Справа № 22ц-2889/2006 p.                                                      Головуючий у 1-ій інстанції

Категорія 35                                                                                суддя: Дадим Ю.М.

Доповідач суддя Повєткін В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

26 липня 2006 р. Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді:                     Повєткіна В.В.

Суддів:                                             Басуєвої Т.А., Гокова П.В.

При секретарі:                                Сидоренко А.С.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2006 року

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів і додаткових витрат на дитину, -

Встановила:

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2006 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2, на її користь з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, у розмірі 468,00 грн. щомісячно, починаючи з 05 липня 2005 року і до повноліття дитини, а також додаткові витрати на лікування дитини у роз­мірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 05 липня 2005 року (а.с.58-59).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, заперечуючи проти стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, просить рішення суду скасувати і справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що суд не прийняв до уваги, що відповідач не працює і немає доходів, а також домовленість сторін щодо несплати аліментів протя­гом 5 років у зв'язку з виплатою відповідачем аліментів позивачці відповідно до розписки 41870,00 грн. з урахуванням її частини від продажу належного сторонам бу­динку, не вказав в рішенні строк сплати додаткових витрат і мотивів стягнення саме такої суми (а.с.63-64).

Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, коле­гія суддів вважає, що скарга є необгрунтованною і не підлягає задоволенню з насту­пних підстав.

Постановлюючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини і додаткових витрат на дитину, суд першої інстанції вказав, що розмір аліментів на утримання дитини слід встановити у твердій грошовій сумі, оскільки відповідач не працює, отримує нерегулярний дохід, у розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком з 6 до 18 років, а щодо додаткових витрат - розмір вста­новлено з урахуванням як того, що дитина є інвалідом дитинства, потребує лікуван­ня, профілактичної підтримки, дієтичного харчування, так і з урахуванням матеріа­льного становища відповідача і розміру стягнутих аліментів на дитину.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Згідно зі ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати ди­тину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.І ст.184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Як вбачається зі справи, відповідач не надав суду доказів того, що він отримує заробітну плату або інший дохід, на обліку в центрі зайнятості не перебуває (а.с.26), але згідно повідомлень банківської установи неодноразово звертався по отримання кредиту, що свідчить про наявність у нього доходів (а.с.52).

За таких обставин визначений у твердій грошовій суммі розмір аліментів на утримання дитини відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна - сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Тому доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції мате­ріального становища відповідача є безпідстаними.

Доводи апеляційної скарги про наявність домовленості між сторонами щодо не­сплати відповідачем аліментів протягом 5 років у зв'язку з виплатою відповідачем аліментів позивачці згідно з розпискою не можуть бути враховані у зв'язку з невід-повідностю вказаної угоди вимогам ст.189 Сімейного кодексу України щодо нотаріаль­ного посвідчення такої угоди.

Вказаним обставинам судом першої інстанції у рішенні дана належна оцінка.

Тому доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої -інстанції угоди між сторонами є бехпідставними.

Як вбачається зі справи, сторони є батьками дитини, що є інвалідом дитин­ства, потребує лікування, профілактичної підтримки, дієтичного харчування, щоміся­чні витрати позивачки складають 1682,00 грн. (а.с.ЗО,31,32,33,37,38,39,41, 42-49, 50,54).

Стосовно розміру додаткових витрат позивачки в рішенні суду першої інстанції наведені відповідні докази, а також мотиви визначення розміру додаткових витрат, стягнутих з відповідача.

Згідно зі ст.185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дити­ну, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), такі витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покри­ватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Тому доводи апеляційної скарги про відсутність у рішенні строку сплати дода­ткових витрат і мотивів щодо визначення розміру цих витрат є необгрунтованними.

Зважаючи на те, що доказів на підтвердження заперечень проти розміру алімен­тів і додаткових витрат відповідачем суду не надано, а відповідно до ст.192 Сімей­ного кодексу України відповідач має право на звернення до суду з позовом про змен­шення розміру аліментів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обгрунтоване рішення.

Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.

Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,316 Цивільного процесу­ального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2006 року - залишити без зміни.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: