ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - судді Ліпського Д.В. ,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Шкляр Л.Т.,
секретар: Мудрицька Ю.В.
за участю представника відповідача - Медведюк О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Кіровоградської області, про поновлення на роботі за касаційною скаргою прокуратури Кіровоградської області на постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2006 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Кіровоградської області про понолення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Свої вимоги він обгрунтовував тим, що наказом прокурора Кіровоградської області №39-к від 20 січня 2006 року він звільнений з посади помічника прокурора Новоукраїнського району Кіровоградської області з 20 січня 2006 року, за ст.38 КЗпП України - власним бажанням. Підставою звільнення був його рапорт від 18 січня 2006 року про звільнення з органів прокуратури Кіровоградської області написаний під тиском прокурора Новоукраїнського району. Даний наказ є незаконним, оскільки порушено порядок звільнення, а саме не з'ясовано фактичні обставини, що стали приводом для написання рапорту, а також звілнення проведено без дотримання вимог ст.38 КЗпП України. Вважав, що звільнення проведено з особистих мотивів прокурора Новоукраїнського району.
Постановою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 26 червня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції прокуратура Кіровоградської області звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, оскільки суди апеляційної інстанцій неправильно застосував норми матеріального права, а саме : висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи , колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що наказом №39-к від 20 січня 2006 року ОСОБА_1 було звільнено з посади помічника прокурора Новоукраїнського району Кіровоградської області з 20 січня 2006 року, за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням. Підставою звільнення послужив рапорт позивача від 18 січня 2006 року, про звільнення за власним бажанням.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення не відповідає вимогам ст.38 КЗпП України. ОСОБА_1 в рапорті про звільнення за власним бажанням не вказав дати звільнення, тобто був звільнений за власним бажанням до закінчення двотижневого терміну.
Відповідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажання зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
За змістом ст.38 КЗпП України обов'язок попередити за два тижня про звільнення покладено на працівника, а на власника або уповноважену особо покладений обов'язок розірвати трудовій договір у строк, про який просить працівник.
Оскільки, ОСОБА_1 в своїй заяві про звільнення не зазначив вищезазначений строк, а лише зазначив дату підписання заяви про звільнення, то висновок суду апеляційної інстанції про недотримання власником двотижневого терміну не відповідає зазначеній нормі Закону.
Статтею 233 зазначеного Закону передбачений місячний строк звернення до суду з дня видачі трудової книжки або вручення копії наказу про звільнення.
ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом 20 березня 2006 року в якому просив поновити строк звернення до суду, але, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної на це не звернули уваги. В рішенні суду першої інстанції такого судження про поновлення строку звернення до суду не зроблено.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції порушені вимоги матеріального та процесуального права, які не можуть бути усуненні судом касаційної інстанції, а тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно з'ясувати: коли була видана позивачу трудова книжка або вручена копія наказу про звільнення та чи порушено позивачем строк звернення до суду. У випадку пропуску цього строку позивачем - прийняти рішення по заявленому ним клопотанню.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу прокуратури Кіровоградської області задовольнити частково.
Постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2006 року та постанову Ленінського районного суду м.Кіровограда від 26 червня 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Д.В. Ліпський
СУДДІ : С.Є. Амєлін
М.І. Гурін
М.Г. Кобилянський
Л.Т. Шкляр