Справа № 22-ц- 4544 / 2006 р. Категорія: земельні

Головуючий:   1 інстанції

Журавель В.А. Доповідач: Даниленко В.М

УХВАЛА

іменем       України

29 серпня 2006 року                                                                                                 м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі: Головуючого - Луспеника Д.Д., суддів      -        Даниленка В.М., Борової С.А., при секретарі: Гребенщиковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2003 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 із вказаним вище позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що в травні 2002 року на підставі договору ку­півлі-продажу вона придбала в приватну власність 44/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1.

Власником 56/100 часток цього житлового будинку з надвірними будівлями на підставі свідоцтва про право на спадщину є відповідачка ОСОБА_1

З моменту придбання позивачкою частини будинку, між нею та відповідачкою виникають по­стійні сварки з приводу користування присадибною земельною ділянкою

Посилаючись на те, що вирішити спірне питання щодо користування земельною ділянкою сами­ми сторонами спору мирним шляхом не вдається, позивачка просила суд визначити порядок користу­вання земельною ділянкою, що знаходиться по АДРЕСА_1, за 2 варіантом су­дової будівельно-технічної експертизи від 7.02.2005 року відповідно до їх часток у праві власності на жилий будинок.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачки ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги не визнали та заперечуючи проти їх задоволення посилались на те, що порядок користування зазначеною вище спільною земель­ною ділянкою фактично вже давно склався за взаємною угодою колишніх співвласників, яка є обов'язковою й для позивачки, а тому її позовні вимоги є безпідставними.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 червня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Суд визначив порядок окремого користування земельною ділянкою сторонами по справі за 2 ва­ріантом судової будівельно-технічної експертизи від 7.02.2005 року.

При цьому позивачці ОСОБА_2 виділено в користування земельну ділянку НОМЕР_1, площею 432 кв. м., розташовану по червоній лінії забудови.

Відповідачці ОСОБА_1 виділено в користування земельну ділянку НОМЕР_2, площею 550 кв.м., розташовану зі сторони АДРЕСА_2 і тильної межі.

Не погоджуючись із прийнятим по справі рішенням, відповідачка ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесу­ального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, районний суд вирішуючи цивільно-правовий спір, повно і все­бічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спір­них правовідносин та закон їх регулюючий.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та визначаючи порядок користування спільною зе­мельною ділянкою співвласниками домоволодіння відповідно до їх часток у спільній власності на бу­динок, районний суд виходив із того, що угода з приводу порядку користування цією земельною діля­нкою, яка мала місце між відповідачкою та попереднім співвласником житла, ущемляє законні права позивачки й позбавляє її право на належне користування своєю власністю.

Судова колегія погоджується з цим висновком районного суду, оскільки він відповідає матеріа­лам справи й нормам чинного законодавства.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками будинку (Літ. «А-1») розташованого по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 належить на праві власності 56/100 частини, ОСОБА_2 - 44/100 частини будин­ку, яка придбана нею в попереднього співвласника ОСОБА_3  4.05.2002 року (а.с. 5-7).

При цьому попередній співвласник ОСОБА_3 володіла своєю частиною будинку на підставі відповідного договору купівлі-продажу від 29.06.1999 року (а.с. 6).

Згідно довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», за вказаним будинком за­кріплено в постійне користування (присадибну) земельну ділянку площею 982 кв.м. (а.с. 25).

Статтею 30 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) передбачалося, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами до набувача переходить і право власності або право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 42 того ж Кодексу, передбачалось, що використання (присадибної) земельної ділянки громадянами, яким жилий будинок, господарські будівлі належать на праві спільної часткової власності, визначається самими співвласниками цих об'єктів пропорційно розміру їх часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

Такий порядок користування земельною ділянкою громадянами-співвласниками не виключається й Земельним кодексом України в редакції 2001 року.

Більш того, в п. 6 Перехідних положень цього Кодексу зазначено, що громадяни, які мають у по­стійному користуванні земельні ділянки, мають право користуватися ними до 1 січня 2008 року без відповідного переоформлення права власності на них чи права оренди.

Згідно пояснень представників відповідачки, порядок користування спірною (присадибною) зе­мельною ділянкою був визначений взаємною угодою між ОСОБА_1 та попереднім співвласником будинку ОСОБА_3. ще в 1999 році (а.с. 72).

Як свідчить схема порядку користування земельною ділянкою, який відповідно до зазначеної угоди склався на час придбання частини житлового будинку позивачкою (а.с. 15), в користуванні останньої знаходиться частина земельної ділянки площею 299 кв.м., що на 133 кв.м, менше, ніж при­падає на її первісну ідеальну долю. В користуванні ж співвласника - відповідачки ОСОБА_1 зна­ходиться земельна ділянка площею 683 кв.м., що на 133 кв. м. більше, ніж припадає на її первісну іде­альну долю.При цьому, частина земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ОСОБА_2, обмежуєть­ся лінією, паралельною стіні будинку (відрізок ДЕ), а тильна стіна належної їй частини будівлі знахо­диться на частині земельної ділянки, яка перебуває в користуванні відповідачки ОСОБА_1, що суперечить п. 3.25 Державних будівельних норм ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень», відповідно якого відставань між бічною границею ділянки та стіною житлового будинку, або господарчими будівлями для необхідного догляду за ними та здійснення їх поточного ремонту, не може бути меншою ніж 1,0 м.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, судова колегія вважає, що районний суд, вирішую­чи цивільно-правовий спір, обґрунтовано не визнав угоду щодо порядку користування земельною ді­лянкою, що мала місце між ОСОБА_1 та попередньою співвласницею будинку ОСОБА_3., обов'язковою для позивачки, оскільки ця угода, яка була укладена всупереч архітектурно-будівельних правил, не тільки суттєво ущемляє права останньої на користування земельною ділянкою, а й взагалі позбавляє її можливості належно користуватися своєю частиною будинку.

Обґрунтовано суд першої інстанції задовольнив і вимоги позивачки щодо визначення порядку окремого користування спільною земельною ділянкою відповідно до часток у спільній власності на будинок за 2 варіантом судової будівельно-технічної експертизи, оскільки будь-яких інших варіантів відповідачкою та її представниками запропоновано не було.

Доводи ж апелянта щодо незаконності рішення суду першої інстанції, оскільки позивачка свого права власності на спірну земельну ділянку належним чином не оформлювала, як не оформлювала і свого права на користування цією земельною ділянкою, а тому взагалі не вправі вимагати усунення перешкод в її користуванні, то ці її доводи судова колегія оцінює критично та вважає безпідставними, виходячи з наведених вище положень Закону, зокрема п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції 2001 року.

Інші доводи апеляційної скарги рішення суду, прийняте по суті цивільно-правового спору, не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 червня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному по­рядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: