Справа   2-а-817/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

м. Добропілля                                                                           10 березня 2011 р.

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:        

головуючого судді                               Канурної О.Д.

при секретарі                                        Черкасової О.В.

за участю:              

представника відповідача                        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля про визнання дій неправомірними, зобов’язання проведення перерахунку та виплати пенсії,

                                               В С Т А Н О В И В:

21 грудня 2010 року ОСОБА_2. звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля про визнання дій неправомірними, зобов’язання проведення перерахунку та виплати пенсії.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 суду пояснив, що відповідно до довідки Обласної радіологічної МСЕК він є інвалідом 2 групи по захворюванню, пов'язаному з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Добропіллі Донецької області і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

До 01.05.2006 року він отримував пенсію по інвалідності як інвалід 3-ої групи.

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального захисту»в редакції, яка діяла з 01.01.2000р. по 31.12.2005р.  інвалідам 3 групи пенсія або щомісячне довічне утримання, що виплачується замість пенсії, підвищується на 200%. Йому сплачувалася ця допомога в розмірі 33,24 грн.

У листопаді 2010 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, відповідно до діючого на момент виплат законодавства, але в цьому йому було відмовлено відповідачем, який посилався на те, що він отримував підвищення пенсії відповідно до постанови КМУ від 03.01.2002р. №1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів держбюджету»із розрахунку мінімальної пенсії за віком в розмірі 16,62 грн.

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та Законами України - основних соціальних гарантій. Відповідно до норм ст.ст. 5,6 вищевказаного Закону основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Просить суд визнати неправомірними дії УПФУ в м. Добропіллі щодо відмови в перерахунку та виплати додаткової пенсії із розрахунку 200% мінімальної пенсії за віком, яка обчислюється виходячи із прожиткового мінімуму, встановленої на момент виплат за період з 01.01.2000 р. по 31.12.2005 р.; зобов’язати УПФУ в м. Добропіллі зробити перерахунок та виплатити додаткову пенсію із розрахунку 200% мінімальної пенсії за віком, яка обчислюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленої на момент виплат за період з 01.01.2000 р. по 31.12.2005 року.

Представник відповідача –завідувач юридичного сектору УПФУ в м. Добропіллі ОСОБА_1, діюча на підставі довіреності, позов не визнала і суду пояснила, що частиною другою статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.                        

            Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

            Як вказав сам позивач, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту»втратив чинність ще 31.12.2005 року, отже ПФУ у м. Добропіллі не може працювати з законом, який втратив чинність.

            Крім того, позивач отримує пенсію згідно постанови Добропільського міськрайонного суду від 12 січня 2010 року.

Просить в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання 10.03.2011 року позивач не з’явився, надавши до суду письмову заяву з проханням розглянути справу в його відсутність.

Вислухавши пояснення, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу в відсутність позивача, направивши після розгляду справи копію постанови для відома.

Вислухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_2  не підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач знаходиться на обліку в УПФУ в м. Добропілля  як утримувач пенсії по Ш групі інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.5). Пенсія позивачу була призначена відповідно  до ст.ст. 54,57 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991р ( далі Закону) із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році, у розмірі відшкодування фактичних збитків. З 01.05.2006 року позивачу була встановлена 2 група інвалідності і пенсія позивачу була нарахована по 2 групі інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до Постанови Добропільського міськрайонного суду від 12.01.2010 року  було зобов’язано УПФУ в м. Добропілля здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50,54 п. 4, 67 п.3, 71 Закону з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року із розрахунку 8 мінімальних пенсій  за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі  75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (а.с. 20-22).

Розмір мінімальної пенсії, з якого необхідно визначати розмір доплати до пенсії, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Згідно ст.ст. 13, 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що доплата до пенсії інваліду війни, учаснику бойових дій є пільгою, яка не є складовою основної пенсії, а тому з боку відповідача не було порушене Конституційне право позивача на належне соціальне забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вибачається із ст. 15 ЗУ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»в редакції до 04.04.2006 р. особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам. військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які є ветеранами війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пенсії за вислугу років підвищуються у таких розмірах: а) на 400 процентів мінімальної пенсії за віком –інвалідам війни 1 групи; б) на 350 процентів мінімальної пенсії за віком –інвалідам війни 2 групи; в) на 200 процентів мінімальної пенсії за віком –інвалідам війни 3 групи.   

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частина четверта статті 13 викладена в новій редакції, яка передбачає, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується: інвалідам I групи –у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; II групи –40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; III групи –30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». В цій частині Закон набрав чинності 01.01.2006 року.

Позивач звернувся до суду з позовом у грудні 2010 року з позовними вимогами про підвищення додаткової пенсії на 200% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2000 року по 07.12.2003 року і додаткової пенсії із розрахунку 350% мінімальної пенсії за віком за період з 08.12.2003 року по 31.12.2005 року, коли вказана норма вищевказаного Закону не діяла і втратила чинність у зв’язку із внесеними змінами до Закону. Застосування законодавчої норми, яка втратила  чинність, процесуальним законодавством не передбачено, тому підстав для задоволення позову немає.

На підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991р.,  керуючись ст. ст. 6, 9,10,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля про  визнання дій неправомірними, зобов’язання проведення перерахунку та виплати пенсії, відмовити.

Копію постанови направити позивачу для відома.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Добропільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсягу.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Головуючий суддя                                 О.Д.Канурна