Справа № 2-145/11

РІШЕННЯ

іменем України

19 квітня 2011 року                                                м.Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді                     Гамули Б.С.,

при секретарі                                                Семенюк О.В.,

з участю: позивача                                       ОСОБА_1,

представника позивача                                ОСОБА_2,

відповідача                                                    ОСОБА_3,

представника відповідача                            ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

встановив:

          24 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до        ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якому зазначає, що відповідач працюючи на посаді Броницького сільського голови, будучи службовою особою, який здійснює функції представника влади, зловживаючи владою та службовим становищем, всупереч інтересам служби, умисно, в порушення ст.ст. 26, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 118 Земельного кодексу України, діючи в інших особистих інтересах, а саме з метою помсти позивачу, яка виникла в наслідок наявності неприязних відносин між ними, одноособово, без розгляду та голосування депутатами на засіданнях сесії сільської ради прийняв рішення №13/4.1 від 12 липня 2007 року, яким відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2 у зв’язку з нецільовим використанням, №33/3.0 від 7 квітня 2009 року, яким пунктами 5, 6 відмовив ОСОБА_5, ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо передачі у приватну власність земельних ділянок для будівництва житлового будинку, ведення особистого селянського господарства, відповідно площами 0,56 га та 0,15 га на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

          Вироком Камінь-Каширського районного суду від 3 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18 січня 2011 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, та засуджено на два роки обмеження волі із звільненням від відбування покарання та призначенням іспитового строку один рік. Згідно вироку, внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 було порушено конституційне право позивача ОСОБА_1, який у даній кримінальній справі був визнаний потерпілим, на розгляд його заяви органом місцевого самоврядування в порядку, визначеному законом.

          Позивач вважає, що злочинними діями відповідача ОСОБА_3 йому заподіяно також майнову шкоду, яка складається з витрат на проїзд до правоохоронних органів з приводу порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 на загальну суму 605 грн. 90 коп. та втраченого заробітку в сумі 1890 грн., який він міг би отримати від найманої праці у ті дні, коли змушений був відвідувати органи міліції, прокуратури та інші державні установи.

          Також вважає, що внаслідок вчиненого ОСОБА_3 злочину йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, які він переніс внаслідок незаконних дій відповідача, фізичному болі, що був викликаний загальним погіршенням стану його здоров’я.

          Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача в його користь 2495 грн. 90 коп. майнової шкоди, 5000 грн. моральної шкоди та судові витрати по справі.

          Позивач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.

          Відповідач ОСОБА_3, його представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали. Пояснили, що вказані позивачем матеріальні збитки відносяться до судових витрат по кримінальній справі, які згідно вироку суду вже відшкодовані потерпілому, та не стосуються майнової шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину. Також заперечують щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки вважають, що така позивачу не заподіяна.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що з часу порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 її чоловік, позивач по справі, ОСОБА_1, постійно скаржиться на здоров’я, головний біль, неодноразово переживав стреси. Вважає такі зміни в житті позивача викликані неправомірними діями відповідача та наслідками розгляду звернень її чоловіка до правоохоронних органів про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3

          Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення частково.

          Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          З вироку Камінь-Каширського районного суду від 3 листопада 2010 року встановлено, що ОСОБА_3, працюючи на посаді Броницького сільського голови, будучи службовою особою, який здійснює функції представника влади, зловживаючи владою та службовим становищем, всупереч інтересам служби, умисно, в порушення ст.ст. 26, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 118 Земельного кодексу України, діючи в інших особистих інтересах, а саме з метою помсти позивачу, яка виникла в наслідок наявності неприязних відносин між ними, одноособово, без розгляду та голосування депутатами на засіданнях сесії сільської ради прийняв рішення №13/4.1 від 12 липня 2007 року, яким відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2 у зв’язку з нецільовим використанням, №33/3.0 від 7 квітня 2009 року, яким пунктами 5, 6 відмовив ОСОБА_5, ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо передачі у приватну власність земельних ділянок для будівництва житлового будинку, ведення особистого селянського господарства, відповідно площами 0,56 га та 0,15 га на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом інтересам ОСОБА_1 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. Згідно вироку потерпілому ОСОБА_1 відшкодовані судові витрати за надання правової допомоги.

          Згідно ст. 92 КПК України свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, перекладачі, експерти, спеціалісти і поняті мають право на відшкодування їм витрат по явці за викликом в органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і до суду. За переліченими вище особами зберігається середній заробіток по місцю роботи за час, витрачений у зв’язку з явкою за викликом. Особам, які не є робітниками чи службовцями, виплачується винагорода за відрив їх від занять. Зазначені виплати провадяться з коштів органів дізнання, досудового слідства і суду. Порядок виплати і розмір сум, що підлягають виплаті, визначаються відповідною інструкцією.

          Виходячи з положень даної норми закону, витрати на проїзд до правоохоронних органів, а також компенсація за неодержану заробітну плату, які поніс потерпілий і просить стягнути їх відповідача, відносяться до судових витрат, які позивачу згідно вироку суду вже відшкодовані.

          Крім того, з наданих суду письмових доказів, зокрема з квитків на проїзд, неможливо встановити хто, коли та в якому напрямку здійснював поїздки громадським транспортом. Також позивачем не доведено, що через часті виклики до органів слідства та суду він втратив заробіток, оскільки як пояснив сам позивач протягом 2008-2011 років ніде не працював, а щодо роду занять в матеріалах справи нічого не зазначено.

          З цих підстав в задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити.

          Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

          Суд вважає, що внаслідок вчинених ОСОБА_3 злочинних дій ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду. Вона полягає в нервовому потрясінні, моральних переживаннях, в зв’язку з неправомірними діями відповідача, які виразились у безпричинному позбавленні позивача права на звернення до органу місцевого самоврядування та розгляд його заяви відповідно до закону. Враховуючи глибину і тривалість моральних переживань, суд вважає за необхідне при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 300 грн. у відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд, задовольняючи позов частково, стягує із сторін судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20 грн. витрат на правову допомогу та на користь держави 5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. З позивача на користь держави підлягає стягненню 115 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 91, 92 Кримінально-процесуального кодексу України, суд  

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

          Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 300 (триста) гривень у відшкодування моральної шкоди та 20 (двадцять) гривень витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави 5 (п’ять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 115 (сто п’ятнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                  Б. С. Гамула