22.04.2011

Справа № 2-1621/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 квітня 2011 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:  

головуючого - судді Бойко О.М.

при секретарі Карпенко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Відділ опіки та піклування Ювілейної селищної ради Дніпроптеровського району Дніпропетровської області, відділ опіки та піклування Підгородненської міської ради про визнання незаконною та протиправною поведінку при відібранні дитини, передання малолітньої дитини та встановлення місця проживання дитини, стягнення моральної шкоди за неправомірні дії при відібранні дитини та за перешкоджання у спілкуванні,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі посилаючись на те, що вони з відповідачем мають спільну доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання якої за рішенням Дніпропетровського районного суду від 23 листопада 2004 року визначено з її батьком ОСОБА_4

20 вересня 2002 року, судом було проігноровано незаконне відібрання в неї доньки ОСОБА_3, колишнім чоловіком при-допомозі начальника служби у справах неповнолітніх Дніпропетровської райдержадміністрації.

Доньку в неї відібрали через те, що відповідач почав розпускати плітки про те, що вона, нібито, член релігійної спільноти і може завдати доньці якоїсь шкоди.  Ці плітки не найшли свого підтвердження.

Але ухвалою Верховного суду України від 08 листопада 2006 року її касаційну скаргу було відхилено. Рішення Дніпропетровського районного суду від 23.11.2004 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2005 року залишено без змін.

У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_5 чинить їй перешкоди у спілкуванні і вихованні з донькою ОСОБА_3, вона подала в березні 2004 року позов до нього «Про усунення перешкод в участі у вихованні дитини, про виконання рішення органу опіки та піклування і стягнення моральної шкоди».

Рішенням Дніпропетровського районного суду від 29 квітня 2005 року ОСОБА_4 зобов'язаний усунути перешкоди ОСОБА_1 в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 та покладено на нього обов'язок виконувати рішення опікунської ради виконкому Підгородненської міської ради №16 від 25 грудня 2003 року. Їй була надана можливість безперешкодно забирати доньку за власним місцем проживання у неділю з 10.00 до 16.00 години, а також ЗО квітня протягом світлового дня, по два дні на осінніх та весняних канікулах, на літніх канікулах —місяць для оздоровлення дитини. Стягнуто із ОСОБА_4  на її користь моральну шкоду в сумі  1000 грн.

Виконавча служба Дніпропетровського району Дніпропетровської області письмово зобов'язала відповідача виконувати рішення суду від 04 травня 2005 року «Про усунення перешкод в участі у вихованні дитини, про виконання рішення органу опіки та піклування», про що ОСОБА_4 дав їм письмове зобов'язання.

З моменту незаконного відібрання у неї дитини 20 вересня 2002 року і до теперішнього часу спілкування з ОСОБА_3 проходять лише на території подвір'я батьків відповідача, а саме: АДРЕСА_1.

Після винесення рішення 04.05. 2005 року «Про усунення перешкод в участі у вихованні дитини, про виконання рішення органу опіки та піклування і стягнення моральної шкоди»нічого не змінилось, а лише умови спілкування і відносини з дитиною лише погіршились.

Вищезазначене і її материнські хвилювання дають їй змогу прохати суд розглянути це питання і повернути доньку.

Відповідач і його родичі настроюють доньку проти неї. Дитина не спілкується ні з ким з її рідних.

Відповідач порушує рівноправність прав батьків, порушує її право на вільне спілкування з донькою, не дає можливості приймати участь у вихованні ОСОБА_3, обмежив свободу пересування її з дитиною. Декілька разів відповідач взагалі виганяв її та її рідних з власного двору.

Питання по вихованню дитини відповідачем з нею не обговорюються. її зауваження по вихованню доньки відповідачем ігноруються. Про шкільні справи доньки, їй не розповідають, питання про стан здоров'я дитини від неї приховуються. Спілкування з ОСОБА_3 проходять лише на вулиці у дворі відповідача. Зимою на морозі, осінню і весною під дощем, снігом, а літом під палючим сонцем. З ОСОБА_3 бачиться лише вона та її мати - ОСОБА_6.

За весь час рішення суду від 04.05.2005 року ні разу відповідачем не виконано. Ані на весняних, ані осінніх канікулах, ані на літніх канікулах, ні ЗО квітня вона не мала змоги взяти доньку до себе додому. Відповідач і його батьки підбурюють дитину проти позивачки. І щоб не було скандалу, зі слів доньки, вона відмовляється йти з нею. Дитина робить все те, що її змушують робити і навіть - брехати.

Спілкування з ОСОБА_3 на території відповідача лише ускладнюють становище, змушують доньку хвилюватися і нервувати. Відповідач не може забезпечити нормальні умови для її спілкування та спілкування з її родичами. А лише робить усе, щоб вона не мала контакту з дитиною. Дівчинка постійно не спокійна,  напружена,  тому що знаходиться у конфліктному середовищі.

Дитину виховують у неповазі до неї. В її присутності говорять доньці, що вона для неї ніхто. В присутності дитини ображають, говорять всякі нісенітниці і брехню на її адресу. Батько відповідача вживає нецензурні вирази при ОСОБА_3.

ОСОБА_3 дуже хвороблива, і такі умови спілкування лише спонукали її до захворювань.

На її письмові заяви до органу опіки та піклування Підгородненської міської ради,  не дали ніяких результатів,  навіть відповіді не надіслали.

У відповідача з'явилася нова жінка з дитиною. ОСОБА_3 нав'язують її, як майбутню «матір», її доньку - як майбутню «сестричку». А її усіма силами намагаються дискредитувати в очах доньки, чим формують у неї неправильне бачення її майбутньої сім'ї. Нова сім'я ОСОБА_4 не дасть ОСОБА_3 нормального сімейного затишку і материнської любові,  що може дати лише рідна матір.

Поява нової жінки у ОСОБА_4 відбивається на її відносинах з донькою. Відповідач маніпулює почуттями дитини. Через це весною 2009 року ОСОБА_3 почала агресивно до неї ставитись - відмовляється спілкуватися взагалі. Тому вона просить суд переглянути раніше винесене рішення суду «Про встановлення місця проживання дитини»та встановити місце проживання ОСОБА_3 з нею, а також просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив суду, що ніяких перешкод у спілкуванні позивачки з дитиною не чинить та виконує рішення суду, а донька сама виявляє бажання спілкуватися чи не спілкуватися з матір'ю,  тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники третіх осіб в судовому засіданні проти позову заперечували та пояснили, що відповідач належним чином виконує рішення суду, ніяких перешкод у спілкуванні дитини з позивачко виявлено не було, тому вважають позовні вимоги необґрунтованими та такими,  що не підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає,  що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачка з відповідачем мають спільну доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 15.12.1997 року), місце проживання якої за рішенням Дніпропетровського районного суду від 23 листопада 2004 року визначено з її батьком ОСОБА_4 А рішенням від 29 квітня 2005 року  ОСОБА_4 зобов'язаний усунути перешкоди ОСОБА_1 в участі  у  вихованні   та   спілкуванні   з  донькою  ОСОБА_3  та  покладено  на нього обов'язок виконувати рішення опікунської ради виконкому Підгородненської міської ради №16 від 25 грудня 2003 року.

Доводи позивачки, наведені в судовому засіданні про те, що відповідач не виконує рішення від 29 квітня 2005 року і створює перешкоди у спілкуванні, вихованні їхньої доньки ОСОБА_3 та про те що ОСОБА_4 не створив належних умов для проживання, навчання та розвитку дитини не знайшли свого підтвердження, оскільки при перевірці відділом опіки та піклування місця проживання ОСОБА_3 встановлено, що дитина має окрему кімнату обладнану всім необхідним для проживання, розвитку та навчання, що підтвердив у судовому засіданні представник третьої особи органу опіки та піклування Підгородненської міської ради.

Крім того, показання позивачки спростовуються свідченнями самої дитини ОСОБА_3, яку було опитано у судовому засіданні в присутності класного керівника та представника третіх осіб - Органу опіки та піклування Ювілейної селищної ради та Підгородненської міської ради. Так, ОСОБА_3 пояснила суду, що вона бачиться зі своєю матір'ю тоді, коли сама цього захоче, спілкуються в телефонному режимі і батько ніяких перешкод у їхньому спілкуванні не чинить. Також зазначила, що вона проживає з батьком, його новою дружиною та її донькою. З усіма ними у неї склалися теплі, родинні відносини, ніяких конфліктів у спілкуванні не виникає, має свою особисту кімнату, обладнану всім необхідним для навчання та розвитку. В школі вона навчається на відмінно, відвідує позашкільні гуртки, має безліч похвальних листів, грамот та дипломів. У навчанні їй допомагає як тато, так і його нова дружина. ОСОБА_7 виявила бажання залишитися проживати разом з батьком і переїжджати до матері не хоче, їй достатньо того спілкування, яке вона з нею має. Крім того, малолітня ОСОБА_3 пояснила, що на її день народження 12 листопада 2010 року вона з мамою ОСОБА_1 відвідувала каток ТЦ «Караван». Крім того,  зустрічається із матір'ю,  коли сама цього бажає.

Суд не може прийняти до уваги та покласти в основу рішення покази багаточисленних свідків зі сторони позивачки, оскільки жодний свідок по суті перешкод у спілкуванні з дитиною після 29 квітня 2005 року з боку ОСОБА_2 вчинені для ОСОБА_1  - нічого конкретного не пояснив.

Що стосується вимог позивачки про визнання протиправною поведінку ОСОБА_4 при відібранні дитини 20 вересня 2002 року та стягнення з нього моральної шкоди, то вони також не знайшли свого підтвердження, оскільки незаконних дій з боку відповідача при відібранні дитини не було, все відбувалося в присутності представників органів опіки та піклування, які особисто передавали дитину на постійне місце проживання ОСОБА_4 відповідно до рішення суду, що підтвердив представник третьої особи у судовому засіданні. Крім того, згідно положень Сімейного Кодлесу України, як батько,   так і мати дитини мають рівні права на виховання дитини.

Відносно вимог позивачки про стягнення з відповідача моральної шкоди за неправомірні дії відповідача при відібранні дитини 20 вересня 2002 року та перешкоджанні у спілкуванні продовж семи років, то заподіяння позивачці моральної шкоди не знайшло свого підтвердження матеріалами справи. Крім того, за поясненнями самої малолітньої дитини - ОСОБА_7, вона спілкується із матір'ю - коли сама забажає. Тому, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не здійснює перешкоди для      ОСОБА_1 у спілкуванні із дитиною.

Відмовляючи у позовних вимогах ОСОБА_1 щодо передання дитини для проживання із нею, суд виходив також із того, що малолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 вже виповниться чотирнацять років, та з цього моменту вона вже сама вправі вибирати із ким їй проживати.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,61,212,215,214 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1   відмовити у повному обсязі.

Рішення   може   бути   оскаржено   в   апеляційному   порядку   до   аделяційного   суду Дніпропетровської  області  через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                                       О.М. Бойко