Справа № 2-983/2009 p.
РІШЕННЯ
Іменем України
м. Донецьк 16 червня 2009 р.
Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий - суддя Чинчин О.В., при секретарі Шевченко О.О., за участю сторін, представника відповідача, розглянувши у судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
встановив:
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача аліментів на її утримання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 30 жовтня 1993 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2007 року позивачка тяжко захворіла. Перші ознаки хвороби зявилися ще у 1999 році. Дізнавшись про це, відповідач відразуж виявив бажання розлучитися з нею. 19 вересня 2008 року шлюб між сторонами було розірвано. Відповідач припинив надавати будь-яку допомогу родині. Тому, позивачка вимушена була у судовому порядку стягувати аліменти з відповідача на утримання доньки. Так, ОСОБА_2 сплачує аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини свого заробітку. Згідно з довідкою МСЕК від 02 жовтня 2007 року, ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання. З 01 січня 2008 року позивачці призначена пенсія по інвалідності, розмір якої складає 544 грн. Однак, на таку пенсію прожити неможливо. Вона не має коштів на лікування. Іноді немає грошей на їжу та на придбання речей першої необхідності. В звязку з цим, вона потребує матеріальної допомоги. її колишній чоловік -ОСОБА_2 працює, тому має можливість таку допомогу надавати. На підставі цього ОСОБА_1 і звернулася до суду, та просить стягнути з відповідача на її утримання аліменти у розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку до 01 листопада 2010 року.
В судовому засіданні позивачка підтвердила позовні вимоги та їх обгрунтування, наполягає на задоволенні позову. Також суду пояснила, що дійсно з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. У 1999 році зявилися перші ознаки її хвороби. її чоловік про це знав, однак грошей на обстеження та лікування він їй не дав. За ці роки стан її здоровя погіршився, що призвело до інвалідності. Замість того, щоб їй якость допомогти, відповідач вирішив вступити до інституту. Щомісяця позивачка потребує прийом ліків, вартість яких становить приблизно 2 850 грн. ОСОБА_1 має більше 20 років трудового стажу.Однак, згідно з індивідуальної програмою реабілітації інваліда, вона може працювати лише у спеціально створених умовах. Не дивлячись на це, вона працювала у звичайних умовах, навіть будучи вже хворою. На даний час вона не працює, лише отримує пенсію по інвалідності у розмірі 544 грн. Після розірвання шлюбу, в силу
склавшихся обставин, сторони мешкають у одній квартирі. Не дивлячись на її мізерні доходи, вона щомісяця віддає ОСОБА_2 половину витрат за комунальні послуги. Згідно з індивідуальною програмою реабілітації інваліда, позивачка потребує повної тиші та спокою, їй неможна нервувати та перейматися, у той час, як колишній чоловік лише усугубляє її хворобу. На підставі викладеного, позивачка дійсно потребує матеріальної допомоги з боку колишнього чоловіка, а він має можливість таку допомогу їй надати, в звязку з чим вона і звернулася з позовом до суду.
Відповідач в судовому засіданні з позовом не погодився, суду пояснив, що фактично сторони не мешкають однією родиною та не ведуть спільне господарство вже більше 14 років. Таким чином, позивачка ОСОБА_1 стала непрацездатною не під час шлюбу, тому вона не має ніякого права на утримання. Крім того, з нього вже стягуються на користь ОСОБА_1 на утримання їх неповнолітньої доньки аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів. Також, на даний час ОСОБА_2 навчається, та частково платить за навчання. Таким чином, він не має можливості надавати матеріальну допомогу ОСОБА_1 На підставі викладеного, позивач просить суд відмовити у задоволенні її позовних вимог у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_4 підтримав думку свого довірителя, пояснивши, що позивачка стала непрацездатною під час, коли сторони фактично припинили шлюбні відносини, що підтверджується рішенням суду про розірвання шлюбу. Тому, вона не має ніякого права на утримання колишнім чоловіком. Крім того, як зазначила позивачка, розмір її пенсії складає 544 грн., при цьому, на даний час прожитковий мінімум для непрацезданих осіб складає 498 грн., що свідчить про те, що позивачка не являється такою, що потребує матеріальної допомоги.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 30 жовтня 1993 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 уклали шлюб у Ленінському відділі РАЦС м. Донецька, запис за № 698, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, серія НОМЕР_1 (а.с. 5).
Відповідно до свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2, від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запис за № 348 (а.с. 13).
Згідно з рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 19 вересня 2008 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с. 6).
У відповідності з довідкою МСЕК від 02 жовтня 2008 року, серія ДОН-07 № 008449, ОСОБА_1 повторно встановлено 2 групу інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання, дата чергового переогляду 02 жовтня 2010 року (а.с. 8).
Згідно з індивідуальної програмою реабілітації інваліда, ОСОБА_1 може працювати лише у спеціально створених умовах (а.с. 33-34).
З 01 січня 2008 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька, і отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується відповідним посвідченням серія НОМЕР_3 (а.с. 8).
Згідно з довідкою, наданою Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька, розмір пенсії ОСОБА_1 складає 544 грн. 00 коп. (а.с. 9).
Відповідно до виписки з історії хвороби № 7880, ОСОБА_1 у період з 05 липня 2007 року по 27 липня 2007 року знаходилася на стаціонарному лікуванні у Інституті невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака Академії медичних наук України (а.с. 28).
Як вбачається з даної виписки, перші ознаки хвороби ОСОБА_1 зявилися у 1999 році, стан погіршився 2 роки потому.
У відповідності з довідкою, наданою Центральної міською лікарнею № 14 м. Донецька, на даний час ОСОБА_1 потребує лікування, вартість якого становить 2 849 грн. 08 коп. (а.с. 29).
Відповідно до ст. 75 Сімейного Кодексу України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст. 76 Сімейного Кодексу України, розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, судом безперечено встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, непрацездатною позивачка стала до розірвання шлюбу, та на даний час дійсно потребує матеріальної допомоги.
Факт того, що відповідач ОСОБА_2 може надавати матеріальну допомогу підтверджується наступнимим доказами.
У відповідності з довідкою, ОСОБА_2 працює у Філії „Металургійний комплекс" Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь" - металургійний завод", та його середній заробіток складає 2 986 грн. 33 коп. (а.с. 58).
Згідно з довідкою, наданою Донецьким національним технічним університетом, ОСОБА_2 дійсно є студентом другого курсу заочного факультету даного навчального закладу (а.с. 53).
Однак, згідно з відповідними довідками, навчання здійснюється за рахунок коштів юридичної особи ЗАТ „Донецьксталь" - металургійний завод" (а.с. 53, 55). що спростовує посилання відповідача стосовно його витрат на навчання.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки частково, суд враховує, що з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, що підтверджується відповідною довідкою з місця роботи (а.с. 59).
При цьому, суд не може взяти до уваги посилання відповідача з приводу того, що фактично сторони не мешкають однією родиною та не ведуть спільне господарство вже більше 14 років, оскільки норма ст. 75 Сімейного Кодексу України передбачає право на утримання одного з подружжя, а як встановлено в судовому засіданні, шлюб між сторонами було розірвано 19 вересня 2008 року.
Суд також не може взяти до уваги заперечення представника відповідача з приводу того, що позивачка не є такою, що потребує матеріальної допомоги, так як розмір її пенсії забезпечує їй прожитковий мінімум, встановлений законом. Так, хоча фактично її пенсія дійсно є такою, що покриває прожитковий мінімум, однак реально на сьогоднішній день вона не забезпечує навіть необхідні мінімальні потреби.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України, ст. 3 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про державне мито», з відповідача в прибуток держави слід стягнути судовий збір в розмірі 51 грн., а також 7 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 76 СК України, ст. ст. 212-215 ЦПК України
суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання аліменти в розмірі 1/10 частини всіх видів його доходів, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму, починаючи з 27 березня 2009 р. до 01 листопада 2010 року.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 51 грн. на користь держави, а також 7 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.