Справа 2-251/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20  квітня 2011   року  Ленінський  районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді                  Буйлової С.Л.,

при секретарі    Муслєдіновій Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Леніне  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору підряду та стягнення суми,

                                                          ВСТАНОВИВ:

В березні 2011 року позивач ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 (далі відповідач) про розірвання договору підряду на виготовлення та установку металопластикових виробів в кількості 7 шт. укладений 28.06.2009 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем  ОСОБА_2, стягнення з відповідача 3730 грн. за цим договором, та 120404 грн. 40 коп. пені.

    Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.06.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду. Згідно даного договору, відповідач зобов’язався виготовити та встановити металопластикові вікна, за що позивач передав йому грошові кошти в розмірі 3730 грн. Однак протягом 14 робочих днів відповідач своє зобов’язання не виконав та на його вимогу гроші не повернув, у зв’язку з чим він вимушений звернутися до суду. Крім того позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому пеню у розмірі 3% вартості замовлення за кожен день прострочення в сумі 120404 грн. 40 коп.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності,  не з’явилася,  про час та місце слухання справи повідомлена належно, в письмові заяві до суду просила справу розглянути в заочному порядку у її відсутність, на позовних вимогах наполягає.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належно, причини неявки суду не сповістив.

    Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх

порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами ті іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

   По справі встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

   28 червня 2009 року між ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2 в усній формі був укладений договір підряду, відповідно до якого відповідач зобов’язався виготовити для позивача з власного матеріалу металопластикові вікна в кількості 7 шт., а позивач зобов’язався оплатити вартість замовлення. При цьому ОСОБА_1 було сплачено 3730 грн., що складає 100% вартості замовлення, на підтвердження чого відповідачем ОСОБА_2 йому була видана квитанція. Позивач своє зобов’язання виконав у повному обсязі, проте відповідач ОСОБА_2 взяте на себе зобов’язання не виконав.

    Відповідно до ст.ст. 865 та 866 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором і вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.

    Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Згідно ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

    Ст.653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

    Таким чином, договір побутового підряду між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є укладеним у належній формі і повинен був виконуватися обома сторонами, проте відповідач ОСОБА_2 своє зобов’язання протягом розумного строку не виконав, що є істотним порушенням договору, у зв’язку з чим договір має бути розірваний та з ОСОБА_2 має бути стягнуто на користь ОСОБА_1 3730 грн., отриманих відповідачем за договором.

    Проте доказів того, що сторони визначили конкретний день або строк, коли зобов’язання повинне бути виконане, або доказів того, що позивач звертався з вимогою до відповідача виконати зобов’язання згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, суду не надано, у зв’язку з чим неможливе встановити період прострочення виконання, тобто не має правових підстав для обчислення пені відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»і позов в цієї частині задоволенню не підлягає.

    Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

    Тому, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120гр.

    На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.

    На підставі ст.ст. 525, 526, 651, 653, 865, 866 ЦК України, керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 11, 60, 88, 212-215, 218, 223-233 ЦПК України, суд -  

ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити частково.

    Розірвати договір побутового підряду, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28 червня 2009 року на суму 3730 грн.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3730 (три тисячі сімсот тридцять) грн. 00 коп. та на відшкодування судових витрат 120 (сто двадцять) грн., а всього 3850 (три тисячи вісімсот п’ятдесят) грн.

    В решті позовних вимог відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави  судовий збір в сумі 51 (п’ятдесят одна) грн. 00 коп.

     Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

     Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

      У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: