Справа № 22-ц- 4472 / 2006 р. Категорія: трудові

Головуючий:  1 інстанції

Нев'ядомський Д.В. Доповідач:     Даниленко В.М

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2006 року                                                                          м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі: Головуючого - Луспеника Д.Д., суддів      -        Даниленка В.М., Борової С.А., при секретарі: Гребенщиковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скар­гою ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської облас­ті від 23 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської державної зооветеринарної академії (далі ХДЗВА), проректора цієї академії Цупила Олександра Анато­лійовича про скасування наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності й відшкодування моральної шкоди та його ж позовом до Харківської державної зооветеринарної академії, ректора цієї академії Головка Валерія Олексійовича, проректора Цупила Олександра Анатолійовича про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шко­ди,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовами до Харківської державної зоовете­ринарної академії, ректора академії Головка В.О., проректора цієї ж академії Цупила О.А. про скасу­вання наказу НОМЕР_1про застосування до нього дисциплінарного стягнення - догани та про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу й відшкоду­вання моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що він працював у відповідача викладачем з липня 1988 року.

З 2002 року, вже маючи вчене звання, він обіймав посаду доцента кафедри технології кормів і від­годівлі тварин.

При цьому свої трудові обов'язки він завжди виконував сумлінно.

Однак, наказом В.о. ректора академії Цупило О.А. НОМЕР_1 йому було оголошено догану за порушення виконавчої дисципліни та необ'єктивність при оцінці знань студентів кафедри.

Вважаючи притягнення його до дисциплінарної відповідальності незаконним, позивач просив суд скасувати зазначений вище наказ та стягнути з відповідачів на його користь 1000 грн. в рахунок відшко­дування спричиненої йому моральної шкоди, а крім та зобов'язати відповідача принести йому письмові вибачення.

Позивач також вказував, що в серпні 2004 року в зв'язку з закінченням строку попереднього конт­ракту, він звернувся до адміністрації академії з проханням укласти з ним новий контракт (трудовий до­говір) строком на два роки і 31 серпня власноруч заповнив контракт на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1 вересня 2004 року.

Однак, наказом В.о. ректора академії Цупила О.А.НОМЕР_2 його було звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, в зв'язку із закінченням терміну контракту.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач просив суд поновити його на роботі доцентом ка­федри технології кормів і годівлі тварин Харківської державної зооветеринарної академії та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу й моральну шкоду, за­подіяну незаконним звільненням, яку позивач оцінив в розмірі.

1000 грн Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2005 року вищеза­значені позовні вимоги ОСОБА_1 були об'єднані в одне провадження для їх спільного розгляду по суті.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник заявлені позовні вимоги підтримали й про­сили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача - ХДЗВА та відповідачі Головко В.О., Цупило О.А. вимоги позивача не визнали та заперечували проти їх задоволення, посилаючись на їх безпідставність.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 23 червня 2006 року позовні ви­моги ОСОБА_1 задоволені частково.

Суд визнав безпідставною та вилучив з наказу НОМЕР_1 про оголошення догани позивачеві вказівку про «необ'єктивність ОСОБА_1 при оцінці знань студентів», в зв'язку з чим стя­гнув на користь позивача з Харківської державної зооветеринарної академії та Цупила О.А. в солідарно­му порядку 200 грн. в рахунок відшкодування спричиненої останньому моральної шкоди.

Суд зобов'язав Харківську державну академію та Цупила О.А. помістити на дошку оголошень ака­демії повідомлення про вилучення з наказу НОМЕР_1вказівки про «необ'єктивність ОСОБА_1 при оцінці знань студентів» та принести позивачеві відповідні вибачення.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 судом відмовлено в зв'язку з їх безпідставністю.

Не погоджуючись із прийнятим судом по справі рішенням та вважаючи його незаконним, позивач в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким задо­вольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, та порушення норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправиль­ного вирішення справи по суті.

Зокрема, районний суд не прийняв до уваги норми КЗпП України, які регулюють порядок накла­дення дисциплінарних стягнень та не в повній мірі оцінив обставини справи, що стосується звільнення його, позивача, з роботи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, районний суд, вирішуючи спір, повно й всебічно дослідив обста­вини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин й надав їм належну правову оцінку.

Однак, вирішуючи трудовий спір, та ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції не в повній мірі керувався нормами матеріального й процесуального права.

Так, по справі встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Харківською дер­жавною зооветеринарною академією з грудня 2001 року (а.с. 78).

З 1 вересня 2004 року він працював доцентом кафедри технології кормів і годівлі тварин за контра­ктом.

Наказом В.о. ректора ХДЗВА НОМЕР_1 позивача було притягнуто до дисципліна­рної відповідальності за порушення виконавчої дисципліни (порушення порядку проведення екзаменів у студентів 2 курсу 6 групи факультету ветеринарної медицини в період літньої екзаменаційної сесії) та необ'єктивність оцінки знань студентів шляхом оголошення йому догани (а.с. 5).

Наказом В.о. ректора ХДЗВА НОМЕР_2 позивача було звільнено з роботи в зв'язку із закінченням строку контракту.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та виключивши з наказу про накладення на позивача дисциплінарного стягнення вказівку про необ'єктивність оцінки знань студентів останнім, як підставу для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції обґрунтовано

виходив із того, що зазначена обставина не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, в зв'язку з чим і вирішив питання про відшкодування позивачеві моральної шкоди, завданої йому приниженням ділового авторитету.

Разом із тим, поклавши обов'язок з відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди на відпові­дачів: Харківську державну зооветеринарну академію та проректора цієї академії Цупила О.А. в соліда­рному порядку, районний суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки відповідно до ст. 1172 ЦК України, шкода, завдана працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків, відшкодовується власником, тобто - юридичною особою, в зв'язку з чим судова колегія вва­жає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в цій частині та покласти обов'язок по відшко­дуванню завданої позивачеві моральної шкоди на Харківську державну зооветеринарну академію, поса­довою особою якої й було видано наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне виключити з судового рішення й вказівку, щодо зо­бов'язання відповідачів - ХДЗВА та Цупила О.А. помістити на дошку оголошень академії повідомлен­ня про внесені судом зміни в формулювання наказу НОМЕР_1, зважаючи на те, що такі позовні вимоги позивачем не заявлялися, а прийнявши це рішення, суд всупереч нормам ЦПК України фактично безмотивовано й необгрунтовано вийшов за межі заявлених по справі позовних вимог.

При цьому судова колегія знаходить за необхідне відмовити позивачеві й в задоволенні його позов­них вимог, щодо зобов'язання відповідачів принести йому вибачення в письмовій формі, оскільки тако­го засобу захисту прав працівників трудовим законодавством України не передбачено.

Доводи ж апелянта стосовно того, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності взагалі було необгрунтованим, судова колегія оцінює критично, оскільки порушення доцентом ОСОБА_1 встановленого адміністрацією академії порядку проведення екзаменів у студентів 2 курсу 6 групи факу­льтету ветеринарної медицини в період літньої екзаменаційної сесії підтверджується, як матеріалами проведеної за цим фактом перевірки (а.с. 87-88), так і пояснювальною запискою самого позивача (а.с. 98), відповідно до якої він був відсутній і не брав участі в екзамені, що проводився 30 червня 2005 року.

Теж саме стосується й тверджень апелянта щодо порушення адміністрацією академії порядку при­тягнення його до дисциплінарної відповідальності, як виборного профспілкового працівника.

Статтею 252 КЗпП України, дійсно, передбачено, що працівники, обрані до складу профспілкових органів, не можуть бути піддані дисциплінарному стягненню без попередньої згоди органу, членами якого вони є.

Однак, як встановлено по справі, ОСОБА_1 є членом профспілкового комітету первинної проф­спілкової організації ліквідованого Харківського зооветінституту, яка ніякого відношення до Харківсь­кої державної зооветеринарної академії не має, а тому зазначена вище гарантія на позивача ніяким чи­ном не розповсюджується.

Судова колегія не приймає до уваги й доводи апелянта стосовно того, що ст. 147 КЗпП України не передбачено застосування стягнень за порушення виконавчої дисципліни, оскільки за загальновстанов-леними правилами виробнича та виконавча дисципліна є складовою частиною трудової дисципліни, яка є обов'язковою для працівників всіх категорій при виконанні ними своїх трудових зобов'язань

Безпідставними є й доводи апелянта щодо незаконності його звільнення з роботи.

Як встановлено по справі, позивач працював у відповідача на посаді доцента кафедри технології ко­рмів і годівлі тварин з 1 вересня 2004 року на підставі наказу НОМЕР_3 про зарахування на цю посаду (а.с. 81-83) та контракту, укладеного ним з адміністрацією академії строком на 1 рік - по 31 серпня 2005 року (а.с. 43).

Відповідно до наказуНОМЕР_2 дія трудового договору з ОСОБА_1 була припинена на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України в зв'язку із закінченням терміну контракту, тобто на за­конних підставах.

Твердження ж апелянта про те, що в серпні 2004 року він звертався до адміністрації академії з письмовою заявою про укладення з ним контракту строком на два роки, про що зазначав і в самому кон­тракті, а тому звільнення його з роботи через один рік є незаконним, судова колегія вважає необгрунто­ваними, оскільки як встановлено по справі, з наказом НОМЕР_3 про зарахування його на посаду та зі зміс­том контракту ОСОБА_1 був ознайомлений ще в травні 2005 року, однак ці документи ним не оскар­жувалися й будь-яких претензій щодо них адміністрації академії він не заявляв, що свідчить про згоду позивача, як з умовами контракту, так і з терміном дії трудового договору.

Посилання ж апелянта на те, що в липні 2005 року ректору академії ним була подана заява про ви­знання укладеного ним трудового договору безстроковим на підставі ст. 39-1 КЗпП України, а тому він вважав спірну ситуацію вичерпаною, судова колегія вважає безпідставними, оскільки позитивного рі-

шення стосовно цієї заяви керівництвом академії прийнято не було, а положення зазначеної вище норми трудового законодавства відповідно до ч. 2 тієї ж статті КЗпП України на трудовий договір позивача не розповсюджується.

Інші доводи апелянта щодо незаконності його звільнення з роботи були предметом ретельного роз­гляду судом першої інстанції й знайшли свою виважену, всебічну й цілком обгрунтовану правову оцінку в судовому рішенні, з якою судова колегія погоджується в повній мірі.

Що ж стосується питання розподілу судових витрат по справі, то це питання судова колегія вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ч.1 п.4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 червня - змінити.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог, щодо зобов'язання відповідачів прине­сти йому письмові вибачення.

Стягнути з Харківської державної зооветеринарної академії на користь ОСОБА_1 200 (двісті) гривень в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Стягнути з Харківської державної зооветеринарної академії на користь ОСОБА_1 8 (вісім) гри­вень 50 коп. сплаченого ним судового збору (державного мита).

Стягнути з Харківської державної зооветеринарної академії на розрахунковий рахунок Державного підприємства «Судовий інформаційний центр» витрати на інформаційно - технічне забезпечення роз­гляду справи в розмірі 7 (сім) гривень 50 коп.

В іншій частині (визнання частини наказу про оголошення ОСОБА_1 догани - недійсним, зали­шення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди) рішення суду першої інстан­ції - залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касацій­ному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголо­шення.