Справа № 2-856/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

 "28" квітня 2011 р.                                                     Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

                                                                      Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді             Федоріщева С.С.

 при секретарі                         Драгунцевій С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, –

ВСТАНОВИВ:

                    Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки і просить суд стягнути з неї 27 363,1 грн. на свою користь в рахунок погашення боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції, відсотків за користування його грошима та 3% річних за час затримки повернення боргу. Крім того, просить стягнути з відповідачки на свою користь 5000 грн. в  рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої затримкою повернення боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на таке:

10 січня 2010 р. відповідачка узяла у нього (позичила) на свої особисті цілі гроші в розмірі 700 (сімсот) доларів США, які зобов'язалася повернути до 15 травня 2010 р.

Оскільки позивач знав відповідачку, вважав її добропорядною людиною та довіряв їй, то письмового договору з зазначеного приводу вони не складали, але на підтвердження факту отримання у позивача зазначеної суми грошей, відповідачка добровільно власноручно склала розписку, в якій сама й зазначила умови користування його грошима та строк їх повернення.

В зазначеній розписці відповідачка зазначила, що запозичені гроші вона отримала від позивача  у повному обсязі, встановила строк повернення грошей –15 травня 2010 р. та умови користування ними –20% від суми позики у місяць.

Коли наступив час повернення запозичених грошей, відповідачка свої зобов'язання не виконала ані в частині повернення отриманих грошей, ані в частині сплати відсотків за користування  грошима позивача. Не повернула позивачу позичені їй гроші та відсотки за користування ними відповідачка й до теперішнього часу, уникаючи зустрічей та телефонних розмов з позивачем.

Та обставина, що зазначена розписка знаходиться у позивача до теперішнього часу, є підтвердженням того, що відповідачка свої боргові зобов’язання не виконала, оскільки вони домовилися, що при поверненні запозичених коштів, зазначену розписку позивач має повернути відповідачці.

За розрахунками позивача із посиланням на джерела Інтернету щодо офіційного курсу долару США до національної валюти України, відповідачка запозичила у нього 5 589 грн. 50 коп.  із розрахунку: 700 доларів США х 798 грн. 50 коп., де останнє –офіційний курс долара США по відношенню до гривні. (джерело –офіційний сайт Національного банку України в Інтернеті).

Крім того, позивач вказує на те, що відповідачка повинна сплатити йому суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних за час затримки, які за його розрахунками складають 373,7 грн. та 159,9 грн., відповідно.

Крім того, позивач зазначив, що за його домовленістю із відповідачкою, підтвердженою змістом розписки, остання зобов’язалась повернути йому запозичені гроші в строк до 15 травня 2010 р. із сплатою за користування ними 20% в місяць, що в грошовому еквіваленті складає:

5589,5 х 20% : 100% = 1117,9 грн. щомісячно.

Станом на дату подачі позову, відповідачка користується позиченими у позивача грошима 19 повних місяців поспіль, у зв’язку з цим борг по відсоткам за користування грошима позивача складає:

1117,9 х 19 = 21 240 грн.

Як зазначає позивач, передана відповідачці грошова сума є для нього значною, це результат багаторічних  заощаджень та й не тільки його, але й також усієї його сім’ї. Невиконання боржницею своїх зобов’язань по поверненню належної йому грошової суми, суттєво порушило його право власника щодо володіння, розпорядження та використання належних йому грошей, оскільки знаходиться у прямому зв’язку з не виникненням у нього права власності на предмет договору, яке мало виникнути 15 травня 2010 р. Ця обставина викликала серйозні переживання у позивача, пов’язані із побоюванням залишитися без коштів для існування. Відсутність грошей, порушення життєвих планів, відчуття невизначеності і незахищеності, негативні емоції, викликані протиправною поведінкою до нього з боку боржниці, а також відчуття провини перед сім'єю, оскільки, як вказано вище, гроші належать всій його сім'ї, спричинили психологічну травму, і заподіяли йому моральну шкоду, яку він оцінює в 5 000 грн.

Таким чином, за підрахунками позивача, загалом з відповідачки на його користь має бути стягнуто 32363,1 грн.  із розрахунку: 5589,5 грн. + 21 240 грн. + 159,9 грн. + 373,7 грн. + 5000 грн.,

де                 -   5 589,5 грн. - сума основного боргу;

                -  21 240   грн. - відсотки за користування запозиченими грошима;

                -     159,9  грн. - 3% за час затримки повернення боргу;

                -      373,7 грн. - інфляційні втрати за час затримки повернення боргу;

          -              5 000 грн. –у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву, в який просить  розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з’явилася на повторний виклик та про причини своїх неявок суду не повідомила, хоча про день та час судового засідання була належним чином повідомлена, що засвідчено поштовими повідомленнями про вручення їй судових повісток.

Зважаючи на те, що причину неявки відповідачка суду не повідомила, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України - суд зважаючи на наявність законних підстав приходить до висновку про можливість у відповідності до вимог ст.169 ЦПК України ухвалити рішення про задоволення позову на підставі наданих сторонами доказів, без вислуховування особистих пояснень сторін по справі.

Суд, дослідивши та вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що в матеріалах справи достатньо даних про права та обов’язки сторін і тому згідно зі ст.169 ч.4 ЦПК України є всі підстави для винесення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, а вимоги позивача підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з наступного:

У відповідність до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  

На підтвердження факту передачі відповідачці грошових коштів у розмірі 700 доларів США позивач надав копію розписки, згідно до якої 10 січня 2010 р. відповідачка взяла у нього в борг зазначену суму до 15 травня та зобов’язалася віддавати борг з 20% у місяць (а.с.4).

Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики, та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку факт передачі позивачем відповідачці грошових коштів в зазначеній сумі підтверджується відповідною розпискою, в якій зазначені й умови, на яких відповідачка отримала від позивача зазначені грошові кошти –а саме як позику на свої особисті цілі строком до 15 травня 2010 р. із сплатою 20% від суми позики щомісячно за користування грошима. Відповідачка жодних доказів стосовно іншого строку та умов повернення цих коштів, ніж той, що зазначений в розписці не надала, також як і не надала суду будь-яких доказів стосовно виконання взятих на себе зобов’язань, тобто що нею повернуто хоча б частину з отриманих  від позивача грошових коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, згідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми боргу є правомірними.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.  Розмір та порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.  

В даному випадку відповідачкою не надано доказів того, що вона отримала від позивача грошові кошти на умовах безоплатного користування ними, тому вимога позивача щодо стягнення процентів в розмірі, зазначеному в розписці є правомірною.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідачки 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, то ці вимоги теж підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. В даному випадку позивач з травня 2010 р. позбавлений свого конституційного права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю –грошовими коштами, які він добровільно передав відповідачці на умовах повернення 10 січня 2010 року2. Право приватної власності позивача порушено діями відповідачки, які призвели до позбавлення цього права. Сума у 5000 грн., заявлена позивачем в рахунок відшкодування моральної шкоди є співрозмірною із сумою позики, строком, протягом якого відповідачка не виконує своїх зобов’язань щодо повернення боргу та майновим станом позивача.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі був звільнений від сплати судових витрат, в зв’язку з чим ці витрати мають бути стягнені з відповідачки на користь держави в таких розмірах: 324 грн. –судовий збір, що складає 1% від суми, яка підлягає стягненню з неї на користь позивача, та 120 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

З увагою на той факт, що будь-які відомості, які б спростовували надані позивачем письмові докази по справі у суду відсутні, такі відомості суду надані не були, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що задоволення позову не суперечить закону та не порушає права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, на підставі ст.41 Конституції України, ст.ст. 530, 536, 1046, 1047, 1049, 1050  ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 158, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 32 363,1 грн. (тридцять дві тисячі триста шістдесят три) грн. 01 коп., із яких:                 

          -   5 589,5 грн. - сума основного боргу;

          -  21 240   грн. - відсотки за користування запозиченими грошима;

                -     159,9  грн. - 3% за час затримки повернення боргу;

                -      373,7 грн. - інфляційні втрати за час затримки повернення боргу;

          -              5 000 грн. - у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави:

-     324 (триста двадцять чотири) грн. –як сплату судового збору;

-          120 (сто двадцять) грн. –як сплату за  інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:                                                                              Федоріщев С.С.