Справа № 11 - 590 / 2006 Головуючий у 1 інстанції Попович В.В.
Категорія ст. 296 ч.2 КК України Доповідач Білобров В.Д.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого Кузюри М.М.
суддів Білоброва В.Д., Осе дача М.М.
з участю прокурора Павленко О.В.
адвоката ОСОБА_5
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями : адвоката ОСОБА_5 в інтересах засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_1 на вирок Семенівского районного суду від 14 червня 2006 року
Цим вироком ОСОБА_1, уродженець та мешканець Чернігівської області, смт. Семенівка,
АДРЕСА_1, громадянин України, українець, освіта вища,
одружений, до затримання працював начальником Семенівської дільниці „
Конталь „ раніше не судимий,
засуджений :
за ст. 296 ч. З КК України на два роки 6 місяців позбавлення волі,
за ст. 122 ч. 1 КК України на один рік 10 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю
злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим два
роки 6 місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту в
залі судового засідання до набрання вироком чинності.
ОСОБА_2, уродженець, м. Києва, громадянин України, українець, освіта професійно - технічна, мешканець Чернігівської області, смт. Семенівна, АДРЕСА_2, одружений, до затримання працював в Семенівській дільниці „ Конталь „ раніше не судимий,
1
засуджений :
за ст. 296 ч. 2 КК України на два роки позбавлення волі,
за ст. 122 ч. 1 КК України на один рік 10 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим-два роки позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту в залі судового засідання до набрання вироком чинності.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3800 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_4 1800 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1і ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_6
150 грн. матеріальної шкоди та 400 грн. моральної шкоди.
Речові докази :
Куртку з капюшоном повернуто ОСОБА_6, акт медичного обстеження ОСОБА_1, журнал запису виклику лікарів в ІТТ Семенівського РВ УМВС,
амбулаторну картку ОСОБА_4, рентген знімок, амбулаторну картку ОСОБА_1, медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_1, постанови суду від 16.01.2006 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1, протоколи особистого обшуку ОСОБА_2 і ОСОБА_1 медичну довідку ОСОБА_1
залишені в матеріалах справи.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за те, що 14 січня 2006 року біля 21 години в смт. Семенівна вони, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, біля перехрестя вулиць Червона Площа - Першотравнева, з хуліганських спонукань, заважаючи руху транспортних засобів, умисно вийшли на середину проїзної частини Червона Площа і махаючи руками змусили зупинитися автомобіль „ВАЗ - 2101,, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, а на передньому сидінні знаходилась ОСОБА_3
Продовжуючи свої хуліганські дії ОСОБА_2 відчинив передні праві двері автомобіля і грубо, з застосуванням фізичної сили, умисно та безпричинно схопивши за одяг, витягнув з автомашини ОСОБА_3 .Спочатку ОСОБА_2, а потім ОСОБА_1 заподіяли ОСОБА_3легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної рани внутрішньої поверхні нижньої губи, забій м'яких тканин області правого вуха, частковий перелом знизу справа зуба.
Під час своїх хуліганських дій ОСОБА_1 вихопив з руки ОСОБА_3, яка намагалась зателефонувати до міліції, мобільний телефон та викинув його.
2
Після заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжуючи свої хуліганські дії, накинулись на ОСОБА_4 і шляхом нанесення ударів руками та ногами заподіяли йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді закритого перелому нижньої щелепи. В цей час до місця скоєння злочину на особистому автомобілі під'їхав заступник начальника Семенівського РВ УМВС ОСОБА_6, який представився співробітником міліції і намагався припинити хуліганські дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_1 висловлювався на адресу ОСОБА_6 брутальною лайкою, висловлював різні погрози, а потім, вчиняючи активні фізичні дії, які були спрямовані на спробу вирватись від утримання, умисно пошкодив куртку ОСОБА_6, а потім наніс удар рукою в обличчя останньому, заподіявши легкі тілесні ушкодження у вигляді забою носа. Лише викликаний наряд працівників міліції зміг припинити хуліганські дії.
Не погоджуючись з вироком суду адвокат ОСОБА_5 в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій зазначає, що пред'явлене його підзахисним обвинувачення не знайшло свого підтвердження ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні, а навпаки, спростовується сукупністю всіх доказів у справі.
В той же час адвокат стверджує, що, на його думку, дії засуджених по вказаних статтях судом кваліфіковані невірно і без врахування роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, зокрема, безпідставно кваліфіковано дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 122 ч. 1 КК України, а дії ОСОБА_1, крім того, невірно кваліфіковані за ч. З ст. 296 ч. 2 КК України. Звертає увагу на те, що на протязі всього досудового слідства та в судовому засіданні засуджені давали правдиві покази про обставини, допомагали слідству і суду, безумовно, сподіваючись на пом'якшення покарання. Вважає, що суд повинен був врахувати всі обставини справи та всі сумніви щодо недоведеності вини трактувати на користь засуджених, а обираючи покарання, врахувати всі пом'якшуючі обставини. Стверджує, що у засуджених тяжкий сімейний стан, їх ізоляція, насамперед, ставить їх родини в тяжке становище. На утриманні ОСОБА_2 знаходиться дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дитиною. У ОСОБА_1 на утриманні мається неповнолітня дитина, крім того, вони вперше притягаються до кримінальної відповідальності, частково відшкодували збитки і виходячи із загальних засад призначення покарання, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Просить вирок суду скасувати та закрити справу відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за відсутністю в їх діях складу злочину.
Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції просить пом'якшити покарання і призначити його без позбавлення волі.
З
Апеляція старшого помічника прокурора Семенівського району відкликана до початку розгляду справи в апеляції.
Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_1, які просили їх апеляції задовольнити, думку прокурора про те, що вирок суду належить залишити без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 слід задовольнити за слідуючих обставин.
Вина засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за наведених у вироку суду обставинах відповідає фактичним обставинам справи і повністю підтверджується сукупністю зібраних доказів, а твердження адвоката щодо відсутності в їх діях складу злочину зазначеними доказами спростовується.
Засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою вину в суді визнали частково і не заперечували, що мав місце конфлікт з потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а пізніше і з потерпілим ОСОБА_6, але заперечують, що вони були його ініціаторами.
Разом з тим, їх винуватість підтверджена свідченнями потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які стверджували, що саме засуджені перегородили їм дорогу, коли вони вдвох рухались на автомобілі, і саме вони першими почали їх бити, витягнувши з автомобіля. Потерпілий ОСОБА_6 показав у суді, що представившись працівником міліції, він намагався припинити бійку, але його теж вдарили в обличчя та порвали одяг. Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили, що в складі наряду міліції вони затримували ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які перебували в стані алкогольного сп'яніння, вели себе збуджено, а потерпілі мали сліди тілесних ушкоджень.
Висновками судово-медичних експертиз потерпілих підтверджена наявність у них тілесних ушкоджень, які за часом та механізмом їх отримання відповідають обставинам справи.
За вказаних обставин колегія суддів вважає доведеною вину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні хуліганських дій, в ході яких потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, тому дії засудженого ОСОБА_2 за ст.ст. 296 ч.2, 122 ч.І КК України та засудженого ОСОБА_1 за ст. 122 ч.І КК України судом кваліфіковані вірно.
Доводи адвоката про неправильність кваліфікації дій засуджених за ст. 122 ч. 1 КК України необгрунтовані, виходячи з наступного.
4
Відповідно до чинного законодавства, такі насильницькі дії, як побої, мордування, умисне заподіяння тілесних ушкоджень характеризують особливу зухвалість як одну з ознак хуліганства і тому додаткової кваліфікації не потребують. Якщо ж під час хуліганських дій вчинено злочини, які за своїми ознаками і ступенем тяжкості істотно відрізняються від хуліганства ( в даному випадку - умисне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень), то ці злочини мають кваліфікуватися за сукупністю з хуліганством, оскільки вони не охоплюються жодною з частин ст. 296 КК України.
Разом з тим, кваліфікуючи дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 296 ч. З КК України, суд помилково прийшов до висновку, що він вчинив хуліганство, пов'язане з опором представникові влади, який виконував обов'язки з охорони громадського порядку. Матеріалами кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_6 під час конфлікту був у цивільному одязі, засуджені заперечують знайомство з ним та зазначають, що ОСОБА_6 ніяк їм не представлявся. Враховуючи, що інших доказів, окрім свідчень потерпілого ОСОБА_6 в цій частині по справі не здобуто, колегія суддів вважає невірною кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. З ст. 296 КК України, як хуліганство, пов'язане з опором представнику влади при виконанні ним обов'язків з охорони громадського порядку, та вважає за необхідне перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 296 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд врахував, але не в повній мірі, усі пом'якшуючі та обтяжуючі покарання засуджених обставини та прийшов до висновку про необхідність їх виправлення та перевиховання в умовах ізоляції їх від суспільства.
Однак колегія суддів враховує, що згідно висновків судово-медичних експертиз, засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в ході конфлікту також отримали тілесні ушкодження легкого ступеня, позитивно характеризуються, мають постійне місце роботи, раніше не судимі, добровільно відшкодували матеріальні збитки потерпілим ОСОБА_4 і ОСОБА_3, засуджений ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської аварії, має на утриманні неповнолітню дитину. Зазначені обставини дають колегії суддів підстави вважати можливим виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі, тому він підлягає звільненню від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, а його апеляція підлягає задоволенню.
Засуджений ОСОБА_2 не оскаржував вирок суду, однак, відповідно до ст. 365 ч. 2 КК України, з зазначених вище підстав, він також підлягає звільненню від відбування покарання з випробуванням, згідно ст. 75 КК України.
З цих же підстав частковому задоволенню підлягає і апеляція адвоката.
5
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково, апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити повністю. Вирок Семенівського районного суду від 14 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити.
Дії засудженого ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч. З ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 296 КК України та вважати його засудженим за цією статтею до двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і вважати засудженим ОСОБА_1 до покарання у вигляді двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України вважати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільненими від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік.
Зарахувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в строк відбуття покарання час знаходження їх під вартою з 14 червня по 31 серпня 2006 року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити, негайно звільнивши їх з-під варти із залу судового засідання.
В решті вирок суду залишити без змін.
СУДДІ:
Білобров В.Д. Кузюра М.М. Оседач М.М.