Справа  № 2-200/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

06 травня 2011 року                       Шаргородський районний суд Вінницької області  

в складі:

          головуючого судді -          Славінська Н. Л.

при секретарі Бабина І. Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шаргороді в залі суду справу за позовом  ОСОБА_2 до Шаргородської міської ради Вінницької області про тлумачення правочину та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

21.03.2011 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Шаргород, де і проживає на АДРЕСА_1. Її матірью була ОСОБА_3, а бабкою – ОСОБА_4, які на даний час померли. Вона народилася в будинку своєї бабки – ОСОБА_4, де і проживає на даний час, тобто в АДРЕСА_1. Вказаний будинок належав бабці на підставі свідоцтва про право власності та на підставі свідоцтва про право на спадщину. Бабка залишила заповіт, відповідно до якого частину будинку заповіла їй, а частину – її матері, ОСОБА_3 Проте, в заповіті не зазначено, які конкретно кімнати та будівлі домоволодіння бабка заповіла їй, а які своїй доньці, тобто її, позивачки, матері, тому він не має нотаріальної форми заповіту і оформити спадщину вона не може.

Весь час, починаючи з 1999 року, вона добросовісно заволоділа домоволодінням, що знаходиться в АДРЕСА_1, і продовжує ним відкрито добросовісно володіти на даний час, так як безперервно в ньому проживає.

Просить визнати за нею, ОСОБА_2, право власності за набувальною давністю на домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 і яке належало її бабці ОСОБА_4  

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, посилаючись на ті ж самі обставини, що і в позовній заяві.

Представник відповідача – Шаргородської міської ради Вінницької області ОСОБА_5, яка діє відповідно до доручення за №230 від 4.04.2011 року, в судовому засіданні позов визнала повністю. Не заперечувала щодо задоволення позову ОСОБА_2 і визнання за нею права власності за набувальною давністю на домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, і яке належало її бабці – ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.      

Вирішуючи спір, суд встановив, що позивачка ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Шаргород Вінницької області, проживає та зареєстрована в будинку на АДРЕСА_1 (а.с.8-10).   

          Вказане домоволодіння, в якому проживає позивачка, належало її бабці – ОСОБА_4, а саме: Ѕ частина вказаного домоволодіння належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 2.07.1975 року, виданого Шаргородською державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за №1081 (а.с.11), а також Ѕ частина вказаного домоволодіння належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Шаргородською державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за №1082 (а.с.12).

          Згідно заповіту від 16.10.1978 року, посвідченого державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори і зареєстрованого в реєстрі за №1703 (а.с.15), бабка позивачки – ОСОБА_4 заповіла житловий будинок своїй доньці та матері позивачки – ОСОБА_3, а також – позивачці.

          ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 померла (а.с.13), а ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла мати позивачки ОСОБА_3 (а.с.14).

           Позивачка постійно проживає у домоволодінні, що знаходиться в АДРЕСА_1 з 10.12.1980 року (а.с.10, 25-26).

          Таким чином, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, позивачка добросовісно заволоділа і продовжує відкрито, безперервно володіти її майном, а саме житловим будинком, що складається із житлових кімнат 1-1 площею 16,13 м.кв., 1-2 площею 15,52 м.кв., 1-4 площею 14,74 м.кв., 1-5 площею 21,09 м.кв., коридору 1-3 площею 5,18 м.кв., коридору І-1 площею 11,84 м.кв., кухні площею 6,60 м.вк., ванни площею 2,94 м.кв., веранди, а також надвірних будівель, до складу яких входять два хліви та літня кухня.  

          Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, що регулюють набуття права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

          Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України).

          Пунктом 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

          Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду (ч.4 ст.344 ЦК України).          

В силу  ст.41 Конституції України, ст. 328 ЦК України право власності набувається  в порядку, визначеному законом і на підставах, що не заборонені законом.

Непорушність права власності гарантується  ст.41 Конституції України та ст. 321 ЦК України.

          Власник майна може предьявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

          Відтак, оскільки після смерті ОСОБА_4, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, позивачка добросовісно заволоділа і продовжує відкрито, безперервно володіти її майном, а саме житловим будинком, що складається із житлових кімнат 1-1 площею 16,13 м.кв., 1-2 площею 15,52 м.кв., 1-4 площею 14,74 м.кв., 1-5 площею 21,09 м.кв., коридору 1-3 площею 5,18 м.кв., коридору І-1 площею 11,84 м.кв., кухні площею 6,60 м.вк., ванни площею 2,94 м.кв., веранди, а також надвірних будівель, до складу яких входять два хліви та літня кухня, а представник відповідача визнає позов і це визнання не порушує законних прав і інтересів інших осіб, то суд прийшов до висновку, що право ОСОБА_2 на визнання права власності на нерухоме майно порушено і підлягає судовому захисту.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України і на підставі ст.ст.  344, 392 ЦК України, п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,  суд

В И Р І Ш И В :

 Позов ОСОБА_2 до Шаргородської міської ради Вінницької області про тлумачення правочину та визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

          Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, право власності за набувальною давністю на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і складається із житлового будинку загальною площею 94,04 м.кв. та надвірних господарських будівель – двох хлівів та літньої кухні, і яке належало її бабці – ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 2.07.1975 року, виданого Шаргородською державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за №1081 на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями, розміщеного в АДРЕСА_1, та свідоцтва про право на спадщину за законом від 2.07.1975 року, виданого Шаргородського державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за №1082 на Ѕ частину  житлового будинку з господарськими будівлями, розміщеного в АДРЕСА_1.                                       

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя