СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року                                    м. Харків                        Справа № 922/1779/24  

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя  Попков Д.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Фабриса Владислава Миколайовича, смт.Хорошеве, Харківський р-н, Харківська обл.    на додаткове рішення    Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №922/1779/24       

за позовом Фізичної особи-підприємця Кривич Костянтина Володимировича, м.Кременчук, Полтавська обл.

до Фізичної особи-підприємця Фабриса Владислава Миколайовича, смт.Хорошеве, Харківський р-н, Харківська обл.       

Про стягнення 30000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 року позов Фізичної особи-підприємця Кривич Костянтина Володимировича, м.Кременчук, Полтавська обл. (далі – Позивач) задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Фабриса Владислава Миколайовича (далі- Відповідач) збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 30000,00 грн. та    2422,40 грн судового збору.

Представником Позивача до закінчення судових дебатів у справі заявлено клопотання про подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення.

На адресу Господарського суду Харківської області 24.07.2024 року представник Позивача надав до суду заяву (вх.№18691) про стягнення судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу, в якій просить суд стягнути з Відповідача на свою користь Позивача, судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 39000,00 грн.    

Відповідач у суді першої інстанції заперечував проти задоволення означеної заяви, вважаючи, що Позивачем разом з першою заявою по суті спору не було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, витрати на правову допомогу не співмірні зі: складністю справи; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); ціною позову; значенням справи для сторони; відсутністю публічного інтересу до справи.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 частково задоволено заяву Позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, з Відповідача на користь Позивача стягнуто судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 10000,00грн.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним додатковим судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви Позивач про ухвалення додаткового рішення в даній справі – відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Позивач зазначає, що господарський суд не в повному обсязі з`ясував обставини справи, не врахував, як положення статей 86, 123, 124, 126, 129 ГПК України так і обсяг наданих адвокатом послуг в межах справи №922/1779/24. Також зазначав про відсутність орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу, підписання акту виконаних робіт (детального опису виконаних робіт (наданих послуг) після прийняття рішення, що на його думку є порушенням вимог закону, виконаних адвокатом та невідповідність обсягу заявлених послуг критерію реальності, невиправдано високий розмір їх вартості.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/1779/24 від 28.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 09.09.24р. (включно). Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у відповідній частині, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що Позивачем зазначено про орієнтовний розмір судових витрат на професійну правову допомогу, що будуть понесені внаслідок розгляду справи, в розмірі 10   000,00грн.

За змістом ч.ч.1,2 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Судова колегія погоджується з доводом Відповідача щодо ненадання Позивачем попереднього розрахунку зазначеної суми в розрізі ч. 1 ст. 124 ГПК України проте, за змістом ч. 2 зазначеної норми, вирішення питання щодо відшкодування такої суми у разі відсутності її попереднього розрахунку, знаходиться  в межах повноважень відповідного суду та не є підставою щодо визнання відповідного висновку незаконним.

В постанові ВС від 14.12.2021 року у справі № 922/676/21 окремо звертається увага, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Судова колегія звертає увагу на відсутність заперечень Відповідача протягом розгляду справи в суді першої інстанції (у відзиві на позов, запереченні на відзив, тощо) щодо відсутності такого розрахунку.

Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2024р. у справі № 922/1779/24 за наслідками розгляду позову Фізичної особи-підприємця Кривич Костянтина Володимировича, м.Кременчук, Полтавська обл., судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, тому  24.07.2024р. Позивач звернувся з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з наданням доказів їх понесення.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 частково задоволено заяву Позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, з Відповідача на користь Позивача стягнуто судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 10000,00грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу Укрнаїни, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує дотримання Позивачем процесуальних строків, встановлених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, при поданні заяви про відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем, крім доданого до позовної заяви договору про надання правничої допомоги б/н від 18.08.2023 року, надано до суду наступні докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу:

- додаток №2 від 24.07.2024 року до договору про надання правничої допомоги б/н від 18.08.2023 року;

- квитанція №2 від 24.07.2024 року;

- ордер серія ВІ №1219693 від 22.05.2024 року;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2069, видане на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 03.04.2018 року №6;

- акт №2 приймання-передачі правових послуг від 24.07.2024 року до договору про надання правничої допомоги б/н від 18.08.2023 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.08.2023 року між ФОП Кривич Костянтин Володимирович (клієнтом) та адвокатом Жаворонков Петро Євгенійович (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокат виконував роботи та надавав послуги у обсязі та порядку, встановленому за домовленістю сторін.

В подальшому, 24.07.2024 року між сторонами підписано додаток №2 до договору про надання правничої допомоги б/н від 18.08.2023 року.

Змістом п. 5.1. Договору передбачено, що за надання правничої допомоги, визначеної п. 1.1. Договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі, що визначається у акті приймання-передачі виконаних робіт, який є невід`ємною частиною  цього Договору.

За змістом п. 5.1. Договору та  підписаного акту приймання-передачі правових послуг від 24.07.2024 року, відповідно до Договору, адвокат Жаворонков Петро Євгенійович надав, а ФОП Кривич Костянтин Володимирович прийняв надані юридичні послуги, загальний обсяг яких складає 39000,00 грн (вартість наданих послуг складає 3000,00 грн година, загалом витрачено 12 год. 43 хв.), в тому числі:

- підготовка та поштове направлення позовної заяви з додатками до неї на 53 аркушах (5 годин - 15000,00 грн);

- підготовка та поштове направлення заяви про усунення недоліків позовної заяви з додатками на 4 аркушах (2 години - 6000,00 грн);

- підготовка та поштове направлення відповіді на відзив на 4 аркушах (2 години - 6000,00 грн);

- підготовка та поштове направлення додаткових пояснень на 2 аркушах (1 година - 3000,00 грн);

- участь в судових засіданнях 23.07.2024 року (43 хв. - 3000,00 грн);

- витрати на телефонний та інтернет зв`язок, ксерокопії документів та поштові відправлення (за весь період розгляду справи №922/1779/24 в суді першої інстанції) (2 години - 6000,00 грн).

Суд першої інстанції, хоча і зробив помилкове посилання у оскаржуваному додатковому рішенні на додаток №2 до договору від  24.07.2024р., який не може бути підставою до надання послуг адвоката при розгляді справи в суді першої інстанції, оскільки був укладений вже після її вирішення, однак, розраховуючи розмір витрат на правову допомогу, суд першої інстанції послався на зміст акту приймання-передачі правових послуг від 24.07.2024 року, що узгоджується з вимогами процесуального закону та укладеному між сторонами Договору про надання правової допомоги.

Сам факт укладення Договору до подання позову та незазначення в ньому номеру справи не робить його таким, що не підтверджує порядок та обсяг наданих послуг адвоката Позивачу при її розгляді.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції встановив, що заявлена Позивачем сума витрат 39000,00 грн. не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені позивачем (справедлива сатисфакція).

Суд першої інстанції, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності дійшов висновку, що витрати Позивача на професійну правничу допомогу підлягають частковому покладенню на Відповідача у розмірі 10000,00 грн.

Судова колегія вважає безпідставними доводи апеляційної скарги Відповідача щодо не дослідження судом змісту наданих Позивачем послуг, оскільки за змістом мотивувальної частини додаткового рішення вбачається, що судом виключені з відшкодування у якості понесених витрат на правову допомогу витрати: що не пов`язані з наданням послуг та які не є професійною правничою допомогою; які не пов`язані саме із порушенням Відповідачем прав Позивача; вартість яких є безпідставно завищеною.

Враховуючи викладене, а також встановлені обставини, зокрема, характер та предмет спору, повне задоволення позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про  часткове задоволення заяви Позивача про ухвалення додаткового рішення та покладення на Відповідача понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції положень статей 86, 123, 124, 126, 129 ГПК України та обсягу наданих адвокатом послуг в межах справи №922/1779/24.

Також, заперечуючи в суді першої інстанції проти стягнення витрат на правову допомогу, Відповідач не наводив конкретних доводів та не надавав доказів щодо їх неспівмірності та необгрнутованості, як і не зазначив суму, яка, на його думку, має бути відшкодована Позивачу у якості понесених ним витрат на правову допомогу.

Доводи апеляційної скарги про те, що акт виконаних послуг підписано після прийняття судом рішення, не суперечить наведеним вище приписам чинного законодавства, оскільки така подія відбулась наступного дня після винесення судом першої інстанції рішення

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене додаткове рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази щодо понесених Відповідача витрат на професійну правничу допомогу, надав таким витратам належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним означеної заяви Позивача справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких підстав додаткове рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №922/1779/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Фабриса Владислава Миколайовича, смт.Хорошеве, Харківський р-н, Харківська обл.  на додаткове рішення  Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №922/1779/24   - залишити без задоволення.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №   922/1779/24 – залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Головуючий суддя                                                                     О.В. Стойка

Суддя                                                                                           О.А. Істоміна  

Суддя                                                                                           Д.О. Попков