АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-539/11Головуючий у 1-й інстанції  Олійник Т.М.

Категорія - 37 Доповідач - Жолудько Л.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Жолудько Л.Д.

суддів -  Кузьми Р.М., Шевчук Г.М.,

при секретарі - Юрдизі Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шумського районного суду від  23 грудня 2010 року по справі за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/10 частину будинковолодіння в порядку спадкування,  

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2010 року ОСОБА_5, ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до  ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/5 частину будинковолодіння в порядку спадкування після смерті дочки ОСОБА_6

          Ухвалою суду від 22 грудня 2010 року позовні вимоги позивача    ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на 1/10 частину будинковолодіння залишено без розгляду.

ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги  і просила визнати за нею право власності на 1/10  частину житлового будинку   із відповідною частиною господарсько-побутових будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті дочки ОСОБА_6

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Шумського районного суду від 23 грудня 2010 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/10 частину житлового будинку із відповідною частиною господарсько-побутових будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті дочки ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року в США.

          В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Вказав, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, при ухваленні рішення суд застосував положення ст. 60 СК України, яка не поширювалась на виниклі між ним та його дружиною в 1994 році правовідносини щодо здійснення права спільної сумісної власності подружжя на будинковолодіння.

У судове засідання сторони повторно не з’явились. Про час і місце його повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог ст. 197,ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_2 була матір’ю           ОСОБА_6, яка померла  ІНФОРМАЦІЯ_1 року у Ваткомі США.

          Відповідач ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_6 із 19 травня 1980 року, що стверджується актовим записом №6  відділу РАЦС Шумського райуправління юстиції.

          ОСОБА_3 та ОСОБА_3 - діти ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_6

Рішенням Шумського районного суду від 22 грудня 2009 року визначено ОСОБА_2 додатковий строк, достатній для подання нею заяви в нотконтору для прийняття спадщини, до 22.03.2010 року.

          У визначений судом додатковий строк ОСОБА_2 звернулась в Шумську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті дочки ОСОБА_6 Проте їй відмовили у видачі свідоцтва про право на спадкове майно з підстави відсутності на ім’я померлої дочки  правовстановлюючого документа на спадковий житловий будинок.

          Відповідно до свідоцтва про право власності на будинковолодіння від 21 листопада 1994 року, виданого на підставі рішення  Шумської сільської Ради народних депутатів за №90 від 02 листопада 1994 року, будинок по                АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності відповідачеві ОСОБА_1

Співвласником цього будинку на праві спільної сумісної власності в рівних частках була дружина відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_6

Спадкове майно складається з ? частини будинку, розташованого в АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є її батьки ОСОБА_5, ОСОБА_2, її чоловік ОСОБА_1 та двоє дітей: дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_3

          Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

          Визнаючи за ОСОБА_2 право власності на 1/10 частини будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель в порядку спадкування за законом, суд виходив з того, що дане будинковолодіння належало в рівних частках на праві  спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_6, після смерті якої її частку успадкували за законом п’ятеро спадкоємців першої черги: її батьки, двоє дітей і чоловік.

          Колегія вважає, що з таким висновком слід погодитись, оскільки він відповідає встановленим судом обставинам і вимогам закону.

          Відповідно до ст.ст. 1261, 1267 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

          Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом  є рівними.

Виходячи із установлених судом обставин і наведених вимог закону, суд обґрунтовано дійшов до висновку, що позивачці, як одній із п’яти спадкоємців першої черги за законом-матері спадкодавця ОСОБА_6, належить 1/5 частина спадкового майна, що складає 1/10 частину будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1.

Колегія не приймає до уваги посилання апелянта, як на підставу для скасування рішення суду, застосування судом ст.60 СК України до виниклих у 1994 році між відповідачем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_6 правовідносин, які регулюють право спільної сумісної власності подружжя на жилий будинок, оскільки аналогічна норма містилася в ст.22 КпШС України, чинної на час виникнення цих правовідносин. Сама по собі ця обставина є формальною, яка не привела до неправильного вирішення справи, і відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Із наведених мотивів безпідставними є також доводи апелянта про відсутність правових підстав для звернення позивачки в нотконтору із заявою про прийняття спадщини у визначений рішенням Шумського районного суду від 22.12.2009 року додатковий строк до 22 березня 2010 року для прийняття спадщини у зв’язку з тим, що рішення суду  на час її звернення ще не набрало законної сили. Згадане рішення суду набрало законної сили 04.10.2010 року, а тому звернення позивачки в нотконтору із заявою про прийняття спадщини у визначений судом додатковий строк є правомірним.

Таким чином, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, у зв’язку з чим колегія не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307,ч.1,п.1; 308; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шумського районного суду від 23 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Л.Д. Жолудько