Справа № 11-139/11Головуючий у 1-й інстанції Костюк М.І.
Категорія - ч.2 ст. 190Доповідач - Максимович Ю.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 квітня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Максимовича Ю.А.
суддів: Стадника О.Б., Подковського О.А.,
з участю прокурора –Зозулі І.І.,
засуджених –ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисників –ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальну справу за апеляціями прокурора Козівського району, засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 на вирок Монастириського районного суду від 25 листопада 2010 року,-
У Х В А Л И Л А :
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Старе Місто Підгаєцького району Тернопільської області, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, працює директором Підгаєцького районного будинку культури, одружений, на утриманні одна малолітня дитина, не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.
Міру запобіжного заходу залишено попередню –заставу майна.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка та мешканка АДРЕСА_2, громадянка України, з вищою освітою, працює начальником відділу культури та туризму Підгаєцької районної державної адміністрації, не одружена, депутат Підгаєцької районної ради, не судима,
засуджена за ч. 2 ст. 190 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.
Міру запобіжного заходу залишено попередню –підписку про невиїзд.
Вирішено стягнути солідарно із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати по справі за проведення технічної експертизи документів в сумі 228 грн.36 коп. в користь експертної установи.
Згідно вироку суду, засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, шляхом шахрайства, заволоділи чужим майном при таких обставинах.
У ніч з 30 на 31 травня 2009 року мешканці м.Підгайці Тернопільської області ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 таємно викрали із Підгаєцького районного будинку культури музичну апаратуру, яка належала на праві власності директору цього ж будинку культури –ОСОБА_1 В той же день апаратура була повернута засудженому.
01 червня 209 року біля 7 години ранку ОСОБА_1 в телефонному режимі повідомив начальника відділу культури та туризму Підгаєцької РДА ОСОБА_2 про крадіжку музичної апаратури із будинку культури, яка йому належала та сказав що при особистій розмові з батьками та родичами крадіїв запропонував сплатити за неповідомлення в міліцію про крадіжку по 1000 грн. із кожного з чотирьох викрадачів.
В той же день біля 15 год., ОСОБА_2 в будинку культури сказала ОСОБА_1 викликати на 19 годину винних осіб та їх родичів. На той час був запрошений і начальник Підгаєцького РВУ МВС України.
О 19 год. 01 червня 2009 року в службовий кабінет ОСОБА_2 в будинку культури м.Підгайці зайшли ОСОБА_9 із сином ОСОБА_6, ОСОБА_10 та її брат ОСОБА_5, ОСОБА_11 із сином ОСОБА_7 і неповнолітній ОСОБА_8, яким засудженні запропонували в термін до 07 червня 2009 року віддати по 1000 грн. із кожного з учасника крадіжки за неповідомлення про крадіжку в райвідділ міліції. Три особи із вищевказаних погодились на вказану пропозицію, а ОСОБА_7 відмовилась повернути 1000 грн.
04 червня 2009 року близько 13 год. в приміщенні студії звукозапису Підгаєцького районного будинку культури, в якому знаходились ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_9 передала в руки ОСОБА_1 3000 грн., з яких 1000 грн. належали їй, 1000 грн. за свого сина дала ОСОБА_12 та 1000 грн. їй передала ОСОБА_13 за свого племінника ОСОБА_8
На день передачі ОСОБА_9 засудженим 3000 грн. про крадіжку апаратури із районного будинку культури у Підгаєцькому РВ УМВС України було відомо.
В апеляції прокурор Козівського району, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації, просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати як незаконний та необґрунтований, та виправдати його, у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема вказує, що його дії були спрямовані на вжиття заходів як потерпілого для встановлення зловмисників, повернення викраденого майна та відшкодування заподіяної йому матеріальної та моральної шкоди. Крім того, просить закрити провадження в кримінальній справи за обвинуваченням його у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.396, ч.2 ст. 368 КК України із-за відсутності в його діях складу злочину.
В апеляції засуджена ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати як незаконний і необґрунтований, та виправдати її, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема вказує, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на вжиття заходів для встановлення зловмисників, повернення викраденого майна та відшкодування заподіяної йому матеріальної та моральної шкоди, у зв’язку з чим у їх діях відсутній склад злочину. Окрім того, суд не звернув увагу на те, що вона відмовилась від отримання коштів від ОСОБА_9, які були контрольовані правоохоронними органами. Також засуджена просить закрити провадження в кримінальній справи за її обвинуваченням у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.396, ч.2 ст. 368 КК України із-за відсутності в її діях складу злочину.
В апеляції захисник ОСОБА_3, діючи в інтересах засудженої ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить вирок суду скасувати, а засуджену ОСОБА_2 виправдати у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину. Доводи його апеляційної скарги аналогічні тим, які викладені у скарзі його підзахисної.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав змінену апеляцію з мотивів викладених в ній, засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які просять їх виправдати, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, які просять вирок суду скасувати, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора Козівського району підлягає до задоволення, а апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 слід задовольнити частково з наступних підстав.
Згідно зі статтями 323, 334 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
Однак, суд першої інстанції наведених вимог закону належним чином не дотрився і фабулу обвинувачення, яке визнав доведеним, у мотивувальній частині вироку не виклав.
Суд допустив неконкретне формулювання обвинувачення. Зокрема, суд не вказав про спрямованість умислу засуджених, мети їх злочинних дій, які саме дії були ними вчиненні для заволодіння чужим майном шляхом обману та не конкретизував в чому саме полягав обман, тобто не зазначив, у чому виразилися суб’єктивна та об’єктивна сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Недотримання судом першої інстанції цих норм кримінально-процесуального закону призвело до порушення прав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на захист.
Як вбачається з матеріалів справи, захисником ОСОБА_3 29 червня 2010 року до Монастириського районного суду була подана заява, в якій він просив кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст.28, ч.1 ст.396, ч.2 ст.368, ч.2 ст.189 КК України направити на додаткове розслідування (т.4 а.с.157).
Крім того, під час розгляду справи засудженою ОСОБА_2 неодноразово заявлялись клопотання про закриття кримінальної справи про обвинувачення її у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.396, ч.2 ст.368, ч.2 ст. 189 КК України у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину (т.4 а.с.181, 185, 191).
Відповідно до ст.240 КПК України суддя повинен був з’ясувати думку учасників судового розгляду щодо заявлених засудженою клопотань та вирішити їх згідно вимог ст.273 КПК України у нарадчій кімнаті, постановивши процесуальне рішення. Такі рішення у справі відсутні.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, зокрема, з протоколу судового засідання, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 240, 273 КПК України, заслухавши, обговоривши та долучивши до матеріалів справи клопотання засудженої про закриття кримінальної справи цих вимог закону не дотримався і вирішив його без виходу до нарадчої кімнати та постановлення окремого документу (т.4 а.с.259). А щодо клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, то суд взагалі не з’ясував думку учасників судового розгляду щодо заявленого засудженою ОСОБА_2 клопотання та залишив це клопотання нерозглянутим.
Згідно протоколу судового засідання, засуджена ОСОБА_2 15 вересня 2010 року під час підготовчої частини судового засідання заявила клопотання про відвід прокурору Юсипіву Р.В. Суд вирішив дане клопотання відповідно до вимог ст.273 КПК України. Проте, як вбачається з вступної частини постанови Монастириського районного суду дата її винесеня є 13 вересня 2010 року. Наведене свідчить про те, що судом першої інстанції допущено суперечності щодо дати розгляду даного клопотання.
Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачувались у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. Як убачається із матеріалів справи, під час судового розгляду справи державним обвинувачем пред’явлене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення було змінено на ч. 2 ст. 190 КК України. Однак, під час нового судового розгляду суд, в порушення вимог ст.277 КПК України, не оголосив зазначеної постанови прокурора про зміну обвинувачення та не роз’яснив підсудним, що вони будуть захищатись від нового обвинувачення.
Вказані порушення вимог кримінально-процесуального закону, допущенні судом першої інстанції під час розгляду справи, перешкодили постановити законний та обґрунтований вирок, а тому відповідно до ст.370 КПК України є істотними та згідно ч. 1 ст. 367 КПК України є підставою для скасування вироку.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що вирок Монастириського районного суду від 25 листопада 2010 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд під час якого необхідно всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, а також ретельно перевірити доводи, що містяться у апеляційних скаргах засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 стосовно непричетності засуджених до скоєння зазначеного злочину і постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 367, 370 КПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора Козівського району задовольнити.
Апеляції засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Монастириського районного суду від 25 листопада 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Запобіжний захід підсудним залишити без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Ю.А. Максимович