ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2011 р. Справа № 2а/0470/2594/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_3
Від відповідача: Коваленко В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та недійсним рішення і зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
02.03.2011р. гр. ОСОБА_3 звернувся з позовом до Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 21.03.2011р., просить:
- визнати протиправним та недійсним рішення Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області про неприйняття поданої позивачем засобами телекомунікаційного зв’язку податкової декларації про доходи за 2010 рік про що позивача було повідомлено електронною квитанцією № 1 від 08.02.2011 року;
- зобов’язати Дніпропетровську міжрайонну Державну податкову інспекцію Дніпропетровської області внести необхідні відомості до системи подання податкових документів в електронному вигляді про включення позивача як платника податків з 12.12.2010р. до системи подання податкових документів в електронному вигляді;
- зобов’язати Дніпропетровську міжрайонну Державну податкову інспекцію Дніпропетровської області видати один примірник підписаного договору про визнання електронних документів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що, реалізовуючи своє право надавати звітність засобами електронного зв’язку, позивачем було отримано у встановленому порядку посилений сертифікат відкритого ключа, отримано на WEB-сайті ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів, було його заповнено, підписано та разом із заявою від 25.11.2010р. надіслано на адресу відповідача два примірники договору, посилені сертифікати відкритих ключів на паперовому та електронному носії, які отримані відповідачем 26.11.2010р. 08.02.2011р. позивачем було надіслано на адресу відповідача засобами електронного зв’язку декларацію про доходи за 2010 рік, однак відповідач квитанцією № 1 від 08.02.2011р. повідомив позивача про неприйняття поданої ним декларації про доходи за 2010 рік з посиланням на заборону з боку відповідача приймати звітність в електронному вигляді через відсутність договору між відповідачем та позивачем. Такі посилання відповідача позивач вважає неправомірними, оскільки Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, що затверджена наказом ДПА України від 10.04.2008р. № 233 та ст.ст. 48, 49 Податкового кодексу України не містять таких підстав для відмови у прийнятті декларації, як відсутність договору з відповідачем. Крім того, позивач зазначає, що оскільки ним вчинені всі необхідні дії для підписання договору та направлення необхідних документів на адресу відповідача та не повідомлення позивача про причини не підписання договору у встановлений Законом України «Про звернення громадян»строк, то договір є підписаним. Позивач зазначає, що листа відповідача від 17.12.2010р. щодо запрошення його до ДПІ для отримання договору не отримував, оскільки відповідачем такий лист на його адресу не надсилався. За викладеного, вважає, що рішення відповідача про неприйняття податкової декларації про доходи за 2010 рік, поданої ним засобами телекомунікаційного зв’язку, про що позивача було повідомлено квитанцією № 1 від 08.02.2011р., є незаконним та має бути визнано протиправним. Крім того, позивач просить зобов’язати відповідача внести необхідні відомості до системи подання податкових документів в електронному вигляді про включення позивача як платника податків з 12.12.2010р. до системи подання податкових документів в електронному вигляді і зобов’язати відповідача видати один примірник підписаного договору про визнання електронних документів посилаючись на неправомірність прийнятого рішення відповідачем від 08.02.2011р. та норми вищевказаної Інструкції № 233, яка зобов’язує відповідача підписати договір та видати один примірник договору позивачеві.
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечує, у судовому засіданні та у запереченнях на позов просить відмовити в задоволенні позову повністю посилаючись на те, що подання платниками податків електронної податкової звітності до органів ДПС здійснюється згідно Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008р. № 233. Позивачем в порушення п.5.3 вказаної Інструкції № 233 не було заповнено реквізити органу державної податкової служби України до якої подається договір. Крім того, платником надано примірний договір, а згідно п.4 ст. 179 Господарського кодексу України від 16.01.03р. № 346-ІУ із змінами і доповненнями та на виконання листа ДПА у Дніпропетровській області від 20.06.2009р. № 17005/7/15-226 Дніпропетровською МПДІ до примірного договору було внесено зміни, а саме: до розділу 3 договору внесено пункт 1.6 щодо обов’язку платника податків при зміні свого місцезнаходження протягом трьох робочих днів повідомляти про це органи ДПС. 17.12.2010р. позивачеві було направлено лист № 30691/10/28-143, в якому позивача було запрошено до Дніпропетровської МДПІ для отримання та підписання договору з внесеними змінами. Пунктом 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні договорів, сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення сторін, що не суперечить закону; примірного договору, рекомендованого органом управління, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором або доповнювати його зміст. На запрошення з’явитись до ДПС для підписання та отримання договору позивач не з’явився, договір не підписав, станом на момент розгляду справи договір є не підписаним у зв’язку з чим у відповідача були відсутні підстави приймати декларацію про доходи позивача за 2010 рік засобами телекомунікаційного зв’язку. За викладеного, представник відповідача вважає, що зобов’язання видати примірник договору про визнання електронних документів є необгрунованим та відмова про неприйняття декларації, яка надійшла позивачеві у вигляді квитанції № 1 від 08.02.2011р. є правомірною.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які беруть участь у справі, з’ясувавши всі обставини у справі, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.07.2010р. позивач –ОСОБА_3, був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а 05.07.2010р. взятий на облік як платник податків у Дніпропетровській міжрайонній Державній податковій інспекції Дніпропетровської області за адресою місцезнаходження: АДРЕСА_1.
25.11.2010р. позивач –ОСОБА_3, реалізовуючи своє право надавати податкову звітність засобами електронного зв’язку, отримав у встановленому порядку посилений сертифікат відкритого ключа, на WEB-сайті ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів, заповнив його, підписав та разом із заявою від 25.11.2010р. надіслав на адресу відповідача два примірники вказаного договору, посилені сертифікати відкритих ключів на паперовому та електронному носії, які були отримані відповідачем 29.11.2010р. (а.с.8,32).
08.02.2011р. позивачем було надіслано на адресу відповідача засобами електронного зв’язку декларацію про доходи за 2010 рік, однак відповідач квитанцією № 1 від 08.02.2011р. повідомив позивача про неприйняття поданої ним декларації про доходи за 2010 рік з посиланням на заборону з боку відповідача приймати звітність в електронному вигляді через відсутність договору між відповідачем та позивачем (а.с.10).
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що договір про визнання електронних документів між позивачем та відповідачем на момент розгляду справи не підписаний, не зареєстрований в журналі обліку договорів, другий його примірник не отриманий позивачем у зв’язку з тим, що органом ДПС були внесені зміни до примірного договору на підставі п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України та на виконання листа ДПА у Дніпропетровській області від 20.06.2009р. № 17005/7/15-226, а саме: до розділу 3 договору внесено пункт 1.6 щодо обов’язку платника податків при зміні свого місцезнаходження протягом трьох робочих днів повідомляти про це органи ДПС про що повідомлено було позивача листом від 17.12.2010р. № 30691/28-143 та запропоновано з’явитися до органу ДПС для отримання та підписання договору про визнання електронних документів. Як зазначив представник відповідача зазначений лист був направлений на адресу позивача простою кореспонденцією, оскільки норми чинного законодавства на той час не передбачали відправку таких листів на адресу позивача рекомендованою поштою (а.с. 36-41).
Однак, позивач –ОСОБА_3 для отримання та підписання договору в органи ДПС не з’явився.
Порядок подання податкової звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку до органу ДПС здійснюється відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 680 «Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу», Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. № 1452 «Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності, Наказу ДПА України від 19.08.2005р. за № 351, яким затверджено формат (стандарт) електронного документа звітності платників податків та Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008р. за № 233.
Пунктом 1 розділу ІІ вказаної вище Інструкції № 233 визначено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції № 233 передбачено, що платник податків отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа –суб’єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці (п.5.1); отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді (п.5.2 Інструкції № 233); ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) (п.5.3); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії (п.5.4); після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (п.5.5 Інструкції № 233).
Позивач у ході судового розгляду справи не надав суду доказів, які б свідчили про існування на момент подання податкової декларації за 2010 рік засобами електронного телекомунікаційного зв’язку, тобто станом на 08.02.2011р., підписаного та належним чином отриманого примірника договору, укладеного з відповідачем про визнання електронних документів.
Посилання позивача на те, що договір є підписаний, так як не повернутий відповідачем на його адресу є безпідставним, виходячи з того, до відповідно до п.5.5 розділу ІІІ Інструкції № 233 передбачено, що платник податків отримує один примірник договору за місцем реєстрації після його підписання в органі ДПС про що ставить свій підпис в журналі обліку договорів про визнання електронних документів, що свідчить про те, що платнику було повернуто його примірник договору.
Тобто, зазначеною Інструкцією № 233 передбачено підписання та отримання договору платником податку в органі ДПС з занесенням підпису платника податку у журналі обліку договорів про визнання електронних документів, а не його направлення на адресу платника податків.
Як встановлено судом, позивач ухилився від явки до органу ДПС на запрошення від 17.12.2010р. для підписання і отримання зазначеного договору, а твердження позивача на те, що ним не було отримано вказане запрошення не може бути прийнято судом до уваги, оскільки позивач, направивши примірник договору та заяву на адресу відповідача від 25.11.2010р. мав право та зобов’язаний був звернутися сам до органу ДПС та довідатися про причини не підписання цього договору органом ДПС, оскільки був зацікавлений у підписанні цього договору для подальшої реалізації свого права на подання звітності засобами телекомунікаційного зв’язку відповідно до вимог зазначеної вище Інструкції № 233.
Крім того, п. 6 розділу ІІІ Інструкції № 233 визначено, що орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит:
6.1 видає два примірники договору;
6.2 записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;
6.3 приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів;
6.4 звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору;
6.5 після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.
Отже, виходячи з того, що позивач не з’явився на запрошення відповідача до органу ДПС для підписання та отримання договору, відсутність заяви позивача на видачу примірника договору, у відповідача були відсутні підстави для вчинення дій, передбачених п.5, п. 6 розділу ІІІ Інструкції № 233.
Є безпідставними і посилання позивача на норми ст.ст. 48, 49 Податкового кодексу України, виходячи з того, що зазначений Закон набрав чинності з 01.01.2011р., а спірні правовідносини щодо не підписання договору виникли в 2010 році та відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
За викладеного, до зазначених правовідносин щодо не підписання сторонами договору у 2010р. та неприйняття відповідачем поданої позивачем податкової декларації про доходи за 2010 рік слід застосовувати законодавство, які діяло на момент виникнення спірних правовідносин, тобто Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова декларація, розрахунок –документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та /або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Пунктами 1 та 7 Інструкції № 233 передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕПЦ платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов’язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладенні ЕПЦ ( підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований (блокований). Якщо податкова звітність, що надіслана платником засобами телекомунікаційного зв’язку відповідає вищезазначеним умовам, вона вважається прийнятою. Обробка, формування та надсилання відповіді платнику податків в електронному вигляді формується засобами програмного забезпечення автоматично. Цей факт підтверджується надісланими платнику квитанціями.
Відповідно до п.пеа.4.1.2, п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття ( включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподатк5ування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань, тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов’язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім’я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.
Подання податкової звітності платником податків засобами телекомунікаційного зв’язку регулюється вищенаведеним Законом з урахуванням норм вищенаведеної Інструкції № 233.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд під час вирішення питання правомірності рішення суб’єкта владних повноважень перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом та підтверджується наданими сторонами документами позивачем подано декларацію про доходи за 2010 рік засобами телекомунікаційного зв’язку на підставі не підписаного договору про визнання електронних документів.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що Дніпропетровська міжрайонна Державна податкова інспекції Дніпропетровської області діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому прийняте нею рішення у вигляді квитанції № 1 від 08.02.2011р. про неприйняття поданої позивачем засовами телекомунікаційного зв’язку податкової декларації про доходи за 2010 рік є правомірним та законним.
Виходячи з того, що рішення відповідача є законним та обґрунтованим, у адміністративного суду відсутні підстави і для задоволення позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача внести необхідні відомості до системи подання податкових документів в електронному вигляді про включення позивача як платника податків з 12.12.2010р. до системи подання податкових документів в електронному вигляді та зобов’язання видати один примірник підписаного договору про визнання електронних документів, з урахуванням того, що такий договір між сторонами не підписаний.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб’єкта владних повноважень у зв’язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та недійсним рішення і зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та
Повний текст постанови складений 19.04.2011р.
Суддя
С.О. Конєва