донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.06.2006 р. справа №18/42
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | С.І. Кондратьєва |
суддів | Калантай М.В., Української Р.М., Судова колегія призначена Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.06р. |
при секретарі | Черторижських К.І. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Гришина О.О. - по Дов. №1193 від 16.06.06р. Ляковська Т.Є. - по Дов.№1194 від 16.06.06р., |
від відповідача: | Рудик Ю.О. - по дов. №17/39Д від 01.09.05р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | відділення виконавчої дирекції Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Ленінському районі м.Донецьк |
на постанову (ухвалу) господарського суду | Донецької області |
від | 11.05.2006 року |
по справі | №18/42 (суддя Овсяннікова О.В.) |
за позовом | відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань україни в Ленінському районі м.Донецька ( далі - Відділення) |
до | Відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" м.Донецьк ( далі - Товарситво) |
про | стягнення 45370грн.00коп |
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2006року Відділення звернулось до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з Товариства 45370грн.00коп. недоїмки зі сплати страхових внесків до Фонду.
В обґрунтування позовних вимог позивач пославсь на Акт перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №3/3 від 24.01.06р. ( далі –Акт) за період з 01.04.01р. по 30.06.05р., яким виявлено, що до заліку сплати страхових сум не прийнято суми на придбання автомобілів працівникам, яким згідно висновку МСЕК показано забезпечення автомобілями, як інвалідам трудового каліцтва, так як зазначені особи не відносяться до категорії інвалідів, які мають право на позачергове безоплатне отримання транспортного засобу, положення Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” №1105-Х1У від 23.09.1999р. (далі –Закон України № 1105-Х1У від 23.09.1999р.), Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997р. №999 ( далі –Порядок), Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України , затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.01р. №12 ( далі –Інструкція).
В запереченнях на позов відповідач, Товариство, зазначив, що на момент подачі позивачем позовної заяви в суд збіг трирічний строк позовної давності, встановлений ст..256 Цивільного кодексу України ( далі – ЦК України), протягом якого Відділення могло звернутися до суду за захистом своїх інтересів, з посиланням на п.12 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації чи уповноваженим ним органом збитку, спричиненого робітнику ушкодженням здоров”я, пов”язаним з виконанням ним трудових обов”язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.93р. ( далі –Правила), згідно якого підприємство зобов”язано відшкодувати вартість автомобіля у випадку висновку МСЕК, вважає позовні вимоги безпідставними.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.05.06р. з ухвалою від 12.05.06р. у справі №18/42, ухваленим суддею Овсянніковою О.В., у задоволені позову відмовлено з посиланням на те, що позовні вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності, встановленого ст..257 ЦК України.
Суд попередньої інстанції дійшов висновку про те, що відносини Фонду і його Відділень зі страхувальниками та застрахованими особами можуть регулюватись не тільки нормами спеціального Закону, а й іншими законодавчими актами, в тому числі нормами ЦК України, якщо спірне питання спеціальним Законом не врегульовано, положення щодо строку позовної давності, яке міститься у п.5.8 Інструкції, прийняте правлінням поза межами його компетенції, тому згідно ст..4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
В апеляційній скарзі до Донецького апеляційного господарського суду скаржник, Відділення, просить рішення господарського суду Донецької області від 11.05.06р. з ухвалою від 12.05.06р. у справі №18/42 скасувати з мотивів його невідповідності нормам матеріального права, зокрема, Закону України № 1105-Х1У від 23.09.1999р. Посилання робляться на те, що робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до фонду, а також за цільовим і правильним витрачанням його коштів, обґрунтованість нарахування та перерахування зазначених засобів у рахунок страхових внесків Фонд робить при проведені перевірки і тільки після перевірки та складання акту, як передбачено ст..55 Закону, Фонд може реалізувати своє законне право та звернутися до суду. Також, в Законі прямо вказано, що робочі органи Фонду у своїй діяльності керуються також і Інструкцією, вважає цілком правомірним застосовання Фондом положення п.5.8 зазначеної Інструкції стосовно незастосування строку позовної давності при стягненні недоїмки.
Повноважний представник скаржника в судовому засіданні висловився на підтримку апеляційної скарги з підстав в ній викладених, а повноважний представник відповідача вважає апеляційну скаргу такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи і рішення на предмет правильності їх юридичної оцінки, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство є юридичною особою, зареєстроване у Фонді як платник страхових внесків за №0527000420. Відділенням проведено перевірку відповідача щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду за період з 01.04.2001р. по 30.09.2005р., якою встановлено, що в рахунок страхових внесків здійснена оплата автомобілів трьом робітникам підприємства і протез Серженко Д.Г., за результатами перевірки складено Акт від 24.01.2006р. № 3/3, підписаний Товариством з запереченнями, відповідно до якого встановлено наявність недоїмки (заборгованості) зі сплати страхових внесків у сумі 46486грн.20коп. Товариство по висновкам даної перевірки визнало і оплатило Фонду суму недоїмки за протез Серженко Д.Г. на суму 1116грн.20коп., який був зарахований в рахунок страхових внесків у вересні 2001 року, при цьому оспорює решту суми –45370грн.00коп. і не з приводу її розміру та правомірності, а з мотивів пропуску позивачем строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права.
В результаті перевірки виявлено, що у 2001 році підприємство зарахувало до Фонду у рахунок страхових внесків 45370грн.00коп., суми на придбання автомобілів працівникам, яким згідно висновку МСЕК показано забезпечення автомобілями, як інвалідам трудового каліцтва, які неприйнятті Відділенням до заліку.
Рішенням суду питання щодо правомірності заявленої суми до відшкодування, її розмір та підстави не вирішувались по суті.
Причиною спору в даній справі і предметом оскаржування є питання щодо правомірності стягнення спірної суми, та застосування чинного законодавства з приводу дотримання строку звернення до суду за захистом порушено права.
З цього приводу слід виходити з того, що правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначає Закон України від 23.09.1999 № 1105-ХIV, який набрав чинності з 01.04.2001.
Відповідно до статей 15, 16, 18 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.99р. страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням; управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців; безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція; робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення.
Згідно із статтею 5 цього Закону обов’язковість сплати страхувальником страхових внесків є одним з основних принципів страхування.
Частиною першою статті 46 Закону встановлено, що Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Пункт 7 частини 7 статті 17 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.99р. встановлює, що правління Фонду затверджує Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади.
Постановою Правління Фонду від 20.04.2001 № 12 затверджено Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, якою визначається безпосередній порядок реєстрації страхувальників та облік платників страхових внесків, обчислення і сплати страхових внесків до Фонду, обліку та витрачання страхових коштів, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності.
Також, слід зазначити, що робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до фонду, а також за цільовим і правильним витрачанням його коштів, обґрунтованість нарахування та перерахування зазначених засобів у рахунок страхових внесків Фонд робить при проведені перевірки і тільки після перевірки та складання акту, як передбачено ст..55 Закону, Фонд може реалізувати своє законне право та звернутися до суду. Також, в Законі прямо вказано, що робочі органи Фонду у своїй діяльності керуються також і Інструкцією, отже цілком правомірно застосовано Фондом положення п.5.8 зазначеної Інструкції стосовно незастосування строку позовної давності при стягненні недоїмки.
Згідно з п.п. 8.1 пункту 8 Інструкції робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до Фонду, а також за цільовим і правильним витрачанням його коштів.
Відповідно до підпункту 8.4 Інструкції на виявлені під час перевірки суми коштів, на які страхувальником не нараховані страхові внески, за актом перевірки страхові внески донараховуються із сумою пені, а до винних посадових осіб застосовуються санкції відповідно до законодавства.
Підпункт 5.1 пункту 5 Інструкції передбачає, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується з сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.
З огляду на наведене апеляційна інстанція вважає, що суд попередньої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що Інструкція №12, в тому числі щодо строку звернення до суду, не має бути застосована.
У відповідності до ст..7 Закону України від 22.02.01р. №2272-ІІІ «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують одержувати виплати і соціальні послуги, на які вони мають право, від свого роботодавця, при цьому кошти, виплачені Товариством потерпілим зараховуються в рахунок страхових внесків.
У відповідності до ст..ст.6,11,22 Закону України „Про охорону праці” як Товариство як роботодавець має право відшкодувати потерпілому витрати, в тому числі і на придбання транспортних засобів, у відповідності з медичним висновком, виданому у встановленому порядку, надавати інвалідам праці матеріальну допомогу за рахунок підприємства, забезпечуючи потерпілому соціальні гарантії на рівні не нижчому передбаченому законодавством, однак любі суми, виплачені за рахунок страхових внесків повинні бути узгоджені з Фондом.
В той же час, згідно п.6 ст.34 Закону України № 1105-Х1У від 23.09.1999р. Фонд компенсує потерпілому вартість автомобіля з ручним управлінням, запчастин до нього, а також ремонт і технічне обслуговування... в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, отже Фонд не має законних підстав для прийняття в рахунок внесків оплату зазначених автомобілів.
Таким чином, взаємовідносини сторін, якими є страховик ( в особі Відділення) і страхувальник ( Товариство) регулюються Законом України № 1105-Х1У від 23.09.1999р. В свою чергу, наявність між сторонами зі справи відносин за загальнообов”язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до частини другої статті 1 ЦК України виключає можливість застосування до них норм цього Кодексу, оскільки наявні відносини не є цивільно-правовими.
З огляду на наведене господарський суд дійшов неправомірного висновку щодо наявності підстав для застосування до спірних відносин положень ЦК України, зокрема, щодо строку давності.
Наведені відносини є публічно-правовими, врегульовані спеціальним законодавством з питань загальнообов”язкового страхування.
Вирішення спорів щодо суми страхових внесків, накладення штрафів згідно зі ст..55 Закону вирішуються у судовому порядку. В акті перевірки відображені порушення закону, відповідно до якого розраховані штрафні санкції і застосовані норми закону, які повинні бути примінені до спірних правовідносин. Як орган стягнення позивач правомірно звернувся до господарського суду з наведених підстав.
Приймаючи рішення господарський суд порушив норми матеріального та процесуального права, а саме Закон України № 1105-Х1У від 23.09.1999р., приписи ч.І ст..47, ч.І ст..43 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення права позивача на стягнення недоїмки, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорювання усіх обставин справи стосовно всебічного, повного і об”єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, що відповідно до ст..104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення.
Отже місцевий господарський суд дійшов до неправильного висновку про відмову у позові з підстав порушення строку на звернення до суду, встановленого ЦК України.
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення недоїмки, нарахованої за актом перевірки, то ця вимога заявлена правомірно.
За таких обставин Донецький апеляційний господарський суд вважає за необхідне, з огляду на досліджені фактичні обставини справи, задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду від 11.05.2006 року з ухвалою від 12.05.2006року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства 45370грн.00коп. недоїмки зі сплати страхових внесків.
Згідно зі ст..49 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення у справі про задоволення позову у випадку, коли позивач у встановленому порядку Кабінетом Міністрів України звільнений від сплати державного мита, останнє стягується до Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.
Судові витрати, у вигляді держмита, згідно зі ст..49 Господарського процесуального кодексу України, які підлягають сплаті за позовом у розмірі 453грн.70коп., апеляційною скаргою –226грн.85коп. та з інформаційно-технічних послуг у сумі 118грн.00коп., всього 798грн.55коп. відносяться на відповідача повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.49,99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м.Донецька на рішення господарського суду Донецької області від 11.05.06р. з ухвалою від 12.05.2006р. у справі №18/42 задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 11.05.06р. з ухвалою від 12.05.2006р. у справі №18/42 скасувати.
Задовольнити позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м.Донецька про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Донецький металургійний завод” м.Донецьк недоїмку зі сплати страхових внесків у розмірі 45370грн.00коп.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Донецький металургійний завод”( 83062, м.Донецьк, вул.. І.Ткаченко,122, р/р 26008198000922 в ДФ ВАТ „Кредит промбанк”, МФО 335593, ЄДРПОУ 00191164) на користь:
- відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі ( 83062, м.Донецьк, вул.. Куйбишева,3, р/р37176400900009 в УДК у Донецькій обл.., МФО 834016, ОКПО 25968694) недоїмку у розмірі 45370грн.00коп.;
- на користь державного бюджету державного мита 453грн.70коп. за позовною заявою та 226грн.85коп. за апеляційною скаргою, всього 680грн.55коп.;
- на користь ДП „Судовий інформаційний центр” ( р/р 2600201418 0001 у ВАТ „Банк Універсальний” м.Львів, МФО 325707, ЕДРПОУ30045370) витрати в розмірі 118грн.00коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази доручити видати господарському суду Донецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд .
За згодою присутніх повноважних представників сторін у судовому засіданні 19.06.06р. були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду.
Головуючий С.І. Кондратьєва
Судді: М.В. Калантай
Р.М. Українська
Надруковано: 6 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС-2
5. ГСДО-1
Громко А.А.