Справа № 2-627/11

             Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

21 квітня 2011 року                                                                                                             м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської обл. в складі

головуючого –судді Логвинюк І. М.,

при секретарі          Щесюк Н.Й.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

                представника відповідача Баришнікової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»про визнання договору купівлі - продажу дійсним та права власності на об»єкт нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»(далі –відповідач, СТзОВ «Україна») про визнання договору купівлі - продажу дійсним та права власності на об»єкт нерухомого майна, мотивуючи тим, що 11.05.10 р. між сторонами  відповідно до рішення зборів учасників СТзОВ «Україна»від 11.05.10 р. було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого була будівля зерноскладу, розташована по АДРЕСА_1 Ковельського р-ну, вартістю 10 000 грн.. Він виконав зобов»язання за договором, сплативши вказану суму. 11.05.10 р. між сторонами було підписано акт передачі спірного майна. Однак, реєстрація спірного майна за ним як покупцем, виявилась неможливою через те, що нотаріально договір посвідчено не було, а тому просить позов задовольнити, визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна, укладений 11.05.10 р. між ним та відповідачем, визнати за ним право власності на будівлю зерноскладу загальною площею 108,4 кв. м., розташовану по вул.. Незалежності, 31 «б»у с. Вербці Ковельського р-ну.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, обгрунтувавши його вищенаведеними доводами. Суду додатково пояснив, що відповідач уникає нотаріального посвідчення укладеного договору купівлі - продажу, мотивуючи відсутністю коштів для оформлення цього.  Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала повністю, суду пояснила, що дійсно, між сторонами 11.05.10 р. було укладено у простій письмовій формі договір купівлі - продажу спірного майна, що перебувало на балансі товариства. Підставою цього стало рішення зборів учасників товариства. Позивач повністю розрахувався за майно, однак, для проведення інвентаризації нерухомого майна товариства, оформлення документів про право власності, нотаріальне посвідчення цього договору ні на час укладення договору купівлі - продажу, ні на даний час, коштів у товариства не має. Тому товариство не бажає нотаріально посвідчувати цей договір, не заперечуючи, що спірне майно на даний час дійсно належить позивачві. Проти задоволення позову не заперечує.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають  до задоволення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з копією договору купівлі - продажу нерухомого майна від 11.05.10 р., укладеного у с. Дубовому Ковельського р-ну між сторонами, слідує, що дійсно, між позивачем та відповідачем в особі директора товариства Ліщука С.Я., який діяв на підставі Статуту товариства, було укладено договір про продаж будівлі зерноскладу, розташованої по АДРЕСА_1 Ковельського р-ну за 10 000 грн. з оформленням передачі майна покупцю відповідним актом.

Відповідно до акта прийому - передачі від 11.05.10 р., складеного у с. Дубовому Ковельського р-ну, відповідач передав позивачеві  спірне майно.

Та обставина, що позивачем було сплачено 10 000 грн. за спірне майно, стверджується копією накладної № 507 від 11.05.10 р. про прийняття товариством від позивача готівки за будівлю зерноскладу в сумі 10 000 грн.

Посилання позивача на ту обставину, що у зв»язку з недотриманням форми укладення договору купівлі-продажу спірного він позбавлений можливості зареєструвати спірне нерухоме майно, стверджується копією листа № 4101 від 21.06.10 р. КП «Волинське облбюро техінвентаризації»Волинської облради.

Згідно з копією технічного паспорта на об»єкт нерухомого майна, виготовленого КП «Волинське облбюро техінвентаризації»Волинської облради 05.08.10 р., будівля зерноскладу –А-1, розташована за адресою: АДРЕСА_1, рік її побудови 1980, кількість поверхів –1, площа забудови –123 кв. м., загальна площа 108, 4 кв. м., знос 48 %.

За змістом ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 655 ЦК України, за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, однак, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.  

За змістом ст.ст. 316, 319 ЦК України, право власності –це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, володіючи, користуючись та розпоряджаючись своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не становлена судом.  

За змістом ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Як зазначено у ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що 11.05.10 р. між сторонами було укладено договір купівлі - продажу спірного майна, згідно з яким відповідач як продавець передав позивачеві як покупцю спірне майно у власність, а останній зобов»язався сплатити за нього обумовлену суму 10 000 грн. Відповідач ухилився та ухиляється на даний час від нотаріального посвідчення вказаного договору, що унеможливлює належну за законодавством реєстрацію нерухомого майна та визнання державою права власності позивача на спірне майно. Позивач на даний час є власником спірного майна, так як набув його на законній підставі, чому перебувало відповідне рішенням членів товариства від 11.05.10 р., а тому позов підлягає до повного задоволення.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати у справі слід стягнути з відповідача на його користь у повному обсязі

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 213-218, 88 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 220, 328, 334, 392, 655 316, 319 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.   

Визнати дійсним договір купівлі –продажу нерухомого майна, а саме: будівлі зерноскладу, розташованої по АДРЕСА_1 Ковельського р-ну, що укладений 11 травня 2010 р. між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Україна»та ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будівлю зерноскладу загальною площею 108, 4 кв. м., розташовану по АДРЕСА_1 Ковельського р-ну.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»на користь ОСОБА_1 455 (чотириста п»ятдесят п»ять) грн. 35 коп. судових витрат.

            Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської обл. через Ковельський міськрайсуд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом  десяти днів з дня отримання копії рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу подано не було.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Головуючий:                                                                                                       І.М. Логвинюк