Справа №2-792/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

м. Добропілля                                                                                     14 квітня 2011 року

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:   

головуючого судді                                                                       Хандуріна В.В.

при секретарі                                                                       Данилко Л.В.

за участю позивача                                                                      ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Білозерської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування і на самовільно збудовані споруди,

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до виконавчого комітету Білозерської міської ради ради про визнання права власності в порядку спадкування за померлим батьком ОСОБА_2 житлового будинку із самовільно збільшеною житловою площею та самовільно збудованим сараєм,  що розташовані за адресою: АДРЕСА_1  

          У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що її батько ОСОБА_2 при житті за рішенням виконкому Добропільської районної ради №127 від 19.04.1960 року отримав земельну ділянку під будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1. У 1964 році він збудував на ній літню кухню та погріб, а у 1987-1989 роках житловий будинок із мансардою та сарай. Батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після його смерті залишилось майно у вигляді житлового будинку з надвірними господарськими будівлями, в який ОСОБА_1 вселилась. У будинку проживає по теперішній час. У лютому 2011 року вона звернулась до Добропільського БТІ з метою оформлення, тобто реєстрації будинку, та їй було відмовлено за відсутності правовстановлюючих документів і смертю батька. Позивачка являється єдиним спадкоємцем першої черги, і вважає можливим визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно її батька, що залишилось після його смерті.

Просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на житловий будинок з господарськими споруди за адресою: АДРЕСА_1, із самовільно збільшеною житловою площею на 28,3 кв.м. і самовільно збудованим сараєм (літера за планом Ж-1).

          Представник відповідача - виконавчого комітету Білозерської міської ради ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, просила за заявою розглянути справу у її відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.  

          Вислухавши пояснення позивача, із врахуванням визнання позову відповідачем та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав:

          В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 являється донькою ОСОБА_2, що встановлено судом із свідоцтва про народження позивачки (а.с.5).

На підставі рішення виконкому Добропільської районної ради №127 від 19.04.1960 року батьку позивачки ОСОБА_2 надано земельну ділянку у безстрокове користування під будівництво житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 16 (а.с.19)

Батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджено відповідним свідоцтвом про смерть (а.с.6).

В подальшому вулицю АДРЕСА_1 перейменовано у вулицю АДРЕСА_1.

Як вбачається із технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 він виданий на батька позивачки ОСОБА_2 (а.с.7-12). Згідно плану, самовільно збудовані надвірні споруди: сарай (літера за планом Ж-1) та мансарда (літери за планом МС-1) (а.с.8).  

ОСОБА_1 звернулась до Добропільського БТІ з метою реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, однак їй було відмовлено у зв'язку з тим, що об’єкти нерухомого майна можуть бути зареєстровані у випадках, якщо будівництво їх закінчене та якщо вони прийняті в експлуатацію. Відмова у реєстрації здійснена із пропонуванням звернутись до суду (а.с.13).  

 Суд вважає, що ОСОБА_1 має право на житловий будинок із надвірними спорудами  в порядку спадкування за померлим батьком, а саме:

 У відповідності зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємцям).

Відповідно до ст.ст.1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, діти спадкодавця. ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2

У відповідності із ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У відповідності зі ст. 1268 ч.5 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, він належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.  

Майно у вигляді житлового будинку та споруд перейшло у фактичне володіння позивача ОСОБА_1, яка фактично прийняла спадщину, оскільки почала у ньому проживати, підтримувати будинок у належному стані, займатись вирощуванням сільськогосподарської продукції на присадибній ділянці.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

          У відповідності до ст.41 Конституції України, право власності передбачає можливість власника на свій розсуд володіти, користатися і розпоряджатися приналежним майном, робити у відношенні свого майна будь-які дії, що не суперечать Закону. Згідно з положеннями ст.ст.182,331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно у відповідності з Законом підлягає державної реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. На підставі ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений  цього права чи обмежений у його здійсненні.

За вищенаведених обставин, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, так як задоволення цих вимог відповідає її законним правам та інтересам, і не порушує права та інтереси інших осіб.   

          На підставі ст.41 Конституції України, ст.ст. 182,321,331,376,1216,1261,1268 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст.10,11, 60, 209,212,213,214,215,218 ЦПК України, суд,

В И Р  І  Ш  И  В:

          Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Білозерської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування і на самовільно збудовані споруди –задовольнити повністю.

          Визнати право власності за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на житловий будинок із самовільно збільшеною житловою площею на 28,3 кв.м. у вигляді мансарди (літера за планом МС-1) та із самочинно збудованим сараєм (літера за планом Ж-1), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після батька ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішення суду є правовстановлюючим документом та підлягає державній реєстрації.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Надруковано власноручно у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

          Головуючий: суддя                                         В.В. Хандурін