Справа № 2а-231

2009 p.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2009 р.

Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді Мірошниченка М. А.

при секретарі Васильєвої Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Москвіта О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання неправомірною відмови у виплаті грошової суми на оздоровлення та стягнення заборгованості недоотриманої суми на оздоровлення за 2000 p., 2008 p.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання неправомірною відмови у виплаті грошової суми на оздоровлення та стягнення заборгованості недоотриманої суми на оздоровлення за 2000 p., 2008 p.

В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої він має право на щорічну компенсаційну виплату за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат за 2000 p., 2008 p.

Позивач зазначив, що він, є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС II категорії та має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи.

У зв’язку з цим Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради щорічно виплачувало позивачу компенсацію на оздоровлення за 2000 р. - 26 грн. 70 коп., за 2008 р. - 120 грн., за вище перечисленні роки доплатити різницю управління відмовляється.

Позивач вказує на те, що Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради при виплаті спірної компенсації на підставі постанов КМУ, а не на підставі ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», значно звужує його право на отримання матеріальної допомоги.

Позивач надає розрахунок недоотриманої щорічної компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю за 2000 p., 2008 p., який становить - 3503 грн. 30 коп.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, навівши ті ж обставини, що і в позовної заяві.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради Москвіта О.М. адміністративний позов не визнала та пояснивши суду, що ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що порядок застосування Закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами виконавчої влади.

Крім того, зазначає відповідач, ст. 95 Конституції України регламентує, що тільки Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Представник третьої особи: Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 має статус постраждалого громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи II категорії.

Позивач як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС II категорії щорічно отримує від Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради компенсацію на оздоровлення, право на отримання якої встановлено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач, не погодившись із розмірами вказаної допомоги, звернувся до відповідача із заявою про виплату різниці між фактично отриманими сумами допомоги на оздоровлення та сумами, належними йому до виплати відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 p., 26.01.2008 року на адресу позивача була надіслана відповідь про відмову у виплаті різниці з підстав того, що як базу для нарахування сум допомоги на оздоровлення відповідач використовував наведеними положеннями Постанов КМУ. Вказана відповідь /а.с. 8/ стала підставою для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Посилання відповідача на те, що законами України про Державний бюджет України на 2000 p., 2008 p. надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, є необгрунтованими, оскільки ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачено, що права громадян встановлюються виключно законами України.

Так, дійсно право на щорічну допомогу /соціальну виплату/, а також її розмір встановлено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлений законом розмір допомоги /п’ять мінімальних заробітних плат відповідно/ не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно-правовими актами /ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади/, оскільки ст. 22 Конституції України прямо це забороняє.

Відповідач, керуючись постановами Кабінету Міністрів України, які фактично зменшили розмір допомоги, порушив ст. 113 ч.3 Конституції України. Таким чином, відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме звуження обсягу права позивача на спірну допомогу.

У відповідності до ст. 9 КАС України в разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акту Конституції або закону України, суд повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, право ОСОБА_1 на спірну виплату прямо встановлено Конституцією України та Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, вказане право гарантовано ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також гарантований і розмір спірної соціальної допомоги. В ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Тобто при виплаті спірної допомоги за 2000 р. та 2008 рік Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради повинно було керуватися ст. 48 спеціального закону, а саме Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 /справа про соціальні гарантії громадян/ ухвалено Рішення № 6-рп/2007, яке має преюдиціальне значення для судів при розгляді позовів щодо досліджених ним правовідносин, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України /є неконституційними/, положення, зокрема, п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 року.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше /додаткове/ правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Вищевикладене свідчить, що Відповідач зобов’язаний виплатити розмір спірної допомоги позивачу за 2000р., 2008 р. у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати.

Розмірі мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги за 2000 р. складав - 205 грн., за 2008 р. - 525 грн.

Таким чином, позивач повинен був отримати щорічну допомогу на оздоровлення за 2000 p., 2008 р., у розмірі:

За 2000 p.: 205 грн. х 5/ розмір мінімальної заробітної плати/ - 26 грн. 70 коп. /фактично виплачена/ = 998 грн. 30 коп.

За 2008 p.: 525 грн. х 5 /розмір мінімальної заробітної плати/ - 120 грн. /фактично виплачена/ = 2505 грн.

Отже, виплаті підлягає щорічна допомога у розмірі: 3503 грн. 30 коп.

Відповідач також помилково тлумачить ч.2 ст. 95 Конституції України, яка передбачає наступне: «тільки Законом України про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків». Відповідач вважає, що оскільки спірна допомога є видатком держави, то її розмір здійснюється в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Однак загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Керуючись ст. 95 Конституції України, Рішенням № 6-рп/2007 Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 /справа про соціальні гарантії громадян/, ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. ст. 8, 70, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання неправомірної відмови у виплаті грошової суми на оздоровлення та стягнення заборгованості недоотриманої суми на оздоровлення за 2000 р., за 2008 р. - задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради щодо відмови у виплаті грошової суми на оздоровлення - неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2000 p., 2008 р. у розмірі передбачені ст..48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі - 3503 грн. 30 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги в порядку ч.3 ст. 186 КАС України.