АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа - № 22ц-1964/06                                       Головуючий в 1 інстанції - Лук'янова О.В.

Категорія -                                                                           Доповідач - Кравченко Н.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2006 року     Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Кравченко Н.В.,

суддів - Пригорнєвої Л.І., Кузнєцова В.М.

при секретарі - Пономарьовій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в в м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2   на рішення Алчевського міського суду від 18 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про вселення, визнання права на жиле приміщення, та за зустрічним позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

встановила:

У грудні 2004 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Алчевського міського суду Луганської області з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому послався, що він раніше разом з відповідачками проживав у квартирі АДРЕСА_1, але у грудні 1996 року його з квартири вигнали, і з того часу він змушений знаходитись тимчасово у знайомих. Відповідачі також намагалися виписати його з квартири. Позивач змушений був оскаржити їхні дії і рішенням суду прописку було поновлено. У даний час відповідачі відмовляються впустити його у квартиру, у квартирі проживає співмешканець позивачки ОСОБА_1 тому позивач просить вселити його та визнати право на жилу площу у вказаній квартирі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з зустрічним позовом, в якому послалися, що позивач добровільно ще у 1990 році залишив спірну квартиру, його речей у ній немає, обов'язків по сплаті квартплати не несе, перешкод йому у проживанні ніхто не чинив. Тому вони просять визнати його таким, що втратив право на жилу площу у спірній квартирі, оскільки він з вказаного часу у ній не проживає.

Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 18 квітня 2006 року позовні вимоги позивача задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено за необґрунтованістю.

Суд вселив ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1, визнавши за ним право на жиле приміщення у цій квартирі.

В апеляційній скарзі відповідачі з рішенням суду не згодні, вважають його таким, що не відповідає вимогам закону, просять скасувати, у задоволенні позову позивачеві відмовити, а їхній зустрічний позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Це означає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,

Суд тільки сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, судом вказані вимоги закону виконані, суд сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, у тому числі і право надавати докази на підтвердження своїх доводів.

Справа розглянута судом на підставі наданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень. Клопотань від сторін про надання допомоги судом у витребуванні інших доказів, які мають значення для справи, до суду ні у попередньому, ні у судовому засіданні, не надходило.

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 раніше була надана для користування позивачеві разом з відповідачками, де вони всі разом проживали однією сім'єю. Потім між сторонами склалися з 1990 року неприязні стосунки, внаслідок чого позивач перестав проживати у спірній квартирі, по теперішній час іншого місця проживання не має, протягом всього часу намагався вирішити питання стосовно свого права на проживання у спірній квартирі, у якій на даний час крім відповідачів, які заперечують проти вселення у квартиру позивача, також проживають інші особи, які вселилися туди без згоди позивача, чим йому створено перешкоди для вселення та проживання.

Згідно зі ст.. 71 ЖК України квартиронаймач або члени його сім'ї, можуть бути визнані судом такими, що втратили право на жилу площу у жилому приміщення, якщо вони були відсутні у ньому без поважних причин понад шість місяців.

Оскільки суду не надано доказів, які безспірно підтверджують факт відсутності позивача у спірній квартирі понад строки, встановлені законом без поважних причин, суд правильно не знайшов підстав для визнання позивача таким, що втратив право на жилу площу у спірній квартирі. На підтвердження вказаних обставин позивачем надані відповідні докази, які судом першої інстанції досліджені в установленому порядку і їм дано належну оцінку. Відповідачами доводи позивача нічим не спростовано.

У відповідності зі ст.. 64 ЖК України квартиронаймач та члени його сім'ї мають рівні права користування житловим приміщенням.

Оскільки відповідачі чинять позивачеві перешкоди у його проживанні у спірній квартирі, суд обґрунтовано дійшов висновку про вселення його у квартиру, та визнав за ним право користування нею.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги надані відповідачами докази того, що позивач добровільно залишив спірну квартиру та не проживає в ній без поважних причин понад встановлені строки, на увагу не заслуговують, оскільки судом досліджені всі надані докази, їм дано належну оцінку, та зроблені правильні висновки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2  - відхилити.

Рішення Алчевського міського суду від 18 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про вселення, визнання права на жиле приміщення, та за зустрічним позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, - залишити без зміни.

Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення.