Справа 11-622/2006 р.                                          Головуючий І інстанції Новіков О.М.

Категорія - ст. 286 ч .1                                                               Доповідач Шахова О.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2006 року Колегія суддів палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого, судді Антипець В.М. суддів : Шахової О.Г., Борисенко І.П. з участю прокурора Басюка С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2 та прокурора, який затверджував обвинувальний висновок на вирок місцевого Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26.06.2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, уродженець та мешканець м. Бахмач Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, працюючий столяром ПП „Сипливий", в силу ст.89 КК України не судимий ,

засуджений за ст. 286 ч.І до виправних робіт строком на 1 (один) рік, з відрахуванням на користь держави 10 відсотків із заробітку засудженого, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнуто з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_2 773,93 грн. матеріальних збитків та 1000 грн. моральних збитків; на користь Бахмацької ЦРЛ - 1275,85 грн.

Доля речових доказів вирішена згідно ст. 81 КК України.

Засуджений ОСОБА_1 скоїв злочини при наступних обставинах.

16 січня 2006 року, близько 20 години 30 хвилин він, керуючи автомобілем ЗАЗ-110247, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Петровського в м.Бахмачі Чернігівської області в напрямку с. Курінь не врахував дорожньої обстановки та не вибрав безпечної швидкості руху, чим порушив вимоги п.п. 12,1,12.3 ПДР України, в результаті чого здійснив зіткнення з велосипедистами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які їхали в попутному з ним напрямку один за другим. В результаті ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середньої тяжкості, що викликали розлад здоров'я на термін більше 3-х тижнів і не являються небезпечними для життя.

Не погоджуючись з вироком суду засуджений, потерпіла та прокурор, який затверджував обвинувальний висновок подали апеляції.

Засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування в зв"язку з неповнотою досудового слідства. По справі необхідно провести ряд слідчих дій без проведення яких неможливо розглянути справу по суті.

Потерпіла просить суд вирок змінити в частині цивільного позову про відшкодування моральних збитків та стягнути з засудженого на її користь 5000 грн.

Прокурор не оспорюючи доведеність вини засудженого в скоєному, кваліфікацію та міру покарання, не згоден з вироком суду в частині стягнення на користь потерпілої ОСОБА_2 моральних збитків, вважає не вірним рішення суду про стягнення лише 1000 грн., а не 5000 як просила суд потерпіла. Просить вирок в цій частині змінити, стягнувши з засудженого 5000 грн. моральних збитків.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію та не заперечує проти задоволення апеляції потерпілої, але заперечує проти апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції апелянтів підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ст.299 КПК України, суд, розглядаючи кримінальну справу, визначає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження. Суд, вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Згідно з протоколом судового засідання (а.с. 148-149), визначаючи обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження прокурор запропонував, при частковому визнанні підсудним своєї вини в скоєному, допитати: підсудного, потерпілу, свідка та оголосити матеріали справи, що характеризують особу підсудного ,хоча зазначає, що це загальний порядок дослідження доказів по справі.

Підсудний та потерпіла погодилися з прокурором.

Суд погодився з запропонованим скороченим порядком дослідження доказів і виніс постанову: допитати підсудного, потерпілу, свідка та оголосити матеріали справи, що характеризують особу підсудного.

В порушення вимог ч.З ст.299 КПК України суд встановив скорочений порядок дослідження доказів при визнанні вини в скоєному засудженим частково і частковому визнані ним позовних вимог потерпілої, також без з'ясування питання чи правильно розуміють учасники процесу наслідки такого порядку. Виходячи з цього, засуджений не усвідомлював процесуальні наслідки такого рішення - позбавлення його права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, подав апеляцію на вирок суду, оспорюючи якраз ті обставини справи, які не досліджувалися судом.

З протоколу судового засідання (а.с. 149) видно, що суд допитав підсудного ОСОБА_1, потерпілу ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3, оголосив матеріали справи, які відносяться до особи винного і оголосив закінченим судове слідство. Тобто, суд, крім допиту підсудного, потерпілої та свідка не дослідив документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, хоча у вироку посилається на ті докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні.

Відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства, якщо у справі заявлено цивільний позов, то цивільним позивачем має бути оголошено позовну заяву (ст.297 КПК України), підсудному має бути надана можливість дати пояснення з приводу цивільного позову. Крім того, суд повинен дослідити наявні у справі докази, подані на обґрунтування чи спростування позовних вимог, а в судових дебатах надати можливість виступити як цивільному позивачеві, так і цивільному відповідачеві ( ст.318 КПК України).

Однак, як убачається із протоколу судового засідання, позовна заява не оголошувалася.

В судовому засіданні, засуджений, позов про стягнення моральних збитків не визнавав.

В позовній заяві (а.с.60-62) були наведені доводи морального позову, але в супереч закону вони судом не досліджувалися. У вироку не наведено доводів задоволення морального позову частково, а зроблено лише посилання, що на думку суду моральні претензії занадто завищені, не приймаючи до уваги моральний та психічний стан потерпілої від злочину, її душевні та фізичні страждання, як це вплинуло на подальше життя потерпілої та інше.

І в частині морального позову потерпіла та прокурор оскаржує в апеляційному порядку розмір цивільного позову, хоча судом в порушення ст. 299 КПК України не досліджувалися докази щодо цивільного позову.

Наведені порушення чинного законодавства колегія суддів вважає такими, що істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, що є безумовною підставою для скасування вироку.

Вказаний вирок суду постановлений при неповно досліджених обставинах справи, а також з істотним порушенням кримінально-процесуального законодавства, які виключають можливість постановлення вироку в апеляційній інстанції.

Доводи викладені в апеляціях апелянтами слід врахувати судом під час нового розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляції засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2 та прокурора, який затверджував обвинувальний висновок - задовольнити частково.

Вирок місцевого Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26.06.2006 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суддів.

Головуючий:                Судді: