Справа № 22-ц-28/11Головуючий у 1-й інстанції Сарновський
Категорія - 23Доповідач - Ткач З.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 січня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Ткача З.Є.
суддів - Міщія О. Я., Бершадської Г.В.,
при секретарі - Саланда О.М.
з участю ОСОБА_1, його представника
ОСОБА_2, представника ОСОБА_3
ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -
в с т а н о в и л а :
В травні 2011 року ОСОБА_3 пред'явив позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Позивач посилався на те, що 04 липня 2008 року на автодорозі Ланівці-Лисогірка-Теофіполь Теофіпольського району Хмельницької області, з вини ОСОБА_1, який управляв однокінною гужовою повозкою,сталася ДТП, в якій був пошкоджений його автомобіль марки ВАЗ -21053, державний номерний знак НОМЕР_1.
Вартість матеріального збитку в результаті пошкодження автомобіля становила 15179 грн. 86 коп.
Також він поніс витрати за проведення автотехнічної експертизи в сумі 508 грн. та за перевезення автомобіля з місця ДТП до м. Ланівці в сумі 200 грн.
Таким чином, діями відповідача йому були спричиненні матеріальні збитки на суму 15887 грн. 86 коп.
Крім того, в ДТП він отримав тілесні ушкодження легкої тяжкості. Після ДТП появились головокружіння, безсоння, головна біль та підвищився артеріальний тиск. Це спричинило йому моральну шкоду, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача 10000 грн.
Рішенням Лановецького районного суду від 17 листопада 2010 року вирішено: “ Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 22061 (двадцять дві тисячі шістдесят одну) гривню 54 коп., в тому числі 15179,86 гривень матеріальної шкоди, витрати на оплату експертного автотехнічного дослідження №4224 в сумі 764,80 грн., експертного автотоварознавчого дослідження №4071 в сумі 508 грн. та автотехнічної експертизи №997 в сумі 350 грн., 5000 грн відшкодування моральної шкоди і 258,88 грн —судового збору.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь держави 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 150 гривень судового збору.
В задоволені інших позовних вимог відмовити.”
В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначав, що суд не врахував ті обставини, що перешкода для відповідача заявилася в наслідок непереборної сили —кінь злякався поліетиленового пакета, який зашелестів на узбіччі дороги при пориві вітру і виїхав на зустрічну полосу дороги на відстані 70-80 метрів від відповідача. Останній не вжив заходів для зупинки свого транспортного засобу і допустив зіткнення з возом.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Встановлено, що 4 липня 2008 року, ОСОБА_1 рухаючись однокінним возом, наповненим металобрухтом, по узбіччю автодороги Ланівці-Лисогірка-Теофіполь Теофіпольського району Хмельницької області, виїхав на зустрічну полосу руху, в наслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем марки ВАЗ -21053, державний номерний знак НОМЕР_1, який знаходився під керуванням ОСОБА_3
В наслідок зіткнення траспортних засобів автомобіль отримав механічні пошкодження.
ОСОБА_3 та пасажир автомобіля ОСОБА_6 отримали легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_1 тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_1
З постанови старшого слідчого Лановецького РВ УМВСУ в Тернопільській області від 3 січня 2010 року вбачається, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_1, внаслідок порушення ним п.п. 1.2.,1.5., 1.10., 2.3.6, 7.8.,11.2., П.З., 12.1. Правил дорожнього руху.
Вина ОСОБА_1 також стверджується висновком №4224 експертного автотехнічного дослідження Львіського НДІСЄ, складеного 24 грудня 2009 року, з якого вбачається, що у заданій дорожній ситуації ОСОБА_1 втратив контроль над керованістю гужовим возом ( не втримав віжки), внаслідок чого гужовий віз виїхав на зустрічну смугу руху, чим створив для водія зустрічного автомобіля ВАЗ —21053 не тільки небезпечну, але й аварійну дорожню ситуацію. Дії водія ОСОБА_1, з технічної точки зору, не відповідали вимогам п.п. 1.2, 1.5, 1.10 ( в частині визначення поняття “небезпека для руху”) 2.3 ( підпункту “б”) 7.8, 11.2, 11.3, 12.1 ПДР , і ця невідповідність дій водія гужового воза вказаним вище вимогам, з технічної точки зору, і є причиною настання даної ДТП.
Згідно цього ж висновку ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути скоєння наїзду на гужового воза шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування без зміни напряму руху. У даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_3 відповідали вимогам ПДР.
Факт порушення відповідачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що стало причиною даної дорожньо-транспортної пригоди, також стверджується висновком №997 судової автотехнічної експертизи по даній цивільній справі, згідно якого виходячи з дорожньої обстановки, яка була в момент ДТП (приймаючи до уваги технічно обґрунтовані показання водія ОСОБА_3) в діях погонича ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.п. 1.5., 2.3.6, 7.8., 11.3., 12.1. Правил, оскільки він, керуючи гужовим транспортом допустив виїзд останнього на зустрічну смугу руху на такій відстані до автомобіля, в межах якої його водій, знаходячись в аварійній ситуації, був позбавлений технічної можливості уникнути ДТП.
Вищевказані обставини ДТП стверджуються показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яким суд дав належну правову оцінку в сукупності з іншими доказами у справі.
Доводи апелянта про те, що ДТП сталася в наслідок непереборної сили - переляку коня, жодними доказами не підтверджені.
Також відсутні докази про наявність вини водія ОСОБА_3, яка б виявилась в тому, що він, маючи можливість зупинити автомобіль перед перешкодою, не вжив заходів щодо екстреного гальмування і допустив ДТП.
Розмір матеріальної шкоди ОСОБА_3 в наслідок пошкодження автомобіля суд правильно визначив на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 4071 від 24 жовтня 2008 року, складеного Львівським НДІСЄ, згідно якого вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля ВАЗ-21053, державний номерний знак НОМЕР_1, становить 15179,86 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят гривень 86 копійок)
Цей висновок сторони не заперечували.
Разом з тим, суд безпідставно стягнув з відповідача на користь ОСОБА_3 764 грн. 80 коп. та 508 грн. за проведення експертиз №4224 від 24 грудня 2009 року та №4071 від 24 жовтня 2008 року, проведених за матеріалами справи розслідування факту ДТП слідства, оскільки доказів, які б відповідали вимогам ч.2 ст.64 ЦПК України, про понесення цих витрат позивач не надав. Крім того, в позовній заяві ОСОБА_3 цих вимог не заявляв.
Також ці суми не відносяться до судових витрат.
Тому їх слід виключити із загальної суми стягнення матеріальної шкоди.
Крім того, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, яку слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
З урахуванням цих вимог закону, колегія суддів вважає, що для визначення розміру моральної шкоди слід керуватися вимогами розумності а також взяти до уваги матеріальний стан відповідача. Стосовно ОСОБА_1 в порушенні кримінальної справи відмовлено у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Відповідач ОСОБА_1 є особою похилого віку, матеріальними доходами є його пенсія, в ДТП отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв'язку з чим поніс додаткові матеріальні витрати на лікування (а.с.138-139).
З урахуванням цих обставин, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір моральної шкоди, яку слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 з 5000 грн до 2000 грн.
В решті рішення суду слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.
Рішення Лановецького районного суду від 17 листопада 2010 року Тернопільської області в частині стягнення 764 грн. 80 коп. та 508 грн. за проведення експертиз №4224 від 24 грудня 2009 року та №4071 від 24 жовтня 2008 року скасувати і ухвалити нове, яким в цій частині позову відмовити.
Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди змінити, зменшивши розмір відшкодування з 5000 (п'яти тисяч) грн до 2000 (двох тисяч) грн.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення колегії може бути оскаржено протягом 20 днів в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області З.Є. Ткач