АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2007 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Миколюка О.В.
суддів Ігнатюка О.В., Авраменка М.Г.
з участю: прокурора Чупринської Є.М.
засудженого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями: прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженогоОСОБА_1 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2007 року -
встановила:
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2007 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця сел. Заворичі Броварського району Київської області, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, одруженого, працюючого у ЗАТ „НВО Червона хвиля", який мешкає в АДРЕСА_1 раніше не судимого
засуджено за ч.1 ст. 122 КК України до 1-го року і 6-ти місяців обмеження волі;
на підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання із випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю в 1 рік та покладено обов"язки у вигляді заборони виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомлення органів кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Зазначеним вироком ОСОБА_1 визнанно винним та засуджено за те, що він 24 вересня 2005 року близько 16-ї години, знаходячись в приміщенні веранди будинку АДРЕСА_1, під час конфлікту, на грунті особистих неприязнених стосунків, умисно наніс громадянину ОСОБА_3, який сидів на дивані, удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя, внаслідок чого заподіяв останньому тілесне ушкодження середньої тяжкості у вигляді перелому скроневого відростку лівої скулової кістки.
Справа № 11-391 / 2007 Головуючий в 1-й інстанції Батюк В.В.
Категорія: ч.1 cт. 122 КК України Доповідач Ігнатюк О.В.
2
В апеляції прокурора вказано на незаконність вироку в частині призначеного покарання та необхідність його скасування в цій частині із постановлениям нового вироку. В обгрунтування апеляції прокурор посилався на те, що при призначенні покарання суд першої інстанції не дав у повній мірі оцінки злочинним діянням засудженого, не у повній мірі врахував особу засудженого та тяжкість наслідків, що настали від злочину. Вважав, що призначене засудженому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок його м"якості в зв"язку із чим просив вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженому за ч.1 ст. 122 КК України покарання у вигляді 2-х років обмеження волі, звільнивши його, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання із випробуванням із іспитовим строком в 2 роки.
В апеляції захисника вказано на незаконність вироку та необхідність його скасування. В обгрунтування апеляції захисник посилався на те, що діям його підзахисного дана неправильна юридична оцінка. Вважав, що ОСОБА_1., захищаючись від озброєної ножем особи, перебував у стані необхідної оборони, а тому його дії у любому випадку не містять складу злочину, як у випадку перевищення, так і у випадку не перевищення меж необхідної оборони. Окрім того, вважав, що наявні докази ставлять під сумнів факт отримання потерпілим тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Вважав, що висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину є не обгрунтованими в зв"язку із чим просив вирок скасувати, а справу закрити із підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. б КПК України.
В запереченнях на апеляцію прокурора захисник ОСОБА_2вказав на необґрунтованість даної апеляції. Послався при цьому на те, що винність його підзахисного у вчиненні злочину не доведена, а тому відсутні підстави для посилення призначеного покарання. Просив апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який апеляцію прокурора підтримав і заперечував проти апеляції захисника, вважав, що вина засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю, а його дії за ч.1 ст. 122 КК України кваліфіковані вірно, однак призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його м"якості, просив апеляцію захисника залишити без задоволення, а апеляцію прокурора задовольнити, скасувати вирок в частині покарання та постановити в цій частині новий вирок, яким призначити засудженому зазначене в апеляції прокурора покарання; пояснення захисника, який свою апеляції підтримав, послався на те, що вина його підзахисного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України не доведена, вважав, що матеріали справи вказують на те, що його підзахисний перебував у стані необхідної оброни, завдання в процесі якої середньої тяжкості тілесних ушкоджень не є кримінально-карним діянням, в зв"язку із наведеними обставинами вважав не обгрунтованою апеляцію прокурора, просив цю апеляцію залишити без задоволення, його апеляцію задовольнити, вирок скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутністю в діях його підзахисного складу злочину; пояснення засудженого, який вирок вважав не законним та не обгрунтованим, пояснив, що він перебував у стані необхідної оборони, оскільки потерпілий ножем намагався його вдарити, вважав, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, просив апеляцію прокурора залишити без задоволення, а апеляцію його захисника задовольнити; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що обидві апеляції не підлягають до задоволення.
3
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за обставин, наведених у вироку, стверджуються зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема:
показаннями самого засудженого, у відповідності до яких він дійсно в час та у місці, які зазначені у вироку, наніс потерпілому удар кулаком правої руки у ліву сторону обличчя;
показаннями потерпілого у відповідності до яких за обставин, наведених у вироку засуджений наніс йому удар в ліву частину обличчя, спричинивши тим самим перелом щелепи. Безпосередньо до цих подій у нього і його дружини із засудженим та його сином був конфлікт, в процесі якого йому також наносили удари в область голови. Із приводу завданого йому тілесного ушкодження він звертався до медичних закладів та перебував на амбулаторному лікуванні;
показаннями свідка ОСОБА_4із яких вбачається, що дійсно 24 вересня 2005 року на подвір'ї' її матері в сел. Мокрець між нею, її чоловіком - потерпілим у цій справі, засудженим та його сином виник конфлікт в процесі якого засуджений наносив її чоловіку удари. Пізніше у потерпілого було опухле лице. Із приводу тілесних ушкоджень вони звертались до медичних закладів, де її чоловіку робили рентген;
показаннями свідка ОСОБА_5 згідно із якими дійсно 24 вересня 2005 року між ним, його батьком ОСОБА_1. та потерпілим був конфлікт в процесі якого до потерпілого застосовувалось насильство;
показаннями свідків ОСОБА_6 таОСОБА_7 із яких вбачається, що від ОСОБА_4їм стало відомо про конфлікт між потерпілим та засудженим. У веранді будинку вони бачили потерпілого, який сидів на дивані, а над ним стояли засуджений та його син, у потерпілого була кров на обличчі, з лівої сторони синець. Свідки не бачили на столі будь-яких ножів;
висновками судово-медичних експертиз щодо ступеня тяжкості завданих потерпілому тілесних ушкоджень, їх давності та механізму завдання; протоколом відтворення обстановки та обставин події із участю засудженого; іншими доказами.
Належним чином проаналізувавши вказані докази, суд дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 122 КК України є правильною.
Покарання засудженому призначене із дотриманням вимог ст. 65 КК України. Рішення суду про необхідність звільнення засудженого від відбування покарання із випробуванням колегія суддів вважає обгрунтованим, а саме звільнення таким, яке відповідає вимогам ст. 75 КК України.
Доводи апеляції прокурора про необхідність посилення призначеного засудженому покарання та збільшення іспитового строку суд вважає надуманими і такими які не грунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону. Із вироку суду вбачається, що при призначенні покарання суд врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого та визнав те, що по справі відсутні обставини які пом"якшують або обтяжують покарання. Невизнання засудженим своєї вини, відсутність каяття у вчиненні злочину та відсутність обставин, які пом"якшують покарання на думку колегії суддів не може бути підставою для посилення призначеного засудженому покарання. Окрім того колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Доводи апеляції захисника про завдання потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження засудженим, який перебував у стані необхідної оброни, є не обгрунтованими, а зібрані у справі докази, зокрема показання потерпілого та свідків щодо обставин виникнення конфлікту, застосування до потерпілого
4
насильства та завдання йому тілесних ушкоджень, відсутності ножів на столі у веранді, тобто у тому місці де потерпілому було завдане тілесне ушкодження середньої тяжкості, а також; показання самого засудженого щодо механізму та обставин нанесення потерпілому удару в ліву частину обличчя вказують на те, що під час вчинення інкримінованого йому злочину засуджений не перебував у стані необхідної оборони.
Доводи апеляції захисника про те, що у потерпілого не було тих тілесних ушкоджень, завдання яких постановлено у вину його підзахисному, спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема: показаннями свідків, медичною документацією, висновками судово-медичних експертиз, які були оцінені судом у сукупності із іншими доказами.
Наведене вказує на те, що обидві апеляції не грунтуються на матеріалах справи. Вирок щодо ОСОБА_1, на думку колегії суддів, є законним та обгрунтованим, підстав для його зміни або скасування колегія суддів не вбачає в зв"язку із чим залишає даний вирок без змін, а обидві апеляції - без задоволення.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та апеляцію захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2007 року щодоОСОБА_1 залишити без змін.