ц
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 лютого 2011 року Справа № 2а-4590/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя - Букіна Л.Є.,
при секретарі судового засідання - Бердник С.О.,
за участю: представника позивача - Земляний О.Ю.,
представника відповідача - Крейса Л.О.,
прокурора - Овчар Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавівдо Криворізької митниці, Головне управління державного казначейства України у Дніпропетровській області про скасування рішення та стягнення надміру сплачених митних платежів, -
ВСТАНОВИВ :
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавівдо Криворізької митниці, Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, в якому позивач просить (із урахуванням зміни позовних вимог) стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надміру сплаченого мита у розмірі 37 947,13 грн. (т.1, а.с.243-244).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем на підставі рішення Криворізької митниці від 02.04.2008 року про визначення митної вартості товарів, визначено митну вартість товарів у вантажних митних деклараціях №113020000/8/002500 та №113020000/8/002501, поданих до Криворізької митниці для митного оформлення товару 09.04.2008 року. Посилаючись та те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2009 року у справі №2а-7231/08/0470 рішення Криворізької митниці від 02.04.2008 року про визначення митної вартості товарів скасовано, позивач вважає, що митні платежі, які було надмірно сплачено у зв’язку із завищенням митної вартості товарів відповідно до цього рішення, підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник Криворізької митниці та прокурор проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи проти позову зазначено, що позивачем самостійно визначено митну вартість товарів у вантажних митних деклараціях, митницею рішення щодо визначення митної вартості товарів не приймалось, позивач самостійно використав рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів від 02.04.2008 року, і тому відсутні підстави для повернення митних платежів з Державного бюджету.
Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що з метою митного оформлення товарів, які надійшли позивачу від його контрагента за зовнішньоекономічним контрактом №050308№1 від 05.03.2008 р., 09.04.2008 року позивачем було подано до Криворізької митниці вантажні митні декларації №113020000/8/002500 та №113020000/8/002501, у яких позивачем визначено митну вартість товару не за ціною договору, а за ціною щодо ідентичних товарів. При цьому позивачем сплачені митні платежі. Відповідач 1 погодився із ціною товару, яка самостійно визначена позивачем, та здійснив митне оформлення товару.
Позивач зазначає, що митну вартість товару було заявлено з урахуванням раніше прийнятого рішення Криворізької митниці №МВ088 від 02.04.2008 року, яке прийнято за результатами перевірки правильності визначення митної вартості товарів у ВМД №113020000/2008/0022700, та визначена митна вартість товарів на підставі цінової інформації ЦБД ІАМУ ДСМУ на ідентичні товари (т.1, а.с.22).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2009 року у справі №2а-7231/08/0470, яку ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 року, залишено без змін в частині скасування рішення Криворізької митниці від 02.04.2008 року про визначення митної вартості товарів.
Позивач 23.11.2010 року звернувся до Відповідача 1 із заявою про повернення суми надміру сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів), сплачених за ВМД №113020000/8/002500, у розмірі 36834,87 грн., та за ВМД №113020000/8/002501, у розмірі 1112,35 грн.
Криворізькою митницею відмовлено у прийнятті рішення про повернення суми мита за поданими заявами, про що повідомлено листом від 24.12.2010 року №17-16-2/9817. Відмова мотивована тим, що податкове зобов’язання самостійно нараховане позивачем, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2009 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 року, оскаржуються в касаційному порядку, а також зазначено, що позивач пропустив строк для звернення із заявою про повернення митних платежів.
Позивач вважає, що він правомірно застосував при визначення митної вартості товарів рішення Відповідача 1 №МВ088 від 02.04.2008 року, яке у подальшому було скасовано, проте з такою позицією суд не погоджується, з наступних підстав.
Відповідно до статті 259 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною 1 статті 261 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно приписів статті 265 МК України митий орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього кодексу.
Згідно з пунктом 12 статті 1 МК України митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
Як встановлено статтею 86 МК України, митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.
З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
Згідно з вимогами п 4.1.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, платник податків самостійно нараховує суму податкового зобов’язання, крім випадків, передбачених підпунктом “г” п.4.2.2 п.4.2., а також п.4.3 цієї статті. Податкове зобов’язання, самостійне визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Тому, податкове зобов’язання, визначене позивачем у ВМД від 09.04.2008 року №113020000/8/002500 та №113020000/8/002501, вважається узгодженим.
Судом встановлено, що Відповідач 1 не відмовляв у прийнятті митних декларацій від 09.04.2008 року №113020000/8/002500 та №113020000/8/002501, про що не заперечував представник позивача у судовому засіданні.
Слід зазначити, що це рішення про визначення митної вартості товарів у деклараціях №113020000/8/002500 та №113020000/8/002501 позивачем застосовано самостійно, і, як наслідок, самостійно визначено суму платежів, які підлягають сплаті. Позивачем фактично оскаржуються оформлені ним же декларації.
Така правова позиція підтримується також практикою Вищого адміністративного суду України (справа №К-21316/07).
Спори про стягнення надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є публічно-правовими спорами за суб’єктним складом та характером спірних правовідносин, і тому повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимога позивача обґрунтовується протиправним рішенням Відповідача 1, протиправність якого визнана судом, а також відмовою Відповідача 1 повернути суми надміру сплачених податків згідно заяв позивача від 23.11.2010 року.
Враховуючи, що Криворізькою митницею рішення про визначення митної вартості товарів за ВМД №113020000/8/002500, та за ВМД №113020000/8/002501 не приймалось, позивачем самостійно застосовано рішення Криворізької митниці від 02.04.2008 року, і, самостійно визначено суму платежів, тому, відсутні підстави для стягнення з Державного бюджету України сплачених митних платежів.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів відмовити повністю .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження –з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Постанова складена у повному обсязі 02.03.2011 р.
Головуючий суддя (підпис) Л.Є. Букіна