ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                              Справа №2-а-974/11

11 квітня 2011 року                                                                                 смт. Любешів

Суддя  Любешівського  районного  суду  Волинської області  Гладіч Н.І.,   розглянувши   в   порядку  скороченого  провадження  справу  за адміністративним позовом ОСОБА_1   до управління Пенсійного фону  України  в  Любешівському районі  про визнання дій відповідача  неправомірними, про зобов'язання його провести нарахування і виплату підвищення до пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених ст.ст.39, 51 Закону України “Про статус   і   соціальний   захист   громадян,   які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської катастрофи”

встановив :

У поданій до суду 23  березня   2011 року позовній заяві Позивач   зазначає, що він  проживає в АДРЕСА_1, тобто в зоні гарантованого добровільного відселення, є потерпілим  від Чорнобильської катастрофи третьої категорії та непрацюючим пенсіонером.

У зв'язку з цим, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.39. ч.2 ст.51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі Закону), відповідачем йому  повинні виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткова пенсія у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Останнім йому  на порушення вимог зазначених статей Закону згадані доплати виплачуються в розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України “Про питання соціального захисту окремих категорій громадян”та “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що є значно меншими.

Зважаючи на пріоритетність законів над підзаконним нормативними актами при виплаті зазначених доплат підлягають застосуванню норми передбачені  Законом, а  не  згаданими постановами.

Просить суд постановити рішення, яким дії відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії у розмірах визначених ст.ст.39, 51 Закону визнати неправомірними, зобов'язати його провести перерахунок та виплату таких підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком за період з  в межах  строку позовної  давності.

Відповідачем  07 квітня   2011   року подано до суду письмове заперечення в якому він позов не визнав та зазначив, що при виплаті  Позивачу  підвищення  до пенсії та додаткової пенсії, передбачених ст.ст.39, 50   Закону,  він  діяв в  межах повноважень, наданих   йому   законами   України,   підзаконними    нормативно-правовими  актами,  здійснював  нарахування  таких  виплат  відповідно  до   Закону   з   врахуванням   вимог   постанов Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 26 липня 199і-року № 836, якими встановлено розрахункові величини для обчислення розмірів таких виплат.

Згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії виплачується у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, громадянам які працюють на територіях радіоактивного забруднення, а саме у зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється доплата у розмірі 1050 тис. карбованців.

Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до згаданого Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Крім цього, управління не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України та не наділено правом приймати законодавчі акти загальнодержавного значення.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Судом встановлено, що Позивач  постійно проживає в АДРЕСА_1, є непрацюючою пенсіонером  та потерпілим  від Чорнобильської катастрофи третьої категорії.

Дані обставини стверджено паспортом, пенсійним посвідченням, посвідченням громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи категорії 3, відмовою відповідача.

Вказаний населений пункт, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.39 Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення підвищуються у розмірі двох мінімальних заробітних плат, а відповідно до його ст.51 особам, віднесеним до категорії 3, щомісячно призначається додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Вказані розміри підвищення до пенсії та додаткової пенсії зазнали змін, що відбулись відповідно до п.п.9, п.п.13 п.28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, а тому вказані статті залишились чинними в первинній редакції.

Відповідач згідно його довідки, поданого письмового заперечення та відмови виплачував позивачу підвищення до пенсії та додаткову пенсію в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”та від 26 липня 1996 року    №836    “Про    компенсаційні    виплати    особам,    які    постраждали    внаслідок

Чорнобильської катастрофи”, що є значно меншими.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні Позивачу  розмірів підвищення до пенсії застосуванню підлягають ст.ст.39, 51 Закону, а не згадані постанови, оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 згаданого Закону не є перешкодою для застосування  мінімального розміру пенсії за  віком для  обчислення  інших  пенсій  чи  доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону, в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Виходячи з наведеного суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок позивачу додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 51 Закону і застосуванням ст. 28 ч.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ч. 3 ст. 4 Закону України “Про прожитковий мінімум”, ст. 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст.21 Закону України “Про державний бюджет на 2011 рік”і цей перерахунок має бути здійснений за період в межах строку позовної давності тобто з 23  вересня  2010  року по  день  розгляду  справи  в  суді  з врахуванням виплачених  сум.

Що стосується перерахунку позивачці підвищення до пенсії, то цей перерахунок має бути здійснений також за такий же період відповідно до вимог ч. 1 та ч.2 ст.39 Закону в розмірі двох мінімальних заробітних плат із врахуванням ст.53 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік”, ст.22 Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік”.

Дії відповідача щодо невиплати Позивачу  підвищення до пенсії та додаткової пенсії у вказаних розмірах є неправомірними.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов'язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в  Любешівському  районі.

Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів пенсій як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується па спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.  11, 17,  158. 160. 162.  183-2, 256  КАС України, ст.ст.39, 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Законом України “Про державний бюджет на 2010,2011 роки”, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області щодо невиплати  ОСОБА_1,  як особі, віднесеній до категорії 3, непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст.39, 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з  23  вересня  2010 року по  11 квітня    2011 року  -  неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1,  як непрацюючому пенсіонеру, який  проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 23 вересня  2010 року по 11 квітня 2011  року  включно з врахуванням ст.53 Закону України “Про державний бюджет України  на 2010 рік”, сг.22 Закону України “Про державний бюджет на 2011 рік”та виплачених сум, та як особі, яка віднесена до категорії 3 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком передбаченої ч.2 ст.51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за вказаний період із врахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”та виплачених сум.

Звернути постанову  до негайного  виконання.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

          Суддя:                                        / підпис/                    Н.І.Гладіч

          З оригіналом  вірно.

          Суддя  Любешівського  

          Районного  суду                                                    Н.І.Гладіч