної межі, що передбачає відповідальність за вчинені ними злочини, і при цьому судом правильно застосовано ч.1 ст.70 КК України та обрано покарання шляхом частково складання призначених покарань.

          Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що призначені кожному із засуджених покарання є необхідними і достатніми для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів й такими, що не можна визнати невиправдано суворими, як про це вони зазначають у своїх апеляціях.

          Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи та її розгляді в суді, які б потягли безумовне скасування чи зміну вироку, по справі не виявлено.

          На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково, а апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_10  

Миколаївни в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

          Вирок Луцького міськрайoнного суду від 14 січня 2011 року  відносно ОСОБА_2 змінити. Виключити з вступної  частини вироку вказівку суду про те, що ОСОБА_2 раніше судимий, а з мотивувальної частини вироку вказівку про те, що при призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_2 раніше судимий і до обтяжуючих йому покарання обставин відносить рецидив злочину.

          В решті вирок залишити без зміни.

Головуючий                     

Судді