Справа № 2а-1241/09/0308

Провадження №22-а/0390/313/11 Головуючий у 1 інстанції:Бовчалюк З.А.

Категорія:10.3.1 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 квітня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С. І.,

суддів -  Шевчук Л.Я., Подолюка В.А. ,

          розглянувши в порядку письмового провадження в м. Луцьку апеляційну скаргу відповідача управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі на постанову Луцького міськрайонного суду від 25 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі про зобов’язання провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

В С Т А Н О В И Л А :

21 січня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі про поновлення пропущеного строку та нарахування і виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2006 - 2008 роки, посилаючись на те, що він є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а тому у відповідності до ст.6 даного Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 25 березня 2009 року позов задоволено частково.

Постановлено зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі провести ОСОБА_1  перерахунок та виплату підвищення до пенсії. як дитині війни за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційні скарзі відповідач управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі просить скасувати цю постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Також вказує, що не було підстав для поновлення строку звернення з позовом до суду.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, клопотання про розгляд справи за їх участі не подавали, тому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України справу було розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділений правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Луцькому районі та має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В той же час, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому не нарахування та невиплата відповідачем підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року є безпідставною.

Що стосується позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги за період 2006 року, то колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції з приводу того, що згідно п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, згідно з якими виключено п. 17 ст. 77 цього Закону, а новою редакцією ст. 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто ці підвищення повинні були здійснити у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, то в задоволенні позовних вимог, щодо виплати за 2006 рік підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відмовлено правильно.

Посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду судом першої інстанції), колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду судом першої інстанції), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У зв'язку з тим, що підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не нараховувалось відповідачем, то в даному випадку підлягає застосуванню річний строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду судом першої інстанції), оскільки іншими нормативно-правовими актами не визначено строк звернення до суду за не нарахованими пенсіями, відтак, посилання суду першої інстанції на застосування в даному випадку ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не відповідає чинному законодавству.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині нарахування і виплати підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України у Луцькому районі Волинської області, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.

Безпідставним є твердження апелянта, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Тому у відповідності до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства дії управління Пенсійного фонду України в Луцькому  районі щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум є протиправними.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Розглядаючи справу в межах вимог апеляційної скарги та з огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувану постанову в частині слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі задовольнити частково.

Постанову Луцького міськрайонного суду від 25 березня 2009 року у даній справі - скасувати та прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі про зобов’язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та фактично виплачених сум за цей період.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Судді: